"27" грудня 2011 р. Справа № 5027/1210/2011.
За позовом Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”
до відповідача Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”
про стягнення заборгованості -1171108,15 грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання А.В. Кошман
Представники:
від позивача -ОСОБА_1. -довіреність від 18 березня 2011 року
від відповідача - ОСОБА_2. -довіреність № 27 від 05 січня 2011 року
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” звернулось з позовом до міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” про стягнення заборгованості у сумі 1171108,15 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 05 червня 2007 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 0096/2, згідно умов якого позивач зобов'язувався продати електричну енергію, а відповідач оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Далі позивач зазначає, що відповідач оплату за спожиту електроенергію у період з листопада 2009 року по вересень 2011 року проводив частково, а тому в нього існує заборгованість у сумі 941949,81 грн., а також нараховані пеня у сумі 95281,49 грн., індекс інфляції у сумі 98891,37 грн. та три процента річних у сумі 34985,48 грн., які позивач просить стягнути на його користь.
16 листопада 2011 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частково погоджується з вимогами позивача викладеними в позовній заяві, однак просить суд відмовити в стягненні штрафних санкцій та стягненні основного боргу в сумі 116655,23 грн. При цьому, 27 грудня 2011 року у судовому засіданні відповідач звернувся до суду з доповненнями до відзиву, в яких зазначив, що визнає суму основної заборгованості станом на 30 вересня 2011 року у розмірі 941949,81 грн. Також, 27 грудня 2011 року у судовому засіданні позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 процентів, а саме на 7040,94 грн.
Одночасно, 27 вересня 2011 року позивач надав суду розрахунок пені, в якому зазначив, що загальна сума пені за період квітень -вересень 2011 року становить 7112,07 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
05 червня 2007 року між сторонами укладено договір № 0096/2 про постачання електричної енергії, згідно умов якого позивач зобов'язувався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Як вбачається із звітів про використану електроенергію за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, які відповідач подавав позивачу, актів про використану електроенергію за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, рахунків про сплату за електроенергію, відповідач оплату за використану у період з листопада 2009 року по вересень 2011 року електроенергію провів частково, а тому в нього перед позивачем існує заборгованість у сумі 941949,81 грн.
Також, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані відповідачу пеня у сумі 95281,49 грн., три проценти річних у сумі 34985,48 грн. та індекс інфляції у сумі 98891,37 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 2.3.4. договору № 0096/2 про постачання електричної енергії від 05 червня 2007 року встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів лічильників та подання їх до електропостачальної організації” не пізніше 25 числа щомісячно.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, а також матеріалів справи, відповідач умови договору № 0096/2 про постачання електричної енергії від 05 червня 2007 року належним чином не виконував, а тому зобов'язаний сплатити позивачу заборгованість за спожиту у період з листопада 2009 року по вересень 2011 року електроенергію у сумі 941949,81 грн.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2.1. договору № 0096/2 про постачання електричної енергії від 05 червня 2007 року передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,8 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Однак, відповідно до статті 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20 лютого 2003 року № 554-IV передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовується для надання послуг.
Так, відповідачем за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року на виконання вимог Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” укладено 313 договорів реструктуризації із споживачами теплової енергії на суму 845318,40 грн.
Отже, враховуючи наведені обставини справи та приписи названих правових норм, а також наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, суд дійшов висновку про зменшення суми нарахованої пені.
Таким чином, відповідач має сплатити на користь позивача за період квітень 2011 року -вересень 2011 року пеню у сумі 7112,07 грн.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 88169,42 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідач за прострочення виконання зобов'язання має сплатити позивачу індекс інфляції у сумі 98891,37 грн. та три процента річних у сумі 34985,48 грн.
Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” -м. Чернівці, вул. Максимовича, 19 А, код 34519280:
Ш на користь публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” -м. Чернівці, вул. Прутська, 23 А, код 00130760 -заборгованість у сумі 941949,81 грн., пеню у сумі 7112,07 грн., індекс інфляції у сумі 98891,37 грн., три процента річних у сумі 34985,48 грн., державне мито у сумі 1171,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Ш в доход Державного бюджету України -9658,29 грн. державного мита.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 88169,42 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 27 грудня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29 грудня 2011 року.
Суддя О.С. Тинок