Справа № 1-2
2011 рік
іменем України
21 грудня 2011 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Стецюка І. С.
при секретарі Казмірчук І.Ю.
з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теофіполі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, який народився 16 травня 1978 року у с. В. Калетинці Білогірського району, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово не працює, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
Підсудний ОСОБА_3, як заступник начальника Білогірського РВ УМВС України Хмельницької області 28 червня 2009 року біля 2 год. 30 хв., в стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї будинку № 8 по вул.. Шевченка у смт. Білогір'я Хмельницької області на грунті неприязних стосунків із застосуванням фізичної сили витягував потерпілого ОСОБА_4 із-за керма його, потерпілого, автомобіля і при цьому умисно наніс йому декілька ударів рукою в область шиї, спини та лівого плеча чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці шиї, в міжлопатковій ділянці на лівому плечі.
Підсудний ОСОБА_3 вину свою у вчиненні злочину не визнав і від дачі показань щодо заподіяння тілесних ушкоджень відмовився, однак показав що під час керування ним автомобілем із с. Мокроволя у смт. Білогір'я його «підрізав» потерпілий ПОТОРОКА П.О. а коли він біля кафе «Каприз» підійшов до нього з тим щоб встановити причину цього то ПОТОРОКА П.О. обізвав його нецензурними словами у зв'язку із чим він і поїхав за потерпілим до його будинку.
Однак його вина у заподіянні потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень повністю доведена показаннями потерпілого, свідків, іншими доказами у справі.
Так із показань потерпілого ПОТОРОКИ П.О. встановлено, що дійсно 28 червня 2009 року коли він, біля третьої години, своїм автомобілем, у якому був і його товариш ОСОБА_5, повертався додому із с. Мокроволя у смт. Білогіря його став обганяти та «підрізати» незнайомий автомобіль який згодом зупинився перед його, потерпілого, автомобілем чим змусив зупинитися. Оскільки із автомобіля так ніхто і не вийшов він, потерпілий, знову став їхати і знову цей незнайомий автомобіль, державний номерний знак якого 37-54 АО, став «підрізати» його у зв'язку із чим він зупинився однак з автомобіля знову ніхто не вийшов. Коли він, потерпілий, під'їхав до бару «Каприз» у смт. Білогір'ї де його чекали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, автомобіль який переслідував його зупинився і до його, потерпілого, автомобіля підійшов ОСОБА_3, постукав у вікно і, не пояснюючи причини, став вимагати щоб він сів у його, підсудного, автомобіль. Оскільки підсудний, який хоч і працював у райвідділі міліції але не був у міліцейській формі, не був працівником державтоінспекції і не мав права зупиняти його, а, крім цього ще і був в стані алкогольного сп'яніння, а він, потерпілий, ніяких порушень не вчинив тому не став виконувати його вимогу . Після цього підсудний пішов до своєї автомашини а він, потерпілий, поїхав додому.
Однак підсудний став їхати за ним а коли він, потерпілий, під'їхав до свого будинку і друзі, відчинивши ворота впустили автомашину на подвір'я підсудний заїхав за ним, відкрив двері автомашини з його, потерпілого, сторони та став шарпати за одяг, своєю лівою рукою за його, потерпілого, ліву руку а правою за шию став витягувати з автомашини та наніс кулаком правої руки, у якому він, можливо, мав якийсь предмет, п'ять ударів по шиї від чого він відчував фізичний біль. При цьому підсудний порвав футболку на ньому та спортивні штани. Друзі стали розбороняти їх і на шум вийшла його, потерпілого, мати та викликала батька який чергував у лікарні. Оскільки ворота були закриті підсудний не зміг виїхати а тому став їздити по подвір'ю. На вимогу батька він, потерпілий, його друзі та підсудний «швидкою допомогою» поїхали у лікарню де було встановлено що він, потерпілий, тверезий а підсудний відмовився проходити обстеження пояснюючи що і так видно що він п'яний. Тоді ж лікарем було засвідчено сліди від ударів.
Після цього підсудний автомашиною таксі приїхав до його, потерпілого, будинку. Зі слів матері йому відомо що підсудний переліз через огорожу та став просити щоб відкрили ворота і випустили його автомобіль а коли йому відмовили сів у свій автомобіль і спав у ньому до ранку.
Потерпілий показав також що після обстеження у лікарні поїхав у райвідділ міліції і написав заяву про те що ОСОБА_3 побив його.
Показав також що підсудного не випускали з подвір'я оскільки хотіли щоб приїхали працівники міліції і побачили у якому ПИЛИПЧУК стані однак до ранку так ніхто і не приїхав. Проте приїхав батько підсудного і забрав автомобіль.
У судовому засіданні потерпілий стверджував що підсудний наніс йому кілька ударів у міжлопаткову область спини і лівого плеча.
Із показань потерпілого встановлено також що через деякий час його направили на судово-медичну експертизу якою було встановлено що йому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Вина підсудного підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_5 який показав що 28 червня 2009 року перебував в автомашині потерпілого коли він повертався із с. Мокроволя у смт. Білогір'я і підтвердив той факт що по дорозі автомашину потерпілого неодноразово «підрізав» своєю автомашиною підсудний ОСОБА_3
Із показань свідка встановлено також що потерпілий дійсно зупинявся біля кафе «Каприз» щоб забрати друзів ХИТРУНА та БАЩУКА. Тоді ж до нього підходив ОСОБА_3 та вимагав йти за ним у його автомобіль. Оскільки ОСОБА_3 не пояснив причини цього потерпілий поїхав додому. Проте підсудний приїхав слідом за ними і коли потерпілий зупинився підійшов до автомобіля з його, потерпілого, сторони і відкривши двері почав тягнути потерпілого з автомобіля і при цьому вдарив його кілька разів по шиї.
Із показань свідка ОСОБА_5 встановлено також що після того як потерпілого та підсудного розборонили на подвір'я вийшла мати потерпілого і коли зрозуміла що підсудний безпричинно чіпляється до її сина викликала батька потерпілого який приїхав «швидкою допомогою» оскільки був черговим у лікарні. Так як ворота були закриті підсудний не зміг виїхати з подвір'я, згодом усі поїхали у лікарню для проходження огляду на стан сп'яніння. Там від лікаря вони почули що потерпілий тверезий а підсудний говорив що він в стані сп'яніння і від проходження огляду відмовився.
Показання свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_6 який, як і ОСОБА_5, перебував в автомобілі потерпілого і бачив як підсудний витягував потерпілого з автомобіля та наносив удари.
Вина підсудного підтверджується і показаннями матері потерпілого свідка ПОТОРОКИ Л.О. яка підтвердила той факт, що підсудний ОСОБА_3 у нічний час 28 червня 2009 року дійсно приїхав вслід за її сином до їх будинку і, зі слів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, їй стало відомо про конфлікт між підсудним і її сином. Вона підтвердила те що дійсно викликала на місце пригоди керівництво райвідділу міліції з тим щоб воно переконалося у тому що підсудний зловживає своїми службовими обов'язками.
Вина підсудного підтверджується також показаннями батька потерпілого свідка ПОТОРОКИ О.П із яких встановлено що дійсно у нічний час 28 червня 2009 року коли він був черговим лікарем Білогірської районної лікарні йому повідомили про конфлікт між його сином та ОСОБА_3 у зв'язку із чим він приїхав на подвір'я свого будинку де дійсно побачив підсудного із зовнішнього вигляду якого було зрозуміло що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Із розповідей присутніх взнав що підсудний побив його сина. Тому на його вимогу і син, і підсудний поїхали у лікарню для проходження огляду на стан сп'яніння та для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень які були заподіяні його синові. У лікарні було встановлено що його син тверезий а підсудний від проходження огляду відмовився оскільки пояснюючи це тим що всім і так очевидно що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. При проведенні медичного огляду сина було встановлено що йому були заподіяні тілесні ушкодження про що лікарі зробили відповідні записи у медичних документах. Ніякого впливу на лікарів він не здійснював.
Вина підсудного підтверджується і показаннями лікаря Білогірської районної лікарні КИСІЛЯ, який підтвердив той факт що 28 червня 2009 року до нього, як чергового лікаря районної лікарні, звертався потерпілий ПОТОРОКА П.О. із скаргами на побої яких йому завдав підсудний ОСОБА_3 про що він записав у амбулаторній картці та направив потерпілого до невропатолога; показаннями фельдшера швидкої допомоги Білогірської районної лікарні ОСОБА_8 який із батьком потерпілого виїжджав на місце події і бачив там підсудного і потерпілого на якому була розірвана футболка; показаннями заступника начальника Білогірського РВ УМВС України в Хмельницькій області свідка ОСОБА_9 який підтвердив той факт що отримав повідомлення про конфлікт який виник між підсудним та потерпілим у зв'язку із чим він та заступник начальника райвідділу КРАВЧУК виїжджали на місце події тобто до будинку потерпілого однак там уже нікого не було та той факт що 28 червня 2009 року ОСОБА_3 був при виконанні службових обов'язків; висновком Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи від 22 грудня 2010 року із якого встановлено що відсутність детальної інформації у медичних документах не дає можливості категорично відповісти на запитання щодо кількості нанесених потерпілому ударів, про послідовність їх нанесення, про відповідність ушкоджень на одязі з тілесними ушкодженнями та про механізм утворення крововиливу м'яких тканин шиї і міжлопаткової ділянки внутрішньої поверхні потерпілого однак підтверджується та обставина що згідно записів лікаря-хірурга Білогірської районної лікарні у потерпілого станом на 30 червня-3 липня 2009 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м'яких тканин шиї, міжлопаткової ділянки, внутрішньої поверхні серединної третини лівого плеча які розташовані в ділянці шиї, задньої поверхні грудної клітки (між лопатками) і по внутрішній поверхні лівого плеча давність утворення яких перебуває в межах семи діб до моменту проведення обстеження 3 липня 2009 року тобто і у строк який вказує потерпілий а також підтверджується та обставина що за своїм характером крововиливи м'яких тканин відносяться до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки); показаннями експерта ОСОБА_10 у судовому засіданні який підтвердив обставини викладені ним у висновку судово-медичної експертизи від 22 грудня 2010 року; матеріалами № 974-09 прокуратури Білогірського району Хмельницької області за заявою ПОТОРОКИ П.О. щодо неправомірних дій працівника Білогірського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3, дослідженими у судовому засіданні, протоколом № 189 медичного огляду Білогірської районної лікарні із якого встановлено що огляд потерпілого проводився для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння однак при його проведенні потерпілий скаржився на болі в ділянці шиї, лівому плечі, спині що підтверджує його показання в частині побиття його підсудним.
Вина підсудного підтверджується також і висновком повторної судово-медичної експертизи від 8 листопада 2011 року.
При проведенні у судовому засіданні допиту експертів ОСОБА_11 та ЮРЧИШЕНА Ю.П., які приймали участь у проведенні повторної комплексної експертизи, встановлено що вони не спростовують факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень оскільки про це вказано у медичних документах на основі яких і проводилася повторна судово-медична експертиза. Сумніви експертів у тому що тілесні ушкодження на внутрішній стороні лівого плеча не могли утворитися при обставинах на які вказує потерпілий, зокрема від того що підсудний витягував його за ліву руку з автомобіля не спростовують самого факту заподіяння цих тілесних ушкоджень оскільки про їх наявність свідчать записи у медичних документах, зокрема у карті амбулаторного хворого ПОТОРОКИ П.О.
Не спростовує факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень і та обставина що лікарем -хірургом при першому зверненні потерпілого за медичною допомогою 30 червня 2009 року, тобто на третій день після події, не відмічено кольору крововиливів, а зміну кольору крововиливів відмічено лише на шостий день після травми а також те що наявність крововиливу лівого плеча при повторному зверненні взагалі не відмічено у зв'язку із чим утворення описаних лікарем-хірургом синців під час події 28 червня 2009 року є маловірогідним так як крововиливи змінюють свій колір, як правило, на 2-3 день на що вказували судово-медичні експерти у своєму висновку оскільки із пояснень судово-медичних експертів у судовому засіданні встановлено що вказані відомості більше стосуються визначення строку заподіяння тілесних ушкоджень а відсутність необхідних записів лікаря-хірурга, можливо, є його упущенням при заповненні медичних документів.
Із пояснень експертів встановлено також що тілесні ушкодження про заподіяння яких потерпілому вказується у медичних документах відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно акту судово-медичного обстеження № 815 від 8 вересня 2009 року встановлено що тілесні ушкодження потерпілому могли бути заподіяні від травмуючої дії тупих твердих предметів. Сумніви судово-медичних експертів щодо характеру та дати заподіяння тілесних ушкоджень із-за недостатності відомостей у первинних медичних документах не можуть бути підставою для спростування цього висновку оскільки вони підтверджуються доказами дослідженими у судовому засіданні, зокрема показаннями потерпілого та свідків.
Показання судово-медичного експерта ОСОБА_12 щодо неможливості встановлення давності тілесних ушкоджень через те що вони були заподіяні 28 червня а потерпілий проходив експертизу 31 серпня 2009 року та про те що обставини щодо локалізації тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення які повідомлені потерпілим не співпадають із медичними документами на підставі яких проводилася судово-медична експертиза і свідчать про їх надуманість, про те що медичні записи у медичній карті амбулаторного хворого та інших документах виконували лікарі які є підлеглими батька потерпілого а тому ці записи є необ'єктивними не спростовують тих доказів якими підтверджується вина підсудного у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому.
Викладене приводить суд до висновку про те що підсудний ОСОБА_3 дійсно умисно спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження які кваліфікуються висновками судово-медичних експертиз як легкі тілесні ушкодження. Сумніви судово-медичних експертів щодо механізму їх утворення та локалізації не спростовують цього висновку оскільки судово-медичні експертизи проводилися через значний проміжок часу після події коли сліди тілесних ушкоджень на тілі потерпілого уже зникли і не могли бути об'єктом дослідження а на підставі медичних документів у яких могли бути допущені неточності в описанні тілесних ушкоджень які усунути уже неможливо.
Такий висновок підтверджується і обставинами при яких підсудним були вчинені ці неправомірні дії. Так у судовому засіданні встановлено що підсудний перебував у стані алкогольного сп'яніння, він протягом тривалого часу їхав за потерпілим і неодноразово перешкоджав йому вільно керувати автомобілем, неодноразово зупиняв його та приїхав за ним аж під будинок потерпілого де безпричинно вимагав від нього вийти з автомобіля а потім і спричинив побиття потерпілого.
Не спростовує факту заподіяння тілесних ушкоджень і та обставина що у медичній карті амбулаторного хворого відсутній її номер, дата видачі та записи про стан його здоров'я до 28 червня 2009 року оскільки такі відомості не пов'язані із цим фактом.
Суду не були надані достовірні докази того що записи у медичних документах виконані лікарями під тиском батька потерпілого який працює заступником головного лікаря Білогірської районної лікарні.
Той факт що підсудний злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння підтверджується показаннями потерпілого ПОТОРОКИ П.О., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПОТОРОКИ О.П.. Цей факт встановлений і постановою Білогірського районного суду від 28 січня 2010 року якою він був визнаний винним у тому що 28 червня 2009 року близько 2 год. 30 хв. керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Із цієї ж постанови встановлено що підсудний в стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем НОМЕР_1. Цим підтверджуються показання потерпілого про те, що йому у русі із с. Мокроволя у смт. Білогір'я неодноразово перешкоджав а саме «підрізав» підсудний оскільки державний номер цього автомобіля НОМЕР_2.
Оцінюючи викладені обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те що вина підсудного ОСОБА_3 який 28 червня 2009 року біля 2 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї будинку № 8 по вул.. Шевченка у смт. Білогір'я Хмельницької області на грунті неприязних стосунків із застосуванням фізичної сили витягував потерпілого ОСОБА_4 із-за керма його, потерпілого, автомобіля і при цьому умисно наніс йому декілька ударів рукою в область шиї, спини та лівого плеча чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів повністю доведена а його дії правильно кваліфіковані по ч. 1 ст. 125 КК України.
Із часу заподіяння підсудним тілесних ушкоджень минуло більше двох років.
Відповідно пункту першого частини першої статті 49 КК, статті 11-1 КПК України кримінальну справу проти ОСОБА_3 необхідно було б закрити у зв'язку із закінченням строків давності оскільки підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Однак із постанови Білогірського районного суду Хмельницької області від 7 вересня 2011 року встановлено що підсудний ОСОБА_3 14 травня 2011 року вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. У зв'язку з амністією кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 286 КК України була закрита.
Оскільки частиною третьою статті 49 КК України встановлено що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.
Згідно статті 12 КК України злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким.
Виходячи із викладеного, приймаючи до уваги що новий злочин ОСОБА_3 вчинив до 28 червня 2011 року тобто до спливу двох років суд приходить до висновку про те що підсудний звільненню від кримінальної відповідальності по ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не підлягає.
При призначенні підсудному покарання за вчинений злочин суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, обставини справи, особу підсудного.
Підсудний злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння. Це обтяжує його покарання.
Разом з тим суд враховує що підсудний характеризується позитивно, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Вказані обставини пом'якшують покарання підсудного.
Виходячи із викладеного суд приходить до висновку про те, що покарання підсудному слід призначити у виді штрафу.
При проведенні судового слідства потерпілий ПОТОРОКА П.О. заявив позов про стягнення з підсудного 400 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 2800 гривень на відшкодування транспортних витрат та на відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень.
Приймаючи до уваги що цивільний позов потерпілим пред'явлений під час судового слідства, виходячи із вимог частини третьої статті 28 КПК України про те що цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства суд вважає необхідним відмовити у прийнятті позовної заяви.
Суд вважає необхідним відмовити і у прийнятті позовної заяви ПОТОРОКИ ОСОБА_13 яка діє в інтересах членів її родини ПОТОРОКИ ОСОБА_14, ПОТОРОКИ ОСОБА_15, ПОТОРОКИ ОСОБА_16 та ПОТОРОКИ ОСОБА_17 оскільки ПОТОРОКА ОСОБА_13 не є стороною у справі і не наділена повноваженнями представляти інтереси вказаних осіб.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, районний суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
ОСОБА_3 по ч. 1 ст. 125 КК України призначити покарання у виді штрафу в сумі 550 гривень.
Вирок може бути оскаржений у Хмельницький апеляційний суд через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий: І. Стецюк