Справа № 2-1701/11
Хмельницький міськрайонний суд у складі:
головуючої - судді Лисяк Г.І.
при секретарі -Дзюбі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залу Хмельницького міськрайонного суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, третя особа -Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визнання права проживання та вселення, визнання такими, що втратили право на користування квартирою та виселення,
8 листопада 2010 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області про визнання незаконними дій посадових осіб ВГІРФО та визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.
До відкриття провадження по справі позивачі змінили свої позовні вимоги, з зазначенням відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та просили суд про визнання за ними права проживання і вселення в квартиру АДРЕСА_1, визнання відповідачів такими, що втратили право на користування вказаною квартирою та виселення, посилаючись на те, що у січні 2000 р. ОСОБА_1 вселилась у вказану квартиру разом зі своїми малолітніми дітьми від попереднього шлюбу в якості співмешканки батька ОСОБА_3 ОСОБА_6 та з вказаного часу перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. Ще до цього у 1999 р. після смерті матері ОСОБА_3 поскандалила з батьком ОСОБА_6 і перейшла проживати за іншою адресою, не з”являючись у спірній квартирі до його смерті. Останні пів року перед смертю ОСОБА_6 тяжко хворів і виявив бажання зареєструвати з нею свій шлюб, прописати її з донькою ОСОБА_2 в своїй квартирі та уклав на її ім”я заповіт на все належне йому майно. Лише в після смерті батька ОСОБА_3 з”явилась у них вдома та запропонувала допомогу в організації похорон, від якої вони відмовились. В день похорон 19 жовтня 2010 р. до неї зателефонувала паспортист з ЖЕКу та, посилаючись на перевірку СБУ, вимагала негайно передати на дооформлення їх паспорти. Наступного дня вони, отримавши свої паспорти, помітили про зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, а 23 жовтня 2010 р. ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_4 силоміць вигнали їх з квартири за вказаною адресою.
Судом по справі за згодою учаників процесу замінено неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 на його батька ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, за клопотанням відповідачів залучено до справи в якості третьої особи Службу у справах дітей Хмельницької міської ради.
В суді позивачі та їх представник вимоги позову підтримали, пояснивши, що з 2000 р. вони на правах членів сім»ї поселились у квартирі ОСОБА_6 № 64 по вул. Рибалко, 22/2 м. Хмельницького та проживали разом з ним однією. 3 серпня 2010 р. фактичні шлюбні відносини між з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було узаконено. При цьому, відповідачка ОСОБА_3, яка являється дочкою ОСОБА_6, попри свою реєстрацією за цією ж адресою згідно рішення суду, через неприязні відносини з батьком після замаху на його життя в їх квартирі не проживала, своїх речей не зберігала. Лише в день похорон вона прийшла до них додому та запропонувала свою допомогу у похованні, від якої вони відмовились. В цей же день до них зателефонувала паспортист з ЖЕКу та, посилаючись на перевірку СБУ, вимагала негайно передати на дооформлення їх паспорти. Наступного дня вони, отримавши свої паспорти, помітили про зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, а після проведення 23 жовтня 2010 р. поминального обіду за покійним ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 силоміць вигнали їх з квартири за вказаною адресою та змінили замки на вхідних дверях.
Відповідачі та їх представник в суді вимог позову не визнали, пояснивши, що твердження позивачів не відповідають дійсності. По завершенню навчання та створення сім»ї вони переїхали в м. Хмельницький і з вказаного часу поселились та нарівні з батьком ОСОБА_6 користувались квартирою № 64 по вул. Рибалко, 22/2 м. Хмельницького. Останній, являючись вдівцем, неодноразово приводив до себе в квартиру жінок. При цьому з ними у нього тривалих відносин не було і вони на правах членів сім»ї в квартирі не проживали. Лише незадовго до смерті батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_1, але остання з донькою після поминок добровільно залишила їх квартиру. Крім того, згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 листопада 2010 р. № 1453 в зв»язку зі смертю батька вона переоформила договір найму квартири АДРЕСА_1 на себе та в грудні 2010 р. приватизувала її разом з сином ОСОБА_5 в рівних частках. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами її сім»ї не являються, їх позовні вимоги безпідставні.
Представник Служби у справах дітей Хмельницької міської ради в суді щодо позовних вимоги про визнання неповнолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, та виселення заперечив, посилаючись на порушення з цього приводу вимог чинного законодавства та його прав на житло.
Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що в серпні 1980 р. ОСОБА_6 на сім»ю у складі чотирьох чоловік, в тому числі і ОСОБА_6 /ОСОБА_3/ Л.В., отримав квартиру № 64 по вул. Рибалко/бувша Центральна/, 22/2 м. Хмельницького, в яку вселився на правах наймача. Після смерті у 1992 р. дружини, зміни у 1993 р. місця проживання сина ОСОБА_7 та переїзду у 1996 р. на навчання доньки ОСОБА_7 /ОСОБА_3В./, ОСОБА_6 почав проживати у вказаній квартирі самостійно, намагаючись створити нову сім»ю. Наведені обставини стверджуються: ордером на ім.»я ОСОБА_6 від 25 червня 1980 р., поквартирною карточкою ЖЕК № 6 і сторонами не заперечується.
У 1999 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, яка на той час створила свою сім»ю і народила дитину, відбувся конфлікт, внаслідок якого остання забрала з квартири свої речі і поселилась по вул. Пілотській, 101 м. Хмельницького. При цьому, попри неприязні стосунки з батьком, вона за рішенням суду від 1 листопада 1999 р. про вселення її в квартиру АДРЕСА_1, 3 лютого 2000 р. реєструється за вказаною адресою, не вчиняючи будь-яких дій для його фактичного виконання.
З січня 2000 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_1, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, почали проживати разом дітьми останньої від попереднього шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 однією сім»єю. При цьому, у вказану квартиру вони вселились на правах членів сім»ї наймача, вели з ним спільне господарство, оплачували комунальні послуги. Проживши таким чином більше 10 років, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в серпні місяці 2010 р. зареєстрували свій шлюб. При цьому, ОСОБА_6, дізнавшись про свою хворобу, уклав на користь ОСОБА_1 заповіт. 17 жовтня 2010 р. ОСОБА_6 помер і ОСОБА_1 його похоронила.
В той же час, ОСОБА_3, не зважаючи на реєстрацію за вказаною адресою, з 2000 р. до дня смерті батька фактично у спірній квартирі не проживала, комунальні платежі не сплачувала. Проте, дізнавшись про смерть батька, вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4, не дочікуючись його похорон, організувала зняття з реєстрації в квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а після похорон батька змусили останніх залишити квартиру АДРЕСА_1 та змінили замки на вхідних дверях. Після цього ОСОБА_3 згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 листопада 2010 р. №1453 в зв»язку зі смертю батька переоформила на себе договір найму квартири АДРЕСА_1 і в грудні 2010 р. приватизувала її разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 в рівних частках.
Вказані обставини встановлені на підставі: ордера № 1130 від 22 серпня 1980 р., карточки ЖЕК № 6 щодо реєстрації осіб в квартирі АДРЕСА_1; позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про вселення, касаційною скаргою ОСОБА_6 по справі, акту судово-медичного огляду ОСОБА_6 № 482 від 23 лютого 1999 р. щодо неприязних відносин між батьком ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_3; довідкою ЖЕК № 6 про зняття з реєстрації ОСОБА_3 за вказаною адресою у зв»язку з навчанням з 30 січня 1992 р. по 21 вересня 1996 р., довідкою Хмельницької ЗОШ № 25 про зарахування з 1 вересня 2000 р. ОСОБА_9 до 7-А класу з зазначенням домашньої адреси АДРЕСА_2, показань в суді свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, квитанцій про сплату комунальних платежів з підписами в них ОСОБА_1 щодо неприязних між ОСОБА_3 та її батьком, уникання ними зустрічей та спілкування, проживання покійного впродовж 10 років з позивачами; свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 Л.І. та ОСОБА_12 від 3 серпня 2010 р. серії І-БВ № 0699495, заповітом останнього від 14 жовтня 2010 р. на користь ОСОБА_1; заявою ОСОБА_3 в органи міліції від 23 жовтня 2010 р. про проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 та перешкоди їй потрапити у вказану квартиру; актом судово-медичного обстеження ОСОБА_13 від 25 жовтня 2010 р. № 2100 з зафіксованим в ньому конфліктом з відомими особами, який мав місце 23 жовтня 2010 р.; рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 листопада 2010 р. №1453 про заміну наймача квартири, технічним паспортом на вказану квартиру та свідоцтвом про право власності на неї ОСОБА_3 та ОСОБА_14 від 9 грудня 2010 р.; постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 р.; іншими матеріалами справи.
При цьому, суд приймає до уваги показання свідків сторони відповідачів про те, що ОСОБА_3 приходила у квартиру батька і має право на неї з огляду сімейних відносин.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач та члени його сім»ї.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Стаття 109 ЖК України передбачає, що виселення із займаного приміщення в будинку державного або громадського фонду допускається лише з підстав, установлених законом.
Оскільки позивачі вселились у квартиру АДРЕСА_1 як члени сім»ї ОСОБА_6, проживали в ній впродовж останніх десяти років, вони набули права користування вказаним помешканням. При цьому, наявність письмової згоди на їх вселення у вказану квартиру зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_14, які були лише зареєстрованими за цією ж адресою, але фактично у квартирі не проживали, не потребувалась. В той же час, примусове виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі спірної квартири відповідачкою не ґрунтується на законі, і їх порушене право на вказане житло підлягає поновленню.
В силу статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Крім того, з огляду на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»з послідуючими змінами та доповненнями, коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім»ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім»ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.
Проте, в силу ст. 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і розпоряджатися ним на власний розсуд.
З огляду на наведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_14 такими, що втратили право користування квартирою № 64 по вул. Рибалко, 22/2 м. Хмельницького через відсутність за вказаною адресою понад встановлені строки та виселення задоволенню не підлягають. Не дивлячись на те, що останні не користувались вказаним помешканням без поважних причин з 2000 р. по день смерті ОСОБА_6 18 жовтня 2010 р., в даний час вони приватизували його і вказані підстави для їх виселення втратили свою актуальність, оскільки власник не може бути позбавлений права користуватися належним йому майном
Судові витрати по справі складаються з 34 грн. 00 коп. судового збору і 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. З огляду на наслідки розгляду спору, суд приходить до висновку про віднесення половини судових витрат позивачів по справі на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 64, 65, 71,109, 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»з послідуючими змінами та доповненнями, суд
Вимоги позову задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 17 грн. 75 коп. понесених судових витрат по справі з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Лисяк Г.І.