33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 грудня 2011 року Справа № 5/105/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є. ,судді Сініцина Л.М.
при секретарі: Михайлюк К.В.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача: ОСОБА_1, довіреність в справі
відповідача: ОСОБА_2, довіреність в справі, ОСОБА_3 довіреність в справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області від 11.10.11 р.
у справі № 5/105/2011/5003 (суддя Бенівський В.І. )
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
про стягнення в сумі 81 410 790 грн. 12 коп.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.10.2011 року по справі №5/105/2011/5003 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення в сумі 81 410 790 грн. 12 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 71 359 892,04 грн. основного боргу, 5 519 687,65 грн. пені, 1 105 935,61 грн. трьох відсотків річних, 3 425 274,82 грн. інфляційних втрат, 25 500,00 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків по заборгованості в сумі 71 359 892,04 грн. Тому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 71 359 892,04 грн. боргу на підставі ст. ст. 11, 530 ЦК України слід задоволити.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, дослідивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що вони нараховані вірно та без порушення норм чинного законодавства. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 519 687,65 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 425 274,82 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 105 935,61 грн. також слід задоволити.
Крім того, суд вважає необгрунтованим твердження відповідача, що пеня не підлягає стягненню з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у зв"язку з порушенням проти останнього справи про банкрутство.
Не погоджуючись з прийняти рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що вищезазначене рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи.
Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що приймаючи рішення по справі, суд невірно зазначив, що на день розгляду справи відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків по заборгованості в сумі 71 359 892,04 грн., а тому позовні вимоги позивача слід задоволити.
Так, судом не прийнято до уваги, що відповідно до умов договору (п. 1.1. договору) позивач передав, а відповідач прийняв на себе право вимоги до боржників позивача - населення м. Вінниці та Вінницької області по зобов'язанням щодо постачання природного газу, яке відбулось з 01.12.2009 по 31.03.2010 року (включно).
Загальна сума заборгованості боржників по зобов'язанням на постачання природного газу була визначена сторонами договору в розмірі 71 416 105,89 грн. відповідно до Реєстру дебіторської заборгованості споживачів природного газу (населення) станом на 01 серпня 2010 року (п. 1.2. договору).
За умовами п. 1.4. договору до відповідача мало перейти право вимагати від боржників належного виконання зобов'язань - сплати грошових коштів у розмірі, зазначеному у п. 1.2. договору, а саме: 71 416 105,89 грн.
Разом з тим, укладаючи договір, сторони передбачили можливість коригування наявної дебіторської заборгованості в сторону її зменшення.
Зокрема, згідно п. 1.3. договору сторони встановили, що в разі, якщо після 01 серпня 2010 року в результаті проведення боржниками розрахунків за спожитий природний газ на рахунки позивача, проведення відповідачем звірки нарахувань із боржниками, внаслідок не підтвердження заборгованості боржника документами, які засвідчують права, що передаються, проведення відповідачем перерахунку вартості поставленого газу населенню в залежності від обсягів його споживання відповідно до постанови КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 та інших обгрунтованих випадках, які документально підтверджені, зміниться сума заборгованості боржника, право вимоги до якого відступасться за договором, сторони до 30-го числа місяця, в якому відбувається така зміна, складають двосторонні акти про зміну суми заборгованості відповідних боржників. Обов'язок по складанню актів покладається на сторону, яка виявила підстави для зміни суми загальної заборгованості. Вказані акти є підставою для зміни загальної суми заборгованості, зазначеної у п. 1.2. та п. 2.2. договору, що оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відтак, при проведенні звірки з боржниками відповідачем було виявлено, що дебіторська заборгованість боржників документально не підтверджена на загальну суму 20 249 487,83 грн., про що складено відповідний акт (загальний) № 4 приймання-передачі зменшення дебіторської заборгованості (наявний в матеріалах справи), який направлено позивачу.
Також, представником відповідача наголошувалось, що відповідачем неодноразово направлялись акти приймання-передачі зменшення дебіторської заборгованості на адресу позивача. Разом з тим, вищезазначені акти були повернуті відповідачу листом від 25.03.2011року № 31/19-3728 (наявний в матеріалах справи). Підставою для повернення актів, як зазначав сам позивач в листі, стало те, що звірка проведена не в повній мірі.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПУ України).
Однак, приймаючи рішення у справі, судом було взято за оцінку лише договір відступлення права вимоги від 20.10.2010 р. та акт від 05.11.2010 р. приймання-передачі оплати безпосередньо населення (погашення дебіторської заборгованості) і не досліджено питання розміру фактичної заборгованості відповідача перед позивачем по договору.
Також, всупереч вищезазначеним вимогам, судом не досліджено та не надано оцінки обставині справи щодо зменшення дебіторської заборгованості населення, та відповідно, зменшення загальної суми заборгованості по договору. При цьому зазначені обставини є суттєвими для справи і безпосередньо вплинули на результат її вирішення, зокрема на обсяги стягнення.
Крім того, приймаючи рішення, судом не було прийняте до уваги, що згідно умов п. 6.1. договору, строк його дії визначено до 01 грудня 2011 року. Таким чином, до цього строку відповідач має всі законні підстави здійснювати заходи щодо уточнення дебіторської заборгованості, а позивач зобов'язаний у разі виявлення невідповідності зменшити суму стягнення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3. ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, саме невиконання зобов'язань позивача щодо зменшення суми стягнення непідтвердженої заборгованості є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів. А отже, відповідач мав всі законні підстави не проводити проилату грошових коштів в заявленому позивачем розмірі.
Разом з тим, при розгляді справи, судом не було досліджено в повній мірі підстави невиконання відповідачем зобов'язань по договору, а лише прийнято позицію та доводи позивача по справі.
Таким чином, судом було прийнято рішення посилаючись лише на докази та аргументи позивача, а отже в порушення ст. 43 ГПК України, судом не досліджено питання щодо суми заборгованості та підствав невиконання відповідачем проведення розрахунку з позивачем в повному і об'єктивному розумінні, що і призвело до невірного висновку.
Також, приймаючи рішення по справі, судом не було прийнято до уваги той факт, що заборгованість, яка стягується з Відповідача є заборгованістю за природний газ, що споживався населенням у 2009 році.
Разом з тим, відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3682-УІ від 08.07.2011 року, заборгованість за природний газ суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалась станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цього Закону, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цього Закону підлягає списанню.
Тобто, заборгованість за спожитий населенням природний газ в грудні 2009 року підлягає списанню відповідно до вищезазначеного Закону, а отже, на суму такої заборгованості і має бути зменшена загальна сума договору.
Разом з тим, судом, приймаючи рішення, в порушення ст. 43 ГПК України, не досліджено зазначене вище питання в повному і об'єктивному розумінні, що і призвело до невірного висновку.
В оскаржуваному рішенні, окрім суми основного боргу, були задоволені вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 5 519 687,65 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 9 листопада 2005 року за заявою Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» порушено провадження у справі № 10/176-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Провадження в справі № 10/176-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на даний час не припинено та справа знаходиться на стадії розгляду вимог кредиторів. Постанову про визнання боржника банкрутом не винесено.
Штрафні санкції, що є предметом спору, нараховані під час провадження у справі про банкрутство потягом якого по відношенню до відповідача діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто вказується конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня.
Отже, підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені відсутні.
У письмовому відзиві №31/10-14255 від 28.11.2011р. на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи з наступних підстав.
В обґрунтування підстав для відмови задоволення позовних вимог та скасування рішення, ПАТ «Вінницягаз» стверджує, що провело з Боржниками звірку, якою встановлено, що фактична заборгованість населення підлягає зменшенню на 20 249 487,83 грн., про що склала відповідний Акт №4 від 07.06.2011р. та направила Позивачу.
Зазначає, що Акт про зміну суми заборгованості №4 від 07.06.2011р. є підставою для зміни загальної суми заборгованості, зазначеної у п. 1.2, п. 2.2. Договору.
ДК «Газ України» вважає, що такі доводи Відповідача необгрунтовані, а рішення суду про задоволення вимог таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Договором, відповідно до ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору, відповідно до ст.628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1.3. Договору № 125-10 від 20.10.2010 р., в разі, якщо після 01 серпня 2010 року в результаті проведення Боржниками розрахунків за спожитий природний газ на рахунки Кредитора, проведення Новим Кредитором звірки нарахувань із Боржниками, внаслідок не підтвердження заборгованості Боржника документами, які засвідчують права, що передаються, проведення Новим кредитором перерахунку вартості поставленого газу населенню в залежності від обсягів його споживання відповідно до постанови КМУ від 09.12.99 №2246 та в інших обґрунтованих випадках, які документально підтверджені, зміниться сума заборгованості Боржника, право вимоги до якого відступається за Договором, Сторони до 30-го числа місяця, в якому відбувається така зміна, складають двосторонні акти про зміну суми заборгованості відповідних Боржників.
Вказані акти є підставою для зміни загальної суми заборгованості зазначеної в п.1.2. та п. 2.2. Договору, що оформлюється сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до стаття 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору відповідно до ст. 654 ЦК України вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Змістом п.1.3. Договору встановлено, що зміна загальної суми заборгованості зазначеної в п.1.2. та п. 2.2. Договору оформлюється Сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Таким чином, зміна суми заборгованості визначеної змістом Договору є можлива тільки за умови підписання Сторонами додаткової угоди.
Відповідно до змісту ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, приймаючи рішення у справі, господарський суд Вінницької області обґрунтовано дійшов висновку щодо неможливості зміни Відповідачем на підставі Акту №4 від 07.06.2011р. в односторонньому порядку зобов'язань, що визначені п.1.2. та п. 2.2. Договору.
Представник позивача в судовому засіданні 28.12.2011р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 11.10.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.12.2011р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 11.10.2011р. є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 11.10.2011 року у справі №5/105/2011/5003 слід скасувати, апеляційну скаргу - задоволити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2010 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК «Нафтогаз України» в особі Вінницької філії ДП «Нафтогазмережі» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» був укладений договір про відступлення права вимоги №125-10 (далі- договір)(а.с.6-8,т.1).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги до боржників Кредитора - населення м. Вінниці та Вінницької області по зобов'язанням щодо постачання природного газу, яке відбувалося з 01.12.2009 р. по 31.03.2010 р.(включно).
Згідно п.1.2. Договору, загальна заборгованість боржників по зобов'язанням на постачання природного газу за період з 01.12.2009 р. по 31.03.2010 р. станом на 01 серпня 2010 складає 71 416 105,89 грн. Перелік споживачів-боржників, розмір і заборгованості кожного окремого Споживача, визначається відповідно до Реєстру дебіторської заборгованості споживачів природного газу (населення) станом на 01 серпня 2010 року, сформованого в електронному вигляді і на паперових носіях та переданого Новому Кредитору згідно акта приймання-передачі, підписаного уповноваженим представником та головними бухгалтерами Сторін та скріпленого печатками.
На виконання вказаного пункту договору сторонами 05.11.2010 року підписано Акт приймання - передачі реєстрів (а.с.69,т.1).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що в разі, якщо після 01 серпня 2010 року в результаті проведення Новим Кредитором (ПАТ «Вінницягаз») звірки нарахувань із Боржниками, внаслідок не підтвердження заборгованості Боржника документами, які засвідчують права, що передаються, зміниться сума заборгованості Боржника, право вимоги до якого відступається за Договором, Сторони до 30-го числа місяця, в якому відбувається така зміна, складають двосторонні акти про зміну суму заборгованості відповідних Боржників. Обов'язок по складанню даних актів покладається на Сторону, яка виявила підстави для зміни суми загальної заборгованості.
Вказані акти є підставою для зміни суми загальної заборгованості, зазначеної у п. 1.2., п.2.1. договору, що оформлюється сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору до Нового Кредитора переходить право вимагати від Боржників належного виконання зобов'язань - сплатити грошові кошти у розмірі, зазначеному у п.1.2. Договору, а саме: 71 416 105,89 грн. Крім того, до Нового Кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням споживачами-боржниками своїх зобов'язань, зазначених в п.1.1. Договору.
За передане право вимоги Новий Кредитор зобов'язується перерахувати Кредитору до 01 лютого 2011 року грошові кошти в сумі 71 416 105,89 грн. (п.2.1. договору).
У відповідності до п. 1.3. Договору ПАТ «Вінницягаз» провело звірку з Боржниками, якою встановлено, що заборгованість за спожитий природний газ населенням, в сумі 71 416 105,89 грн., яка передана новому кредитору (відповідачу) згідно договору про відступлення права вимоги №125-10 від 20.10.2010р., підлягає зменшенню на 20 249 487,83 грн., про що складений відповідний Акт №4 від 07.06.2011р. (а.с.34,т.1). Згідно вказаного пункту договору такі акти про зміну суми заборгованості є підставою для зміни загальної суми заборгованості, зазначеної у п. 1.2, п. 2.1. Договору, тому, Товариство неодноразово надсилало Акти на адресу ДК «Газ України».
Проте, ДК «Газ України» листом №31/19-3728 від 25.03.2011р. повернуло вищезазначені Акти без підписання з мотивацією того, що відповідачем не дотримано вимоги п. 1.3. договору (а.с.35,т.1).
З метою повного, всебічного та об"єктивного розгляду справи апеляційний господарський суд за власною ініціативою в судовому засіданні 21.12.2011р. оголосив перерву до 28 грудня 2011 року для надання позивачем доказів наявності списання спірної дебіторської заборгованості 71 359 892, 04 грн. згідно договору від 21.10.10, відповідачем доказів на обгрунтування не підтвердженої дебіторської заборгованості 20 249 418,83 грн., докази проведення списання спірної заборгованості на підставі Закону України №3319-ІV від 12.05.2011 р. та Постанови КМУ №894 від 08.08.2011 р.
На виконання вимог суду, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" надано додаткові пояснення №07-15-3789 від 27.12.2011р. та додаткові докази, а саме:
- копія наказу від 05.09.2011р. №327 про створення комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз";
- копія протоколу №37 від 07.10.2011р. засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз";
- копія листа №07-15-3654 від 16.12.2011р. щодо суми списаної заборгованості;
- копія доказів відправлення листа №07-15-3654 від 16.12.2011р. на адресу ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
- копії зведених реєстрів звірки дебіторської заборгованості по особовим рахункам споживачів на 226 арк.;
- копії примірних актів звірки фактично використаних обсягів природного газу зі споживачами на 21 арк.
З поданих доказів вбачається, що відповідачем були проведені звірки з фактично використаних обсягів природного газу за 2009 рік споживачами - фізичними особами, в підтвердження того, що період заборгованості, який вказаний в договорі, зокрема є послуги з газопстачання, які надавались споживачам - населенню за 2009 рік, що підтверджується наданими вибірково актами звірки фактично використаних обсягів природного газу між ДП "Нафтогазмережі" (Кредитором) та зведеними реєстрами дебіторської заборгованості по особовим рахункам споживачів м. Вінниці та Вінницької області.
Згідно п. 2.2. Кредитор протягом 10-ти днів з моменту підписання даного Договору зобов'язаний передати Новому Кредитору для перегляду свою абонентську базу споживачів природного газу (населення) за період з 01.12.09 по 31.03.10.(станом на 01 серпня 2010 року) та оформленим належним чином актом приймання-передачі абонентської бази, а також копії документів, які засвідчують право вимоги до Боржників, що передається за даним Договором, а саме: квитанцій про сплату Боржниками коштів за спожитий протягом грудня 2009 року - березня 2010 року природний газ, паперовий Реєстр в розрізі споживачів Боржників із абонентської бази із зазначенням нарахувань, оплат та кінцевого сальдо, а також копії інших документів, які засвідчують право вимоги до Боржників, що передається за даним Договором. Факт передачі Новому Кредитору копій документів, зазначених вище, підтверджується актом приймання - передачі, підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками. Однак, таких доказів позивачем суду не надано.
Відповідно до п. 1) п. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що Кредитор відповідає перед новим Кредитором за недійсність преданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Боржниками своїх зобов'зань.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними доказами та не спростовано доводи відповідача, щодо наявності правових підстав зменшити на 20 249 487,83 грн. дебіторську заборгованість за фактично використаний природний газ за 2009 рік.
Судова колегія приходить до висновку, про відсутність належних доказів в підтвердження заборогованості за спожитий природний газ населення за період 2009 року в сумі 20 249 487,83 грн., яка була передана по договору уступки права вимоги №125-10 від 20.10.2010р. і включена у загальну суму 71 416 105,89 грн.
А тому, в частині стягнення основної заборгованості за надані послуги газопостачання населення в сумі 20 249 487,83 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше невстановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.2. договору, за неналежне виконання обов'язку щодо сплати грошових коштів у розмірі та строки, визначені даним договором, новий кредитор сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня за прострочення виконання зобов'язання нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Враховуючи приписи п. 2.1. та п. 3.2. договору, позивачем за період з 08.02.11 по 08.08.11 нараховано пеню: на суму основного боргу 71 359 892,04 грн., в сумі - 5 519 687,65 грн.
Враховуючи те, що судовою колегією, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 20 249 487,83 грн. відмовлено, судом здійснено перерахунок пені на основний борг в сумі 51 110 404,21 грн., яка складає 3 950 204,12 грн. (51 110 404,21x15,5:100%:365x182), тому в стягненні пені в сумі 1 569 483,53 грн.(5 519 687,65грн.-3 950 204,12грн.) слід відмовити.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, п.3.1. Договору боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прстрочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Позивачем за період з лютого 2011 року по червень 2011 року нараховано інфляційні втрати на суму основного боргу в сумі 71 359 892,04 грн., що становить - 3 425 274,82 грн. (лютий 100,9%; березень 101,4%; квітень 101,3%; травень 100,8%; червень 100,4%).
Враховуючи те, що судом відмовлено в стягненні основного боргу в сумі 20 249 487,83 грн., судовою колегією здійснено перерахунок нарахування інфляційних втрат за вказаний період, виходячи із суми основного боргу - 51 110 404,21 грн., що становить:
- за лютий 2011 року - 459 993 64,64 грн. (51 110 404,21 грн. x 100,9% = 51 570 397,85грн. - 51 110 404,21грн.);
- за березень 2011 року - 715 545,66грн.(51 110 404,21грн. x 101,4% - 51 110 404,21грн.);
- за квітень 2011 року - 664 435,25грн. (51 110 404,21грн. x 101,3% - 51 110 404,21грн.);
- за травень 2011 року -408 883, 23 грн. (51 110 404, 21 грн. x 100,8% - 51 110 404, 21 грн);
- червень 2011 року - 204 441, 62 грн. ( 51 110 404, 21 грн x 100, 4% - 51 110 404, 21 грн). Всього: 2 453 299,40грн.
Таким чином, суд відмовляє в стягненні інфляційних втрат в сумі 971 975, 42 грн. (3 425 274,82грн. - 2 453 299,40грн. = 971 975, 42 грн.).
Позивачем за період з 01.02.2011 р. по 08.08.2011 р. нараховано 3% річних в сумі 1 105 935,67грн. на суму основної заборгованості - 71 359 892, 04 грн.
Однак, враховуючи, що судом відмовлено в сягненні основного боргу в сумі 20 249 487, 83 грн. колегією суддів здійснено перерахунок нарахування 3% річних, виходячи із суми основної заборгованості -51 110 404, 21 грн., що що становить 793 961, 62 грн. (51 110 404, 21 грн. 3% : 100% : 365 x 189).
Враховуючи наведене, суд відмовляє в стягенні 3% річних в сумі 311 973, 99 грн. (1 105 935,67,грн. - 793 961,62грн. = 311 973, 99 грн. ).
Щодо стягнення з відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заборгованості за постачання природного газу за 2009 рік населенню за регульованим тарифом в сумі 51 110 404, 21 грн., пені в сумі 3950204,12 грн., інфляційних втрат в сумі 24 532 99,40грн., 3% річних в сумі 793961,62 грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1. ч.1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.
12.05.2011р. Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI (далі - Закон), який набрав чинності 04.06.2011р.
За приписами підпунктів 2.1, 2.1.1., 2.1.1., 2.1.2. ст. 2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:
Заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом:
заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України";
кошти, які надходять суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, від споживачів на погашення заборгованості за спожитий природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року, зараховуються на окремий поточний рахунок цих суб'єктів та використовуються ними виключно для виконання інвестиційних програм.
Відповідно до вищевказаних положень Закону, відповідач є підприємством, що здійснює постачання природного газу за регульваним тарифом, в даному випадку для населення.
Судова колегія не приймає до уваги доводи представника позивача, що оскаржена заборгованість не підлягає списанню, оскільки ці відносини виникли по договору про відступлення права вимоги №125-10 від 20.10.2010 року, так як предметом вказаного договору є право вимоги до боржників - населення м. Вінниці та Вінницької області (надалі - Боржники) по зобов'язанням, щодо постачання природного газу, яке відбулося з 01.12.2009 по 31.03.2010р. (включно), згідно актів звірок - це є фактично постачання природного газу за 2009 рік.
За приписами ст. 514 ЦК Укарїни, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень коментованої статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Згідно п.2.5. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання п.2.5. Закону КМ України за №894 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", який вступив в дію 27.08.2011 року (надалі по тексту - Порядок).
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:
учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;
компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.
Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
У відповідності до пунктів 4, 6 Порядку відповідачем наказом №327 від 05.09.2011р. було створено комісію з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз";
07.10.2011 року відбулось засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз" за договором про відступлення права вимоги №125-10 від 20.10.2010р. укладеним між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", правонаступником яких є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", про що складено протокол №7.
Пунктом 2.2. ст.2 Закону №3319-VI визначено, що заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
За приписами п.8 Порядку, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
На виконання вказаного пункту ПАТ "Вінницягаз" листом №07-15-3654 від 16.12.2011р. направило директору ДК "Газ України" Швидкому Е.А. Інформацію про суми списаної заборгованості, яка останнім отримана, що вбачається з заперечень позивача на апеляційну скаргу №31/10-15147 від 27.12.2011р.
Таким чином, щодо стягнення основної заборгованості в сумі 51 110 404, 21 грн; пені в сумі 3 950 204, 12 грн за період з 08.02.2011 р. по 08.08.2011 р.; інфляційних в сумі 2 453 299, 40 грн. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року; 3% річних в сумі 793 961, 62 грн. за період з 01.02.2011 року по 08.08.2011 року суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки процедура списання заборгованості (в т.ч. пені, інфляційних та 3 % річних) була здійснена відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та пунктів 4,6,8 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, після порушення провадження у справі і до прийняття судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 18268, 20грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 169,07грн.
Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, тощо.
Враховуючим приписи ч.4 ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягенню судовий збір в сумі 12750, 20грн. сплачений апелянтом за подачу апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.1.1ч.1ст.80,ст.ст.99,101,103,п.1,п.2ч.1 ст.104,105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" задоволити.
Рішення господарського суду Вінницької області від 11.10.2011р. у справі №5/105/2011/5003 скасувати.
Прийняти нове рішення:
"В стягненні основного боргу в сумі 20 249 487,83 грн., пені в сумі 1 569 483, 53 грн., інфляційних втрат в сумі 971 975, 42 грн; 3% річних в сумі 311973, 99 грн. відмовити.
В решті позовних вимог провадження у справі №5/105/2011/5003 припинити.
Стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” (21012, м.Вінниця, пров. Щорса, 24, р№2600514809 в ВОД ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" МФО 302247, код ЄДРПОУ 03338649) на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р№26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) судовий збір в сумі 18268,20 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 169,07 грн."
2. Стягнути з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р№26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (21012, м.Вінниця, пров. Щорса, 24, р№2600514809 в ВОД ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" МФО 302247, код ЄДРПОУ 03338649) судовий збір в сумі 12750,00 грн. за подачу апеляційної скарги.
3. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.
4. Постанова нобирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
01-12/18519/11