20 грудня 2011 року Справа № 18/2319/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А.Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Островерх А.В. -дов. № 0401/11-35 від 04.01.2011р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5233П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.11 р. у справі № 18/2319/11
за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", м. Київ
до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, м. Кременчук, Полтавської області
про визнання договору недійсним
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого Полісом № ВЕ/4765146.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. (суддя Кульбако М.М.) в позові відмолено.
Позивач, СТДВ "Гарантія", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. по справі № 18/2319/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4765146 зі сторони позивача укладено Калішенко В.Б. без достатніх на це повноважень, таким чином є недійсним.
Відповідач, Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2010р. між СТДВ "Гарантія" (страховик) та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом видачі страхового полісу № ВЕ/4765146.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою для виникнення прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" та ст. 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 981 ЦК України встановлено, що договір страхування укладається у письмовій формі, а також може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальнику страхового свідоцтва (полісу, сертифіката).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 998 ЦК України також визначені додаткові умови недійсності договору страхування, зокрема укладення договору після настання страхового випадку та в разі, коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі СТДВ "Гарантія", із посиланням на ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, зазначає, що спірний правочин (поліс №ВЕ/4765146) має бути визнано недійсним, оскільки особа, яка його вчинила (директор Кременчуцького відділення СТДВ "Гарантія" Калішенко В.Б.), не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме, Калішенкові В.Б. не було видано відповідної довіреності.
Як вбачається з наданої позивачем копії наказу №86-к від 02.08.10 (а.с.16), Калішенка В.Б., директора Кременчуцького відділення СТДВ "Гарантія", з 02.08.10 переведено на посаду директора Першої Кременчуцької регіональної дирекції СТДВ "Гарантія". Тобто, на момент підписання спірного полісу № ВЕ/4765146 від 30.04.10 Калішенко В.Б. обіймав посаду директора Кременчуцького відділення СТДВ "Гарантія".
Згідно Положення про Кременчуцьке відділення СТДВ "Гарантія", затвердженого Дирекцією СТДВ "Гарантія", відділення має право від імені товариства укладати договори страхування в межах лімітів, встановлених в довіреності директора відділення, агентські угоди, договори про співробітництво в галузі страхування (пункти 2.2., 3.7.7., 3.7.12, 3.7.14), а вказані дії вчиняються директором відділення на підставі довіреності, наданій їй товариством з урахуванням зазначених в ній обмежень.
Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивачем не надано доказів в підтвердження обізнаності страхувальника про обмеження повноважень директора Кременчуцького відділення на час укладення договору.
Посилання позивача на ч. 3 ст.18 Закону України "Про страхування" стосовно того, що договір не набрав чинності в зв'язку з відсутністю оплати страхового платежу є необґрунтованими, оскільки згідно статті 983 ЦК України договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. В п. 3 полісу зазначено строк його дії (один рік) з 30.04.2010 року по 29.04.2011 року включно, а відсутність оплати не визначено законодавством як підстава для визнання договору недійсним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно, з урахуванням приписів ст. 203, 215, 998 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України “Про страхування”, зроблено висновок про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011р. у справі № 18/2319/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя С.В. Барбашова
Повний текст постанови підписаний 23.12.2011р.