Справа №22-а-13159/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І.М.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Криворотенко
10 листопада 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Криворотенка В. І.,
суддів - Білецького О. М., Ведмедь Н. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми (далі-відповідач)
на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Місцевим судом вірно встановлено, що позивач є пенсіонером, який перебуває на обліку у відповідача, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус «Дитини війни», тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Протягом 2007 року позивач не отримував підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитині війни. З 01 січня 2008 року і до 22 травня 2008 року позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є меншим, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення доплати до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік». При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги дію у часі рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Судом першої інстанції правильно встановлена відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відмову у задоволенні позову через порушення позивачем строку звернення до суду, виходячи із змісту ухваленого судового рішення та з огляду на вимоги ст.46 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача про нарахування і виплату надбавки позивачу відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, а в разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вищевказаних законів таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідач повинен був діяти згідно з вимогами ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Визначений судом першої інстанції розмір грошових сум до стягнення за спірний період 2007-2008 років апелянтом в доводах апеляційної скарги не спростовується.
Задоволивши позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив зі змісту ч.2 ст.99 КАС України та того, що з позовом до суду позивач звернувся в межах встановленого законом строку, після того як дізнався про порушення своїх прав і з таким висновком колегія суддів погоджується. Крім того, згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Підвищення до пенсії позивачу виплачується відповідачем як єдиний платіж разом з основною пенсією без будь-якого розмежування за джерелами фінансування, а невиплата передбачених законом підвищень до пенсії порушувала його права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам», колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми залишити без задоволення.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -