13 червня 2006 р.
№ 31/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Елохім», м. Запоріжжя (далі -ТОВ “Елохім»)
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006
зі справи № 31/13
за позовом ТОВ “Елохім»
до приватного підприємства “Південбуд», м. Дніпропетровськ (далі -ПП “Південбуд»)
про визнання права власності.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ТОВ “Елохім» -Забродіна О.М., Забари І.М.,
ПП “Південбуд» -Савенка О.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ТОВ “Елохім» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання за позивачем права власності на будівельні матеріали, результати будівельних робіт та послуг на загальну суму 2494425 грн., які було використано при будівництві житлового будинку у м. Дніпропетровську на перетині вулиць Благоєва та К. Лібкнехта.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 (суддя Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Неклеса М.П. -головуючий, судді Чоха Л.В., Чус О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Названі рішення попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 328, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано відсутністю об'єкта, право власності на який оспорюється, оскільки на момент вирішення даного спору спірні будівельні матеріали та результати будівельних робіт фактично не існують у первісному вигляді у зв'язку з їх використанням у будівництві житлового будинку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Елохім» просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що використані у будівництві об'єкти мають вираження в грошовому еквіваленті, а тому в силу приписів статей 177, 178, 346 ЦК України мають бути визнані власністю ТОВ “Елохім».
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що:
- рішеннями виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 13.06.1990 № 254/6, від 18.07.1991 № 5471/16 та від 15.09.1994 № 910 було відведено земельну ділянку під будівництво житлового будинку у м. Дніпропетровську по вул. Благоєва та визначено забудовником цього будинку, зокрема, інститут “Придніпровський Промбудпроект»;
- 02.12.1996 інститутом “Придніпровський Промбудпроект» та ТОВ “Елохім» було укладено договір про спільну діяльність № 010, умовами якого передбачалося виконання комплексу організаційних, технічних та інвестиційних заходів та робіт для будівництва зазначеного будинку;
- згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.07.2002 № 1429 ПП “Південбуд» було надано дозвіл на будівництво названого житлового будинку;
- за наслідками оскарження цього рішення ТОВ “Елохім» в судовому порядку рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2003 зі справи № 17/92 зазначений акт місцевого органу виконавчої влади було визнано таким, що відповідає вимогам закону;
- за актом приймання-передачі від 21.05.2003 попередній замовник -інститут “Придніпровський Промбудпроект» за участю попереднього замовника-інвестора ТОВ “Елохім» передав новому замовникові ПП “Південбуд» незавершений об'єкт житла у м. Дніпропетровську на перетині вулиць Благоєва та К. Лібкнехта для подальшої добудови;
- рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.01.2005 № 213 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію названого житлового будинку.
Причиною спору в даній справі стало питання про право власності позивача на будівельні матеріали, результати будівельних робіт та послуги, які були використані в процесі будівництва зазначеного житлового будинку.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Особливості виникнення та порядок набуття права власності на новостворене майно визначено статтею 331 ЦК України, відповідно до якої:
право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (частина перша);
право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга);
до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (частина третя).
Отже, як правильно зазначили попередні судові інстанції, в результаті будівництва з'явився новий об'єкт - житловий будинок, що кваліфікується як нова річ, причому використані в процесі будівництва матеріали припинили існування у первісному вигляді та стали складовою частиною новоствореної речі.
Відповідно ж до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Таким чином, попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини даної справи та дали їм вірну юридичну оцінку, у зв'язку з чим немає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 зі справи № 31/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Елохім» -без задоволення.
Суддя
В. Селіваненко
Суддя
І. Бенедисюк
Суддя
В. Джунь