ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 листопада 2011 року 12:11 № 2а-11273/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерської корпорації «Рошен»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення
Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен»(надалі - позивач, Корпорація) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000020700 від 03 березня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Міоком».
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначив, що ДП «КК «Рошен»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, а надалі суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, сплачені контрагенту позивача - ПП «Міоком»за товари згідно з податковими накладними, виданими ПП «Міоком», тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між ДП «КК «Рошен»та ПП «Міоком»не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Між ПП «Міоком»(постачальник) та ДП «КК «Рошен»(замовник) було укладено господарський договір № 017/1 від 01 жовтня 2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки і передати у власність замовника, а замовник -прийняти і оплатити поставлену йому в рамках даного договору продукцію, найменування, ціна, асортимент, кількість та якість якої визначаються в специфікаціях до договору, відповідно до яких ПП «Міоком»постачало на адресу ДП «КК «Рошен»желатин.
Разом з тим, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку ДП «КК «Рошен»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад -грудень 2010 року.
З результатами перевірки складений акт № 51/40-20/7/25392188 від 18 лютого 2011 року (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями.
На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0000020700 від 03 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 692 492,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2010 року -214 667,00 грн.; грудень 2010 року -477 825,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним повідомленням -рішенням ДП «КК «Рошен»було подано первинну та повторну скарги до ДПА у м. Києві та ДПА України відповідно, за результатами розгляду яких податкове повідомлення-рішення № 0000020700 від 03 березня 2011 року залишено без змін.
Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності ПП «Міоком»та безтоварності господарських операцій позивача з цим підприємством, оскільки даний контрагент за своєю юридичною адресою не знаходиться, що призвело до унеможливлення проведення зустрічної перевірки цього суб'єкта господарювання.
Також, фахівцями відділення БНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_1, згідно яких остання зареєструвала на себе ПП «Міоком»за грошову винагороду, статутний капітал не формувала, директора та бухгалтера не призначала, заяву на реєстрацію платника ПДВ до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не подавала, фінансово-господарських документів не підписувала, право діяти від її імені не давала.
Таким чином, відповідач, обґрунтовуючи безтоварність угоди з поставки желатину на адресу ДП «КК «Рошен», посилався на два основні моменти: 1) на свідчення засновника ПП «Міоком»ОСОБА_1, згідно яких вказував, що оскільки вона не призначала директором та бухгалтером ОСОБА_2, яким підписані податкові накладні, то ці накладні вважаються такими, що заповнені в порушення вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (надалі - Порядок), а відтак вони не є підписані посадовою особою, уповноваженою платником податку; 2) та на той факт, що оскільки ПП «Міоком»за своєю юридичною адресою не знаходиться, провести зустрічну перевірку не має нагоди, тому підтвердити правомірність формування податкового кредиту неможливо на підставі чого можна припустити, що контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов'язань, що додатковим доказом фіктивності ПП «Міоком».
Наведене вище відповідач вважає достатнім, щоб переконатися у безтоварності господарських операцій, здійснених на виконання договору № 017/1 від 01 жовтня 2010 року та правомірності дій податкового органу у зменшені платнику податків бюджетного відшкодування з ПДВ.
Проте, суд не може погодитися із з такими доводами та має підстави вважати правомірними дії позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за жовтень - листопад 2010 року, що виникли у зв'язку з виконанням договору, укладеного між ДП «КК «Рошен»та ПП «Міоком» з наступних причин.
Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі -Закон).
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
У той же час, пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною лише у разі заповнення її іншою особою, ніж вказаною у п. 2 цього Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
З наведеного можна зробити висновок, що право складати податкову накладну має особа зареєстрована як платник ПДВ із відповідним індивідуальним податковим номером платника такого податку.
Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ПП «Міоком», так як і на момент винесення постанови по даній справі, було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало і має свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер -371294008285.
Таким чином, податкові накладні, виписані ПП «Міоком»є дійсними та такими, що давали право на їх використання для підтвердження податкового кредиту ДП «КК «Рошен»та отримання в подальшому бюджетного відшкодування ПДВ.
Суд не бере доводи СДПІ щодо того, що податкові накладні контрагента позивача не підписані посадовою особою, уповноваженою платником податку, тому що ОСОБА_2 був і є директором ПП «Міоком», тобто уповноважена на підпис таких накладних особа, а пояснення засновника підприємства ОСОБА_1 про те, що вона не призначала його директором, не є належним доказом на підтвердження заперечень відповідача проти позову та не впливають на юридичну силу податкових накладних, виписаних ПП «Міоком».
Так, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його п.п.7.2.4.
У відповідності до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
В розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ПП «Міоком», ДП «КК «Рошен», а також ПП ОСОБА_3 та ПП «Євротранс»-перевізників продукції, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Попри наведене, суд звертає увагу, що пояснення громадянки ОСОБА_1 жодним чином не вказують на товарність чи безтоварність господарських операцій за договором № 017/1 від 01 жовтня 2010 року так само, як і не вказує про це відсутність ПП «Міоком»за юридичною адресою.
Окрім наведеного суд бажає звернути увагу, що в матеріалах справи наявний витяг з журналу реєстрації заїзду транспортних засобів на територію ТОВ «Кондитерпромторг - 1», куди постачався желатин, з якого вбачається, що в жовтні 2010 року територію підприємства відвідували водії ПП ОСОБА_3 та ПП «Євротранс»на транспортних засобах, які вказані в товаро-транспортних накладних, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність в реальності перевезень товару за договором № 017/1 від 01 жовтня 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплаченого ДП «КК «Рошен» у жовтні - листопаді 2010 року.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000020700 від 03 березня 2011 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2011р.