ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 листопада 2011 року 10:00 № 2а-6792/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмову провадженні адміністративну справу
за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у місті Києві
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій в сумі 11 900,00 грн.
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у місті Києві (далі по тексту -позивач, Регіональне управління) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач, СПД-ФО ОСОБА_1) про стягнення фінансових санкцій в розмірі 11 900,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 11, 152 та 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95-ВР, у зв'язку з чим Регіональним управлінням прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 21.03.2011р. № 262487/32-128/0207 на суму 3400,00 грн., № 262486/32-128/0208 на суму 6800,00 грн. та №262485/32-128/0209 на суму 1700,00 грн. У встановленому законом порядку вказані суми відповідачем сплачені не були, що і стало підставною для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у примусовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 29 червня 2011 року.
В судове засідання, призначене на 29 червня 2011 року, жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 26 липня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2011 року справу прийнято до провадження суддею Савченко А.І. та призначено її до судового розгляду на 14 вересня 2011 року.
Судове засідання, призначене на 14 вересня 2011 року, не відбулося.
В судовому засіданні 6 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована Дарницькою районною державною адміністрацією міста Києва 10 вересня 2001 року.
Відповідно до ліцензії НОМЕР_2 від 03.08.2010р., виданої Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у місті Києві, відповідач має право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 24.02.2011р. № 126 та направлення від 24.02.2011р. № 32-01/0163 співробітниками Регіонального управління 24 лютого 2011 року в присутності продавця ОСОБА_2 проведено перевірку відповідача, а саме, господарської одиниці -магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
За результатами вказаної перевірки працівниками позивача складено акт від 24.02.2010р. № 0146/01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано виявлені порушення вимог статтей 11, 152 та 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95 з боку відповідача.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки, Регіональним управління винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 21.03.2011р. № 262487/32-128/0207 на суму 3400,00 грн., № 262486/32-128/0208 на суму 6800,00 грн. та №262485/32-128/0209 на суму 1700,00 грн., які направлені на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.03.2011р.
У зв'язку з неможливістю вручення зазначених вище рішень суб'єкту господарювання, що підтверджується копією конверта з відмітною поштового відділення про його повернення за терміном зберігання, позивачем складено відповідний Акт від 26.04.2011р. №30/32-331, а рішення про застосування фінансових санкцій 27 квітня 2011 року розміщенні на дошці оголошень.
Враховуючи невиконання суб'єктом господарювання вказаних рішень в добровільному порядку, а також керуючи наданими діючим законодавством України правами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами Регіонального управління та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року №481/95-ВР з наступним змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 19.12.1995р. № 481/95).
Відповідно до преамбули названого Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Абзац 3 частини 4 статті 11 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) закріплює, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995р. № 329/95-ВР (далі по тексту - Закон України від 15.09.1995р. № 329/95-ВР):
марка акцизного збору - це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України;
маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
Частиною 1 статті 7 Закон України від 15.09.1995р. № 329/95-ВР встановлено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог абзацу 2 частини 2 названої статті забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
На реалізацію наведених вище положень Закону та положень пункту 226.3 статті 226 Податкового кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі по тексту Положення №1251). Відповідно до норм названого Положення, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць.
Відповідно до пунктів 20, 22 Положення №1251 марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.
Вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що реалізація та зберігання алкогольних напоїв може здійснюватись лише за наявності марок акцизного збору встановленого зразка.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Також, за наслідками проведеної перевірки позивачем виявлено порушення з боку відповідача положень статті 152 Закону України від 19.12.1995 року №481/95, згідно з якими у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!»та статті 153 названого Закону, якими встановлено заборону проведення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, окрім суб'єктів господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
За вчинення наведених порушень статтею 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР встановлено застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. та 6800,00 грн., відповідно.
Згідно з положеннями частини 4 названої статті рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду (частина 5 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР).
З огляду на те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 21.03.2011р. № 262487/32-128/0207, №262486/32-128/0208 та №262485/32-128/0209 вважаються врученими відповідачу та протягом строку, визначеного нормативно-правовими актами, не виконані, доказів виконання вказаних рішень або їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку відповідачем суду також надано не було, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України на р/р 31114106700003, одержувач РВДК у Дарницькому районі м. Києва, код одержувача 26077885, банк одержувача Дарницький район УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081100) фінансові санкції у розмірі 11900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко