№3-881/2011
09 вересня 2011 року. Суддя Старобешівського районного суду Донецької області Дмитрієв О.Ф. розглянувши в смт. Старобешеве справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41КУпАП, яка надійшла від територіальної державної інспекції праці у Донецькій області стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, яка мешкає за адресою: м. комсомольське, вул. Куйбишева, 89/6 Старобешівського району Донецької області, -
До Старобешівського районного суду Донецької області надійшов адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч.1 ст. 41 КУпАП, відповідно до якого в ході проведеної перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець має право прийому, звільнення працівників та на підставі вимог ст. 21 КЗпП України виступає однією зі сторін трудового договору і як роботодавець повинна забезпечити реалізацію трудових прав громадян. Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушила вимоги чинного трудового законодавства, а саме:
1. Згідно режиму роботи один магазин працює по 10 годин на день, 70 годин на тиждень, 300 годин на місяць, без вихідних днів, другий магазин працює по 11 годин на день, по 5 днів на тиждень та два дні по 7,5 годин, тобто по 70 годин на тиждень, 300 годин на місяць. Згідно трудових договорів три продавці працюють по 4години на день та мають по два вихідні дня. Хто працює решту часу не визначену трудовими договорами та режимом роботи магазинів, та у неробочі дні не зрозуміло. Перевіркою встановлено, що продавцем ведуться табелі обліку робочого часу та графіки змінності працівників для здійснення контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати та складання статистичної звітності з праці. Згідно графіків звітності працівників, у неробочі часи та дні працює сам роботодавець з 7-00 до 18-00 години, але не зрозуміло як роботодавець може працювати одночасно у двох магазинах, розташованих за різними адресами. Тобто, роботодавцем ведеться недостовірний облік виконуваної працівниками роботи, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», так як саме роботодавець забезпечує достовірний облік працівниками роботи і бухгалтерський облік на оплату праці.
2. Під час ознайомлення з табелями обліку використання робочого часу та відомостей нарахування і виплати заробітної плати за 2010-2011р. встановлено, що у деякі місяці працівники відпрацьовують меншу кількість відпрацьованих годин ніж встановлено трудовим договором та графіками роботи. Так, у лютому 2010 року всі працівники працювали по 17 днів, по 68 годин(норма 20 днів, 80 годин), у травні 2010року -по 15 днів, по 60 годин (норма 17 днів, 68 годин), у серпні 2010 року -по 19 днів, по 75 годин (норма 21 день, 83,5 годин), у листопаді 2010 року -по 20 днів, по 80 один (норма 22 дні 88 годин), у лютому 2011 року -по 18 днів, по 72 години ( норма 20 днів, 80 годин), у червні 2011 року -по 19 днів, по 74 години (норма 20 днів 79,5 години), що не відповідає вимогам ст. 32, 50, 56 КЗпП України. Заробітна плата працівникам у вищезазначені місяця нараховувалася за фактично відпрацьовані години. Також, згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати, у вищевказані місяці роботодавцем проводилась індексація заробітної плати працівників, тоді як у дані місяці не було підстав для її проведення, так як з 01.01.2010 року відбувалось підвищення заробітної плати на суму більшу ніж сума індексації. Тому цей місяць є базовим для подальшого проведення індексації. Так, у цьому випадку, місяцями для проведення індексації заробітної плати працівників є квітень 2010 року -1,9%, травень 2010 року -1,9%, червень 2010 -1,9%, липень 2010 року -1,9%, серпень 2010 року -1,9%, вересень 2010 року -1,9%. Роботодавцем проводилася фактично не індексація, а доплата до встановленого рівня заробітної плати найманим працівникам, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог п.6 ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
3. Згідно Графіку щорічних відпусток працівників на 2011р., здавцю ОСОБА_2 передбачено надання щорічної відпустки у червні 2011 року за період роботи з 04.09.2010 року по 3.09.2011 року Наказом № 1 від 6.01.211 року ОСОБА_2 надана частина щорічної відпустки з 10.01.2011 року тривалістю на 8 календарних днів за період роботи з 04.09.2010 року по 03.09.2011 року. Заява працівника щодо перенесення щорічної відпустки на інший період відсутня, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 79 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про відпустки».
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, хоча належним чином була повідомлений про час та місце слухання справи.
Вина ОСОБА_1. у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №05-42-042/0050 від 18 липня 2011 року, зміст та форма якого відповідає вимогам ст.256 КУпАП, актом перевірки №05-42-042/0047 від 12 липня 2011 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя дійшов висновку про доведеність провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, тому обирає захід стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 41 КУпАП й керується ст.ст. 23, 27 КУпАП.
Суддя вважаю, що характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, дає підстави для обрання стягнення у вигляді штрафу, який адекватний для ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме досягненню мети як виховання особи й запобігання вчинення нових правопорушень.
Керуючись ст.ст. 23, 27, 41 ч.1, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п*ятсот десять) гривень.
Постанова на підставі ч. 2 ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя