Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-1293/11
22.09.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Новака Ю.Д.,
при секретарі - Артюховій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про час та дату судового засідання. Відповідачка отримала судову повістку, про те до суду так і не з'явилася без поважних причин.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка без поважних причин ухиляється від явки до суду, а тому суд, у відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України, приходить до висновку, що справу потрібно вирішувати на підставі наявних у ній даних і доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов законний та обґрунтований, а тому підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за яким відповідач отримала від позивача 7800,00 грн. задатку за квартиру про передню домовленість, яка являється предметом продажу.
Договір про завдаток був укладений в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Проте у листопаді 2009 року договір про завдаток на виставлену квартиру АДРЕСА_1 було розірвано по згоді сторін та прийнято рішення про повернення завдатку відповідачем у повному обсязі, про що було укладено відповідне доповнення до договору завдатку. Строк повернення завдатку до 01 лютого 2010 року. Проте відповідачка суму боргу не повернула, чим було нанесено позивачу значних матеріальних збитків.
01.02.2010 року ОСОБА_2 передала 2000,00 грн. від основного боргу та написала пояснення, що залишок суми в розмірі 5800,00 грн. вона віддасть 01.04.2010 року.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір завдатку є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Як зазначено ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі) у строк та порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 525 ЦК України є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відмова відповідача про повернення боргу спричинила позивачеві фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі своїх заощаджень. Позивач змушена витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права.
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права.
Крім того п.п. 1,2,3,4,5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41 Конституції України, 22, 23, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, 3,15, 27,88, 118, 119, 120 ЦПК України, Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5800,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені останньою судові витрати, а саме 58,00 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Полтави шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_5