Справа № 2-1913/11
іменем України
"22" грудня 2011 р. Сніжнянський міський суд Донецької області
в складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.
при секретарі - Сухоненко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До суду звернулось з позовом публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 17255,18 грн. Свої вимоги мотивує наступним: 15.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_1, укладений кредитний договір №DOТТRХ01430301, за цим договором позивач надав, а відповідач отримав та зобов'язався повернути кредит у розмірі 1818,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.12.2007 року. Відповідно до умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. ОСОБА_1 порушував умови договору: платежі вносилися із запізненням та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 14.03.2011 р. виникла заборгованість в сумі 17255,18 грн., яка складається з заборгованості за кредитом -1434,06 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 6982,57 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом -196,40 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -7344,28 грн., штраф (процентна ставка) -797,87 грн., штраф (фіксована частина) -500 грн.
В судове засідання представник публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач не з'явився до суду, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнав, оскільки заборгованості не має, просив застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту підписання договору та закінчення строку його дії минуло більше 3 років.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_1, укладений кредитний договір №DOТТRХ01430301, за цим договором позивач надав, а відповідач отримав та зобов'язався повернути кредит у розмірі 1818,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.12.2007 року. Відповідно до умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Також в цьому договорі зазначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту, що згідно Умов при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом в розмірі 11,01% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Ч. 2 вказаної статті передбачено, що до відношень по кредитному договору застосовується правила параграфу 1 цієї глави, якщо інше не передбачено цим параграфом та не витікає зі змісту кредитного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами з відстрочкою, то у випадку прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом фактично встановлена наявність заборгованості за кредитом відповідача перед позивачем за кредитним договором №DOТТRХ01430301 в сумі 1434,06 грн. та заборгованості по комісії в сумі 196,40 грн., що відповідає положенням укладеного між позивачем та відповідачем договору.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Договором передбачена сплата за користування Кредитом відсотків у розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, також в договорі зазначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,01% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Тому суд прийшов до висновку про наявність заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6982,57 грн.
Стосовно позивних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 7344,28 грн., штрафу (процентна ставка) -797,87 грн., штрафу (фіксована частина) -500 грн., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст.. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
В договорі №DOТТRХ01430301 зазначено, що згідно при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,01% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
В п. 6.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачена сплата позичальником банку пені у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прос рочки, але не менше 1 грн. В п. 6.3 вищезазначених умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Суд приходить до висновку, що позивач встановив та вимагає за одне й те саме порушення зобов'язання подвійну відповідальність одного виду, оскільки і відсотки за користування кредитом, і пеня, і штрафи по суті є неустойкою. Зазначене не відповідає приписам ст.. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що зазначені Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не підписані відповідачем, що свідчить про необізнаність його з цими Умовами та про відсутність укладання договору в частині стягнення пені та штрафу за прострочення сплати кредиту.
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором (а.с. 4) не вбачається як була розрахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -7344,28 грн. за який період та виходячи з якої ставки.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільної справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд не вправі самостійно визначити один вид відповідальності за прострочення сплати кредиту, оскільки тим самим він вийде за межі позовних вимог.
Позивач звернувся до суду 31.10.2011 р. В зв'язку з цим, на підставі вимог ст. 257 ЦК України суд вважає необхідним застосувати трирічний строк позовної давності. Договір №DOТТRХ01430301 укладений 15.12.2006 року на строк до 15.12.2007 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості наданої позивачем (а.с.4) ОСОБА_1 останній платіж по зазначеному договору проводив 26.04.2007 року у сумі 24,55 грн., тобто позивачем пропущений трирічний строк позовної давності звернення до суду, оскільки з дня закінчення строку дії договору та кінцевого строку повернення минуло більше трьох років, строк не переривався.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності звернення до суду.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають компенсації.
Керуючись ст.ст. 554, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на протязі двадцяти до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Суддя: ОСОБА_2