Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1-94/11
05.08.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави в складі:
головуючої судді - Крючко Н.І.,
при секретарі - Закорецькій М.Ю., Артюховій Я.В.,
за участю прокурора - Мандича С.М., Герасименка Д.Ю.,
ОСОБА_1,
за участю захисника підсудного, адвоката - ОСОБА_2,
за участю громадського захисника підсудного - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, безробітного, маючого на утриманні неповнолітнього сина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, -
Підсудний ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразилися у одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара - грошових коштів у сумі 3500 гривень за невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, кваліфікуючою ознакою якого є вимагання хабара, які він скоїв за таких обставин.
20 вересня 2010 року близько 15:00 год. ОСОБА_4, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ з 10.10.2005 року, обіймаючи з 05.05.2010 року посаду дізнавача Машівського РВ УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, відповідно до своїх функціональних обов'язків здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, всупереч вимогам Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, відповідно до яких основним завданням міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення; діяльність міліції будується на принципах законності і свої завдання вона виконує неупереджено, у точній відповідності з законом, у зв'язку з чим ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, порушуючи дану ним присягу працівника органів внутрішніх справ України - завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну та службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, мужньо і рішуче боротися зі злочинністю та всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, у приміщенні Машівського РВ УМВС України в Полтавській області поставив вимогу ОСОБА_6 про сплату йому хабара у вигляді 4000 гривень.
В ході розслідування кримінальної справи № 10150070, порушеної по факту крадіжки мобільного телефону у гр. ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, яка знаходилася в провадженні дізнавача Машівського РВ ОСОБА_8, останньому стало відомо щодо можливого знаходження даного телефону у рідного сина ОСОБА_6 - ОСОБА_9.
При цьому, підсудний, усвідомлюючи безпідставність подібних заяв, з використанням наданої йому влади, погрожував ОСОБА_6 вчиненням завідомо незаконних дій відносно сина останнього ОСОБА_9 щодо його кримінального переслідування, що з його слів мало призвести до відрахування з вищого навчального закладу, в якому той навчався, та створення перешкод у подальшому його працевлаштуванні в органах внутрішніх справ та в свою чергу зашкодити законним інтересам хабародавця та його сина.
ОСОБА_6, сприйнявши дані погрози ОСОБА_4 реально, розуміючи, що протиправними діями останнього, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності сина, який в ході вимагання хабара під час телефонної розмови з батьком та працівником міліції категорично заперечував свою будь-яку причетність до вказаного злочину, яке в свою чергу може стати підставою для його відрахування із вищого навчального закладу та неможливості подальшого працевлаштування в органах внутрішніх справ, може бути завдана шкода законним особистим інтересам та інтересам його сім»ї - був змушений погодитися на його вимоги.
Того ж дня ОСОБА_6 звернувся із заявою до Відділу внутрішньої безпеки в Полтавській області СВБ ГУБОЗ МВС України по цьому факту, в результаті чого за участі працівників даного підрозділу його власні грошові кошти, які з його згоди були помічені спеціальним засобом, що має здатність світитися в ультрафіолетовому випромінюванні жовто-зеленим кольором.
21 жовтня 2010 року близько 16:00 годин ОСОБА_6 згідно попередньої домовленості передзвонив ОСОБА_4, повідомивши, що він зібрав вказані кошти, та домовився про зустріч того ж дня в літньому кафе - вагончику в с. Селещина, який належить гр. ОСОБА_6, для їх передачі.
Згодом, близько 21 години у заздалегідь визначеному місці ОСОБА_8, будучи службовою особою, отримав від ОСОБА_6 3 500 гривень в якості хабара.
В подальшому підсудний був затриманий працівниками ВВБ ГУБОЗ УМВС України в Полтавській області. При огляді у нього було вилучено 3500 гривень, які при піднесенні до них ультрафіолетового випромінювання світилися жовто-зеленим кольором.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєному злочині визнав частково, заперечуючи вимагання хабара у ОСОБА_6. При цьому дав суду суперечливі показання, в яких першочергово вказував, що в приміщенні райвідділу ОСОБА_6, після спілкування в його присутності з ОСОБА_10 та по своєму особистому мобільному телефону зі своїм сином - ОСОБА_9 з приводу крадіжки мобільного телефону гр. ОСОБА_7, мобільним терміналом якого, в результаті проведених оперативно-розшукових заходів було встановлено ймовірне користування останнім, запропонував йому матеріальну допомогу, але як він зрозумів не йому особисто, а в інтересах райвідділу на ремонт службових кабінетів - його та ОСОБА_10.
В подальшому підсудний вказав іншу версію, зазначивши, що ОСОБА_6 пропонував йому допомогу «за вирішення проблем», а саме неприязних стосунків з ОСОБА_10, які виникли в результаті телефонної розмови між його сином та останнім, яку наступного дня отримав від ОСОБА_6 в розмірі 3,5 тис. грн. та яку обіцяв повернути у випадку незадоволення прохання останнього.
При цьому, підсудний весь час вказував суду, що дані кошти отримав за попередньою домовленістю зі свідком ОСОБА_10, не заперечуючи того факту, що розмір хабара він вказав ОСОБА_6 самостійно віч-на-віч у відсутності сторонніх осіб та чітко усвідомлював незаконність своїх дій в їх отриманні.
Однак, не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому злочині, його винність в одержанні хабара поєднаному з його вимаганням, за обставин наведених у вироку, підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 18.10.2010 року ввечері йому зателефонував громадянин ОСОБА_10, який представився працівником міліції, та запросив до Машівського райвідділу для бесіди. 20.10.2010 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_10 під час бесіди, яка відбувалася в його службовому кабінеті, повідомив йому, що в ході розслідування кримінальної справи за фактом крадіжки мобільного телефону стало відомо, що цим телефоном користується його син. В присутності останнього він зателефонував своїй сестрі ОСОБА_11, яка повідомила, що влітку її донька біля кафе в с. Селещина Машівського району знайшла мобільний телефон, який згодом привезла до м. Дніпропетровська, де здала в ремонт, а потім дала покористуватися його сину ОСОБА_12. Відхиливши дані пояснення, як неправдиві, ОСОБА_10 зазначив, що його сина будуть викликати повістками, на підставі яких його відрахують з інституту та в наслідок чого він не зможе влаштуватися на роботу в органи внутрішніх справ. На своє запитання, яким чином можливо вирішити дане питання, останній вказав, що самостійно цього зробити не може так як це вирішує слідчий і запросив ОСОБА_4 до свого кабінету, який і вказав йому, що для вирішення питання необхідно сплатити 4 000 грн. Сприймаючи погрозу про порушення кримінальної справи відносно свого сина реальною, він погодився на цю пропозицію, а згодом звернувся до працівників ВВБ ГУМВС з метою викриття даного злочину, оскільки вважав дії останнього незаконними.
Вищевказані обставини, за яких мобільний телефон опинився в її доньки та яким чином і за яких обставин ним користувався її племінник ОСОБА_9, були підтверджені свідком ОСОБА_11, показання якої були оголошені в судовому засіданні (том № 1 а.с. 111).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав, що по мобільному телефону його батька працівник міліції в грубій формі висловлював йому погрозу щодо порушення відносно нього кримінальної справи з приводу крадіжки мобільного телефону, в той же час, вже в ході розмови зі своїм батьком чув частину діалогу про вимагання у нього грошей з боку працівників міліції. Пізніше в розмові по телефону батько йому повідомив, що заплатить кошти працівникам міліції, оскільки останні погрожують порушенням кримінальної справи, і що останній вважав залякуванням його і батька та умовляв його не робити цього, запропонувавши звернутися до працівників ВВБ ГУМВС.
Даними свідченнями спростовуються показання підсудного, щодо відсутності в його діях вимагання хабара, оскільки погроза про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 та його виключення з ВУЗу була реальною і ОСОБА_4 свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 сприймали як особу, від якої безпосередньо залежала можливість здійснення таких погроз.
Вказані показання підсудного спростовуються також і свідченнями ОСОБА_6, який вказав, що ставлячи питання про вирішення проблеми, ніяким чином не мав на увазі яких-небудь протиправних дій зі свого боку, оскільки його син раніше проходив практику в райвідділі і він лише розраховував на їх порозуміння, так як раніше знав підсудного, як співробітника ВДСБЕЗ в зв»язку з виконанням ним службових обов»язків. Але супроти цьому йому навмисне здалеку показали роздруківку мобільних телефонів, в якій за їх словами співпав номер телефону його племінниці, а потім ОСОБА_4, якого він вважав слідчим, зазначив йому, що гроші необхідно знайти протягом 15 хв. інакше будуть неприємності, на які вони вказували раніше.
Даними протоколу огляду предметів, в ході якого було оглянуто зокрема мобільний телефон ОСОБА_8 «Нокіа», моноблок, ІМЕІ 3580678/01/573649/6 (том № 1, а.с. 185-187) та протоколу огляду документу в ході якого встановлено, що із мобільного телефону № НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, 21.10.2010 року відбулися три розмови із ОСОБА_6 (том № 2, а.с. 274-275).
Факт вимагання у ОСОБА_6 хабара в сумі 4 000 грн. саме підсудним ОСОБА_4 підтверджується протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 29.10.2010 року, в ході якої ОСОБА_4 повідомив, а ОСОБА_6 підтвердив, що саме ОСОБА_4 назвав суму коштів 4000 гривень за не притягнення його сина до кримінальної відповідальності (том №1, а.с. 197-198).
Даний факт знайшов своє підтвердження і в подальшому під час очної ставки між свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_13 від 04.11.2010 року, в ході якої ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_4Є вимагав грошові кошти в сумі 4000 гривень за вирішення проблеми (том № 1, а.с.225-227).
Твердження підсудного щодо відсутності у нього умислу на отримання коштів з власних корисливих мотивів, а лише мав на меті їх отримати як допомогу на ремонт службових кабінетів, суд визнає безпідставними і такими, що суперечать зібраним матеріалам справи в їх сукупності.
Так, свідок ОСОБА_14, яка працює бухгалтером Машівського РВ, пояснила що існує чіткий законодавчо-визначений порядок надання благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб, з яким вона всіх працівників неодноразово ознайомлювала. Зокрема, всім співробітникам було достеменно відомо, що отримання від дарувальників готівкових коштів було практично неможливим, оскільки в райвідділі відсутня каса для їх оприбуткування. Більше того, свідок зазначила, що останньому був відомий порядок оформлення допомоги райвідділу під час передачі ним квітки, вартістю 800 грн., на баланс їх організації. З заявами чи за допомогою до бухгалтерії з приводу належного оформлення благодійної допомоги ОСОБА_4 не звертався.
Дані свідчення не заперечувалися і самим підсудним.
Більше того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, заперечуючи будь-яку свою причетність до даного злочину, категорично відхиляв навіть саму фактичну необхідність проведення в його кабінеті ремонту, оскільки невдовзі чекав на переведення по роботі до іншого підрозділу РВ, що в свою чергу зумовлювало і його перехід до іншого кабінету. Дані твердження підсудного щодо нього вважає наміром останнього оговорити його з метою самозахисту від обвинувачення.
При цьому, свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що на 20.10.2010 року викликав до РВ ОСОБА_6 з приводу кримінальної справи за фактом крадіжки в приміщенні належного останньому кафе мобільного телефону ОСОБА_7. Після розмови з останнім та по мобільному телефону батька з його сином, він запросив до свого кабінету ОСОБА_4 для спілкування з ним в якості дізнавача Машівського РВ, в провадженні якого і перебувала вказана кримінальна справа. Розмови, що відбувалася між ними, не чув, оскільки в той час був відсутній. Після того, як повернувся, ОСОБА_4 з ОСОБА_6 пішов до свого кабінету. Наступного дня допоміг ОСОБА_4 знайти транспорт для поїздки до ОСОБА_6, запросивши знайомого таксиста ОСОБА_15.
Показаннями свідка ОСОБА_15, який в судовому засіданні пояснив, що восени 2010 року, точної дати він не пам'ятає, ввечері, близько 20 год., на прохання ОСОБА_10 він з'їздив у с. Селещину до згорілого кафе «Магнолія» з метою забрати там якусь передачу. Не дочекавшись нічого та нікого, він повернувся до райвідділу, де знову на прохання останнього відвіз раніше незнайомого йому чоловіка, як з»ясувалося пізніше ОСОБА_4, на те саме місце. ОСОБА_16 зайшов до приміщення кафе, а при виході з нього був затриманий. Злякавшись подій, що відбувалися на тому місці, він намагався поїхати, але не зміг цього зробити, оскільки також був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Вказані свідчення ОСОБА_10 та ОСОБА_15 підтверджуються протоколом огляду предметів від 25.10.2010 року, в ході якого було оглянуто зокрема мобільний телефон таксиста ОСОБА_15 «Нокіа 5200», слайдер, ІМЕІ 359559/338507/60535380 та при перегляді записів якого було виявлено записаний номер НОМЕР_2, який підписаний ім»ям - «Стас» (том № 1, а.с.134-138).
Вказаний мобільний телефон постановою слідчого від 25.10.2010 року був приєднаний до кримінальної справи в якості речового доказу (том № 1, а.с.139).
Як вбачається з протоколу очної ставки між свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_13 від 10.11.2010 року, в ході якої ОСОБА_13 пояснив, що саме ОСОБА_4 просив його викликати таксиста, і саме він дав вказівку відправити таксиста до с. Селещина за пакунком. Також ОСОБА_17 вказав, що саме ОСОБА_4 дав йому вказівку відвезти його до с. Селещина та очікувати біля кафе-вагончика (том № 1, а.с. 228-229).
Із пояснень свідка ОСОБА_18, який проводив бесіди та відбирав відповідні заяви від ОСОБА_6, а також проводив затримання підсудного на місці вчинення злочину, документування та фіксацію предмету та слідів злочину, вбачається, що 20.10.2010 року до відділу внутрішньої безпеки звернувся ОСОБА_6, який повідомив про вимагання працівниками міліції у нього чотирьох тисяч гривень за не притягнення його сина до кримінальної відповідальності з приводу крадіжки телефону, яку останній не вчиняв. 21.10.2010 року він відібрав у ОСОБА_6 письму заяву та пояснення з даного приводу. Крім того, отримав від ОСОБА_6 його власні чотири тисячі гривень, з трьох тисяч п»ятсот гривень в подальшому в присутності понятих було знято ксерокопії, самі купюри були помічені спеціальним засобом Промінь-1 та вручені ОСОБА_6, а інші п»ятсот гривень одразу були повернуті їх власнику. Того ж дня, близько 20-30 год. під час проведення оперативно-розшукових заходів в кафе-вагончику в с. Селещина і передачі ОСОБА_6 ОСОБА_4 хабара, він чув розмову між ними, в якій ОСОБА_6 розповідав ОСОБА_4 про те, що він віддає останні кошти, оскільки у нього на утриманні перебуває двоє дітей. Одразу після закінчення розмови ОСОБА_4 був затриманий, а в ході його огляду у нього було вилучено три тисячі п'ятсот гривень, на поверхні яких були виявлені сліди люмінофорів. Будь-яких посилань чи пояснень щодо необхідності коштів для проведення ремонту кабінетів підсудний, як в ході оперативно-розшукових заходів, так і в ході його затримання, не зазначав.
Дані обставини підтверджуються також і заявою ОСОБА_6 від 21.10.2010 року, поданою ним до ВВБ в Полтавській області СВБ ГУБОЗ МВС України, в якій він просить притягнути до відповідальності працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_10 за незаконне вимагання чотирьох тисяч гривень за не притягнення до відповідальності його сина (том № 1, а.с. 6).
Даними протоколу огляду та помітки грошових купюр від 21.10.2010 року, які були надані ОСОБА_6 у сумі три тисячі п'ятсот гривень працівникам міліції, згідно якого було зафіксовано номінал, серію та номер кожної купюри, знято їх ксерокопії та в подальшому були помічені спеціальним засобом Промінь-1 (том №1, а.с. 8-16).
З протоколу вручення грошових купюр від 21.10.2010 року на загальну суму 3500 гривень, які попередньо оглянуті та помічені спеціальним засобом, вбачається, що останні були вручені ОСОБА_6 з метою перевірки інформації про вимагання у нього коштів працівниками внутрішніх справ за не притягнення його сина до кримінальної відповідальності (том № 1, а.с.17).
Дані кошти було визнано речовими доказами по даній справі, які в подальшому були передані на зберігання до ТВБП № 10016101 філії Полтавського облуправління ВАТ «Ощадбанк» (том № 2, а.с. 300-302).
Факт та процедуру мічення грошових купюр для вручення хабара підтвердив допитаний в судовому засіданні і свідок ОСОБА_19.
Дані обставини підтверджуються також оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_20 (том № 1, а.с. 52).
З протоколу вручення від 21.10.2010 року вбачається, що ОСОБА_6, для перевірки заяви про вимагання у нього грошової винагороди за не притягнення до кримінальної відповідальності (том № 1, а.с. 22), було надано портативну цифрову відеокамеру з функціями аудіо запису Olympus WS-33I М (том № 1, а.с.19), яка, після її добровільної видачі останнім працівникам ВВБ, була оглянута згідно протоколу огляду від 21.10.2010 року. На даний диктофон зі слів гр. ОСОБА_6 ним було добровільно записано розмову з працівником міліції Машівського РВ ГУМВС України ОСОБА_4, в ході якої той вимагав у нього грошові кошти.
Згідно протоколу огляду предмету від 25.10.2010 року, в ході якого було оглянуто диктофон OLYMPUS WS 331 М, який було видано ОСОБА_6, на якому міститься аудіозапис телефонних розмов між ним та ОСОБА_8, що відбувалися між ними 21.10.2010 року (том № 1, а.с. 148).
Постановою слідчого вказаний вище диктофон було приєднано до кримінальної справи в якості речового доказу (том № 1, а.с.149).
Висновком фоноскопічної експертизи № 91 від 29.10.2010 року було встановлено: 1) на наданому для дослідження диктофоні OLYMPUS WS 331 М міститься фонограма; 2) дана фонограма була виготовлена саме на цьому диктофоні; 3) ознак перезапису на диктофоні не виявлено, тобто дана фонограма є оригіналом; 4) в розмові приймає участь не менше ніж дві особи. Крім того, було надано роздруківку фонограми (том №1, а.с. 154-163).
Як вбачається з протоколу перегляду відеозапису від 26.10.2010 року, під час його проведення в присутності понятих було встановлено, що в ході розмови Особа-1 пояснювала Особі-2, що в нього двоє дітей на утримані та що кошти немаленькі та є останніми, які є у особи. Особа-2 говорила, що йому немає чого із ОСОБА_10 «рішать», що він його «присадить на місце». Крім того, Особа-2 вказувала, що через деякий час справу буде закрито (том № 1, а.с. 178-181).
Диск DVD-R із даним відеозаписом розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 приєднано до кримінальної справи в якості речового доказу (том № 1, а.с. 182).
Поряд з цим, посилання захисника підсудного щодо недопустимості доказів по справі, на які посилається слідчий у обвинувальному висновку, а саме: речовий доказ DVD-R із записами розмов, відео зйомку та похідні від них докази - протокол огляду диктофона та відеокамери (том № 1, а.с. 19), висновок фоноскопічної експертизи (том № 1, а.с. 154-163) з підстав отримання їх всупереч вимогам ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», а саме без відповідного рішення суду про застосування технічних засобів одержання інформації або без повідомлення прокурора про їх проведення, є неспроможними.
Дані твердження захисника підсудного спростовуються показаннями оперуповноваженого в ОВС ВВБ в Полтавській області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_18, даними ним в судовому засіданні, який вказав, що прокурора Машівського району Полтавської області було негайно повідомлено про необхідність невідкладного здійснення оперативно-розшукових заходів, пов»язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, з метою запобігання тяжкого злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи начальником СВБ ГУБОЗ ВВБ в Полтавській області 21.10.20010 року за вих. № 18\17-23-ОПч було направлено повідомлення прокурору Машівського району про надходження на їх адресу звернення гр. ОСОБА_6 про вимагання грошових коштів з боку співробітників Машівського РВ УМВС в області з проханням надання слідчого прокуратури для спільної перевірки вказаної інформації та проведення при необхідності слідчих дій, яке того ж числа було зареєстровано і в прокуратурі району (том № 1, а.с. 2).
Крім того, нормами ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» не визначено чіткої форми та змісту вищевказаного повідомлення, що в свою чергу не може бути визнано судом, як порушення даної вимоги Закону за наявності в матеріалах справи зазначеного повідомлення.
Слід також зауважити, що впродовж всього як досудового, так і судового слідства, проведеного по даній кримінальній справі, ні підсудним, а ні його захисником не було заявлено чи вказано жодних зауважень з приводу недопустимості даних доказів та виключення їх з обсягу обвинувачення з вказаних підстав, окрім промови захисника в судових дебатах вже після закінчення судового слідства по даній справі, що свідчить про формальність вказаних тверджень.
Більше того, самим підсудним під час дослідження судом матеріалів справи було визнано всі фактичні данні, встановлені та закріплені вказаними доказами, а захисником підсудного, в свою чергу, на підтвердження своїх тверджень щодо недопустимості даних доказів, ніяким чином не було спростовано установлених досудовим слідством фактичних даних, що викривають підсудного у вчиненні ним інкримінованого йому злочину.
З наведених вище міркувань суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вимог захисника підсудного про відмову в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 коштів, витрачених на проведення фоноскопічної експертизи, тим більше, що вказаний захисником позов по справі учасниками процесу не заявлявся, а вартість проведених в рамках кримінальної справи експертиз відноситься до судових витрат, які підлягають стягненню з засудженого.
У протоколі огляду місця події від 22.10.2010 року зазначено, що на території в с. Селещина Машівського району поблизу кафе-вагончика, що належить ОСОБА_6, в ході огляду ОСОБА_4 було видано грошові кошти в сумі 3500 гривень, а саме: купюри номіналом по 500 гривень (ВД 6910399, АА 5780363, ВВ 082693І, ВГ 9180541, ВД 3661556), 200 гривень (ВФ 2952805, АЕ 2340353), та 50 гривень (ВД 3800495, ВЗ 4483695, ВЗ 5282352, ВЮ 0479900, ВД 2384437, ГА 3837030, АЕ 0499340, ВХ 40223І6, ГА 5208710, ГА 9200223, ЕИ 6132834, ГГ 9782148). Під час огляду вказані купюри були освітлені ультрафіолетовим випромінюванням, при якому на них з'явилося характерне жовто-зелене випромінювання. Крім того, при освітленні ультрафіолетовим випромінюванням відкритих ділянок одягу та рук підсудного характерне жовто-зелене свічення було виявлено в наступних місцях: 1) на лівій долоні; 2) верхній правій нагрудній кишені куртки; 3) лівій внутрішній кишені куртки, в якому знаходилися вищезазначені грошові кошти і які були видані ОСОБА_4 (том № 1, а.с. 23-24).
Обставини встановлені в ході огляду місця події були також підтвердженні і показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_19, а згодом знайшли своє відображення і під час відтворення обстановки та обставин події від 24.10.2010 року (том № 1, а.с. 121-125) та перегляду відеозапису, що проводився під час даного відтворення (том № 1, а.с. 126-127).
Речовими доказами по справі, що були вилучені у ОСОБА_8 під час огляду місця події, а саме: 1) грошовими коштами в сумі 3500 грн. із зазначенням номіналу, серії та номеру кожної купюри; 2) змивами із лівої та правої рук; 3) контрольними зразками вати, вати зі спиртом, вати із спеціальним засобом Промінь-1; 4) курткою ОСОБА_8 (том №1, а.с.25), які постановою від 22.10.2010 року приєднані до кримінальної справи в якості речових доказів по справі.
Даними явки із повинною ОСОБА_8 від 22.10.2010 року, в якій він вказав, що 20.10.2010 року він домовився із ОСОБА_6 про передачу останнім грошових коштів у сумі 4000 гривень, для того щоб у сина ОСОБА_6 не було проблем із навчанням, котрі 21.10.2010 року близько 20 години він частково отримав від ОСОБА_6 в сумі 3500 гривень. Вину в отримані коштів визнав повністю (том №1, а.с. 26-27).
Як вбачається із висновку спеціальної хімічної експертизи № 164 від 28.10.2010 року, згідно якої встановлено, що: 1) на ватному тампоні зі змивом із лівої руки ОСОБА_21 маються нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює жовто-зеленим кольором; 2) на поверхні грошових купюр в сумі 3500 гривень, що виявлені при огляді місця події, маються нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює жовто-зеленим кольором; 3) на куртці, а саме: в області лівої нагрудної кишені, на внутрішній лівій кишені та поруч з нею, маються нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює жовто-зеленим кольором; 4) нашарування спеціальної хімічної речовини, що люмінесціює жовто-зеленим кольором, яке було виявлено на грошових купюрах, на тампоні зі змивом із лівої руки та на куртці, мають спільну родову приналежність з наданим зразком із надписом «Промінь - І», що використовувався для помітки грошових коштів (том № 1, а.с. 169-174).
Висновки фоноскопічної та спеціальної хімічної експертизи всебічно вмотивовані і науково обґрунтовані, тому ніяких сумнівів в їх об»єктивності та правильності у суду не виникає.
З огляду на викладені докази суд визнає неспроможними доводи захисника підсудного щодо невірної кваліфікації дій останнього саме за ч. 2 ст. 368 КК України, оскільки - не може розглядатися як вимагання хабара начебто вимога ОСОБА_4 про матеріальну винагороду за не вчинення відповідних службових дій, спрямованих на задоволення протизаконних інтересів ОСОБА_6.
Дані твердження спростовуються матеріалами кримінальної справи по факту крадіжки мобільного телефону гр. ОСОБА_7, оскільки в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 постановами ст. слідчого Машівського РВ УМВС України в Полтавській області було відмовлено в зв»язку з відсутністю в їх діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (том № 2, а.с. 262-263).
Згідно зібраних матеріалів кримінальної справи, порушеної по факту крадіжки мобільного телефону ОСОБА_7, яка на той час перебувала в провадженні дізнавача Машівського РВ ОСОБА_4, вбачається, що будь-яких об»єктивних даних щодо причетності ОСОБА_9 або ОСОБА_6 до скоєння вказаної крадіжки органами досудового слідства здобуто не було, як на час вимагання підсудним хабара так і на сьогоднішній день.
Вказані висновки підтверджуються наявною в матеріалах справи постановою від 17.12.2010 року про зупинення досудового слідства по вказаній вище кримінальній справі в зв»язку з не встановленням особи, яка скоїла даний злочин (том №2, а.с. 264).
Даних на підтвердження того, що були штучно створені умови, які спровокували ОСОБА_4 на одержання хабара та співучасті у скоєному злочині свідка по даній справі ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_4 у справі також не встановлено.
Про узгодженість і спрямованість дій підсудного на вимагання хабара за обставин наведених у вироку вказує і відеозапис розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у кафе-вагончику під час передачі коштів, який був відтворений у судовому засіданні, що в свою чергу зводить нанівець вказані вище твердження підсудного та його захисника.
З огляду на викладені докази суд визнає неспроможними доводи підсудного щодо вказаних вище обставин і оцінює їх лише як тактику, обрану для свого захисту.
Таким чином, зібрані по справі докази повністю викривають підсудного ОСОБА_4, як особу, яка вчинила умисні дії, які виразились у одержанні хабара - грошових коштів у сумі 3500 гривень за невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-які дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, кваліфікуючою ознакою якого є вимагання хабара.
Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 368 КК України.
Вирішуючи питання про призначення міри покарання суд, виходячи з вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, данні про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Суд насамперед враховує, що підсудний ОСОБА_4 вчинив тяжкий корисливий злочин, який в свою чергу є корупційним, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та повнолітню доньку - ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка навчається у Вищому навчальному закладі Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» на контрактній основі і не отримує стипендії.
Поряд з цим, суд визнає слушними і такими, що заслуговують на увагу твердження захисника підсудного щодо виключення з обвинувального висновку посилань слідчого на вимоги ст. 89 КК України про те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, оскільки норма вказаної статті стосується лише осіб, які були раніше засуджені, але з різних причин судимість з них знята чи погашена в установленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.ст. 66,67 КК України обставин, що пом»якшують чи обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Згідно довідки Машівської центральної районної лікарні № 821 від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_4 у лікаря психіатра та нарколога Машівської центральної районної лікарні не перебуває (том № 2, а.с.364).
У відповідності до медичної довідки від 29.10.2010 року ОСОБА_4 визнаний обмежено працездатним, примусового лікування від алкоголізму не потребує (том № 1, а.с. 200).
Підсудний, згідно наданих суду документів, що характеризують його особу, за місцем проживання та роботи характеризується задовільно (том №2, а.с. 341,360).
Суд, з урахуванням обставин, що впливають на міру покарання підсудного, а саме його каяття у скоєному ним злочині, яке суд не може прийняти як щиросердне, стану здоров»я, наявність на утриманні неповнолітнього сина та повнолітньої доньки, котра навчається у ВУЗі на контрактній основі, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.
Дотримуючись вимог закону про індивідуалізацію покарання та враховуючи, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України, є тяжким, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 основного покарання лише у виді позбавлення волі.
Враховуючи, що підсудний ОСОБА_4 даним вироком визнається винним в одержанні хабара за обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку щодо обов»язкового призначення йому додаткового покарання, як у виді позбавлення права обіймати посади представника влади у правоохоронних органах, так і конфіскації всього належного йому майна.
Поряд з цим та з врахуванням висновку службового розслідування, згідно якого за низькі моральні якості, несумісні із перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, дізнавач ОСОБА_4 підлягає звільненню із органів внутрішніх справ (том № 1, а.с.97-103) суд на підставі ст. 54 КК Кураїни за даним вироком вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 спеціального звання «старшого лейтенанта міліції» за вчинення ним тяжкого злочину.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 дав ОСОБА_4 контрольований хабар. Органи досудового слідства відмовили в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 369 КК України (том №2, а.с.318). Отже, в даному випадку хабар давався особою з метою викриття злочину, а тому на підставі п. 5 ст. 81 КПК України гроші в сумі 3500 грн. підлягають поверненню їх законному власнику, тобто ОСОБА_6
Цивільний позов по справі не заявлявся, збитки не спричинені.
Судові витрати по справі:
- за проведення фоноскопічної експертизи № 91 від 29.10.2010 року в сумі 3 479 грн. 76 коп., на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (адреса: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, м. Харків пров. Постищева, 49, розрахунковий рахунок: 35229002000143 установа банку УДК в Харківській області, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 25574728, вид платежу - за фоноскопічну експертизу) (том № 1, а.с. 163),
та
- за проведення судово-хімічної експертизи № 164 від 28.10.2010 року в сумі 223 грн. 12 коп., на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (адреса: м. Харків, вул. Маяковського, 22, розрахунковий рахунок: 31253272210487, в УДК в Харківській області, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 25574728, вид платежу - за експертні послуги) (том №1, а.с. 168) - підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_4.
Долю речових доказів та предмету злочину необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Предмет злочину:
- грошові кошти в сумі 3 500 грн. (купюри номіналом 500 гривень: ВД 6910399, АА 5780363, ВВ 082693І, ВГ 9180541, ВД 3661556, 200 гривень: ВФ 2952805, АЕ 2340353, та 50 гривень: ВД 3800495, ВЗ 4483695, ВЗ 5282352, ВЮ 0479900, ВД 2384437, ГА 3837030, АЕ 0499340, ВХ 40223І6, ГА 5208710, ГА 9200223, ЕИ 6132834, ГГ 9782148), що зберігаються в ТВБП № 10016101 філії Полтавського облуправління ВАТ «Ощадбанк» (том № 2 а.с. 300-302), відповідно до вимог п. 5 ст. 81 КПК України - підлягають поверненню ОСОБА_6, як йому належні.
Речові докази:
- змиви із рук ОСОБА_4, контрольні зразки вати, вати зі спиртом, вати зі спеціальним засобом Промінь-1 на ній, що зберігаються в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.25) - підлягають знищенню;
- куртка ОСОБА_4, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.25) - підлягає поверненню ОСОБА_4, як йому належна;
- диктофон OLYMPUS WS 331 М, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.149) - підлягає поверненню ОСОБА_6, як йому належний;
- мобільний телефон «Нокіа 5200», слайдер, ІМЕІ 359559/338507/60535380, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с. 139) - підлягає поверненню ОСОБА_15, як йому належний;
- мобільний телефон «Нокіа» (моноблок) ІМЕІ 3580678/01/573649/6, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с. 188) - підлягає поверненню ОСОБА_4, як йому належний;
- 2 диски DVD-R із записами розмов та огляду місця події, 1 відеокасета із записом відтворення обставин події скоєння злочину, що зберігаються в матеріалах кримінальної справи (том № 1, а.с. 182) - підлягають зберіганню разом з матеріалами кримінальної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, призначивши покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади представника влади у правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно ст. 54 КК України за вироком суду позбавити ОСОБА_4 спеціального звання - «старшого лейтенанта міліції» у зв»язку із вчиненням ним тяжкого злочину.
Запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_4 залишити попередній у вигляді - тримання під вартою.
Строк тримання засудженому рахувати з моменту його затримання, а саме з 22.10.2010 року, як уточнено в судовому засіданні.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати по справі:
- за проведення фоноскопічної експертизи № 91 від 29.10.2010 року в сумі 3 479 грн. 76 коп. - на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (адреса: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, м. Харків пров. Постищева, 49, розрахунковий рахунок: 35229002000143 установа банку УДК в Харківській області, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 25574728, вид платежу - за фоноскопічну експертизу) (том № 1, а.с. 163)
та
- за проведення судово-хімічної експертизи № 164 від 28.10.2010 року в сумі 223 грн. 12 коп. - на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (адреса: м. Харків, вул. Маяковського, 22, розрахунковий рахунок: 31253272210487, в УДК в Харківській області, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 25574728, вид платежу - за експертні послуги) (том №1, а.с. 168).
Предмет злочину, в даному випадку хабар у вигляді грошових коштів в сумі 3 500 (три тисячі п»ятсот гривен), які надавалися ОСОБА_6 з метою викриття злочину та які передані на зберігання, згідно опису цінностей у національній валюті України, до ТВБП № 10016101 філії Полтавського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» на підставі п. 5 ст. 81 КПК України, повернути їх законному власнику, тобто ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 300-302).
Речові докази по справі підлягають вирішенню в порядку ст. 81 КПК України, а саме:
- змиви із рук ОСОБА_4, контрольні зразки вати, вати зі спиртом, вати зі спеціальним засобом Промінь-1 на ній, що зберігаються в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.25) - знищити;
- куртку ОСОБА_4, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.25) - повернути ОСОБА_4, як йому належну;
- диктофон OLYMPUS WS 331 М, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с.149) - повернути ОСОБА_6, як йому належний;
- мобільний телефон «Нокіа5200», слайдер, ІМЕІ 359559/338507/60535380, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с. 139) - повернути ОСОБА_15, як йому належний;
- мобільний телефон «Нокіа» (моноблок) ІМЕІ 3580678/01/573649/6, що зберігається в прокуратурі Машівського району Полтавської області (том № 1, а.с. 188) - повернути ОСОБА_4, як йому належний;
- 2 диски DVD-R із записами розмов та огляду місця події, 1 відеокасету із записом відтворення обставин події скоєння злочину, які приєднані до матеріалів кримінальної справи (том № 1, а.с. 182) - зберігати разом з матеріалами кримінальної справи.
На вирок може бути принесено скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим у вказаний термін з часу отримання копії вироку.
Суддя ОСОБА_23