73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"05" грудня 2011 р.
08 год.30 хв.Справа № 2-а-599/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кравченко А.О.,
за участю:
представника позивача-Гладкої А.О.,
представника відповідача-Шевченка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Дочірнє підприємство «Торговий дім «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел. Ел. Сі» (далі - позивач, ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.10.2010р. № 0004012301/0 в частині нарахованого відповідачем зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4281945,5 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 2343283,34 грн. та штрафними санкціями у сумі 1935440,67 грн.
Дослідивши письмові докази та пояснення, надані представниками сторін та свідками, суд встановив наступні обставини.
Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 28.09.2010р. № 4195/23-5/30768893 (далі - акт №4195).
Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення, оскільки вважає, що воно складене на підставі неналежної оцінки всіх обставин здійснення його господарської діяльності.
Позивач вважає, що податковий орган під час складання акту перевірки та спірного податкового повідомлення - рішення неправомірно збільшив задекларовані валові доходи та зменшив валові витрати. За даними позивача безпідставним є збільшення валових доходів у зв'язку з виявленими невідповідностями експортних вантажно-митних декларацій даним податкового обліку платника податку, оскільки цей висновок відповідач зробив без посилання на номери та дати ВМД, тобто документально не підтвердив власні висновки щодо завищення валових доходів за цими порушеннями. Позивач стверджує, що непідтвердженими належним описом зі сторони відповідача є висновки щодо заниження валового доходу у зв'язку з заниженням приросту покупних запасів позивача. Дані податкового та бухгалтерського обліків свідчать що складений розрахунок приросту (убутку) відповідає фактичним залишкам покупних запасів. Безпідставним, на думку позивача, є віднесення до складу валових доходів заборгованості позивача на користь контрагентів та коригування валових витрат на суму цієї заборгованості, оскільки на момент складання акту перевірки строки позовної давності по цій заборгованості не минули. Не підтвердженими належними доказами та такими, що не відповідають діючому законодавству України, на думку позивача, є висновки відповідача щодо неправомірного включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг та вартості придбаних товарів та послуг на підставі нікчемних правочинів. Позивач стверджує, що товари та послуги у ТОВ «Верхньосірогозкьий ОПЗ», ТОВ «СП»Радоніс», ТОВ СП «Астрея Люкс» та ФОП ОСОБА_2 були придбані у цих СПД, належним чином задокументовані та використані у його господарській діяльності для отримання оподатковуваного валового доходу. Аналогічно для отримання валового доходу було здійснено витрати на сплату вартості маркетингових послуг. Таким чином позивач вважає, що висновки відповідача за актом перевірки №4195, щодо заниження валових доходів та завищення валових витрат є незаконними, а використання їх для складення податкового повідомлення - рішення від 15.10.2010р. № 0004012301/0 свідчить про протиправність цього податкового повідомлення рішення.
Відповідач проти позову заперечує з причин, викладених у запереченнях на позов, та просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що ним у повному обсязі досліджено первинні бухгалтерські документи позивача за перевірений період, які дають право зробити висновки про порушення підприємством порядку ведення податкового обліку, формування валових витрат та валових доходів, а тому висновки акту перевірки є правильними, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - законним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків та представників сторін суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.
За актом перевірки № 4195 відповідач збільшує валові доходи позивача та додатково нараховує зобов'язання з податку на прибуток у сумі 35708,97 грн. у зв'язку з тим, що позивач при експорті товарів до валових доходів відносив вартість проданих товарів, визначених за даними податкового та бухгалтерського обліків, а не за даними вантажно-митних декларацій. Так за ВМД №508040000/9/001650 від 10.04.2009р. митна вартість товару, відвантаженого фірмі KRONOSPAT Bulgaria EOOD склала 76111,73 грн., а за даними обліку позивача - обсяг поставки визначений у сумі 49979,16 грн., аналогічно і по іншим експортним операціям. Тобто ДПІ вважає, що вартість проданого на експорт товару слід визначати виходячи з фактичної вартості товару, але не нижче його митної вартості. За актом перевірки відповідач зазначає, що позивачем не надані документи податкового обліку валових доходів і тому їх розмір визначений на підставі даних бухгалтерського обліку.
Натомість позивач стверджує, що вартість проданого на експорт товару визначалась, виходячи з контрактної вартості цього товару та отриманої компенсації за проданий товар від іноземного партнера.
Суд при розгляді цього питання зазначає, що відповідно до Закону України від 16.04.1991р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) -це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до законодавства України експорт товарів неможливий без оформлення вантажно-митної декларації. При цьому вартість експортованих товарів встановлюється, виходячи з їх вартості, визначеній у зовнішньоекономічних контрактах декларанта. Отже позивач при складанні ВМД вартість товарів визначав виходячи з їх вартості за контрактами з іноземними партнерами і тому вартість за ВМД відповідає продажній вартості цих товарів.
Вартість експортованих товарів, яка вказана у ВМД, є предметом контролю зі сторони держави за своєчасним поверненням валютних цінностей на територію України. За актом перевірки № 4195 порушень з боку позивача стосовно визначення вартості експортованого товару та визначення належних позивачеві валютних цінностей по експортним операціям не встановлено, тому суд вважає, що доходи від здійснення експорту товарів позивач мав визначати, виходячи з контрактної вартості товарів, яка мала відповідати вартості товарів, зазначеної у ВМД. Саме тому суд вважає, що відповідач правомірно визначив валові доходи позивача від здійснення експортну товарів виходячи з вартості товарів, зазначеної у ВМД.
При проведені перевірки відповідач встановив, що позивач при розрахунках приросту (убутку) покупних запасів невірно визначив розмір залишків на кінець звітного (податкового) періоду і тим самим занизив приріст покупних запасів та зависив їх убуток. Зазначене порушення привело до несплати податку на прибуток у сумі 204472,00 грн.
Вплив порушень при складені розрахунку приросту (убутку) покупних запасів наведений у додатку №10 до акту перевірки №4195. За цим додатком за 2008 рік позивач задекларував убуток покупних запасів на 65001,0 грн., тоді як за даними відповідача фактично мало місце їх приріст у сумі 288913,47грн., отже позивач за 2008 рік зависив валові витрати на 65001грн. та занизив валові доходи на 288913,47 грн. За 2009 рік позивач задекларував убуток покупних запасів на 1073,0 грн., тоді як фактично на кінець року мало місце приріст їх залишків на 336721,53 грн., тому позивач зависив валові витрати за 2009 рік на 1073,0 грн. та занизив валові доходи за 2009 рік на 336721,53грн. За 1 квартал 2010 року позивач задекларував убуток покупних запасів на суму 303634,0 грн., фактично відповідачем встановлено убуток у сумі 55359,43 грн., тому позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року на 248274,57 грн.
Таким чином за наслідками перевірки та додатку №10 до акту №4195 позивач у зв'язку з невірним складання розрахунку приросту (убутку) покупних запасів занизив задекларовані валові доходи за 2008 рік за 2009 рік та 1 квартал 2010 року на 625635,0 грн. та завищив валові витрати на 314348,57грн. Дані про фактичний залишок покупних товарів відповідачем взято з даних бухгалтерського обліку позивача. За даними відповідача позивач до розрахунку приросту (убутку) не включив показники бухгалтерського рахунку 289 (залишки товарів, які придбавались з метою експорту) та рахунку №209 «Інші матеріали».
Позивач стверджує, що відповідач висновки, щодо невідповідності залишків покупних запасів розрахунку приросту (убутку) зробив на підставі даних про рух цих товарів протягом звітного податкового періоду, а не залишків цих товарів на початок і кінець такого податкового періоду. При проведені розрахунку відповідач , за твердженням позивача, цей розрахунок провів без посилання на первинні бухгалтерські документи платника податку.
Відповідно до приписів п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Отже для розрахунку приросту (убутку) покупних запасів платника податку до уваги беруться залишки на всіх рахунках бухгалтерського обліку, на яких обліковуються покупні запаси юридичної особи та які належать її на праві власності. Позивачем під час розгляду справи не спростовано висновок відповідача, що залишки покупних товарів, які придбавались для експорту, на кінець звітного податкового періоду продовжували належати позивачеві, тому суд вважає правомірною позицію податкового органу із зазначеного питання.
Для потреб господарської діяльності позивач використовував кошти від інших осіб. Позичальниками грошових коштів у перевіреному періоді були фізичні особи (неплатники податку на прибуток) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За приписами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 до валових доходів включаються доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. На кінець 1 кварталу 2010 року сума неповернутої фінансової допомоги в адресу ОСОБА_3 склала 712000,0 грн.. Отже відповідач правомірно включив неповернуту фінансову допомогу, отриману від ОСОБА_3 до складу валових доходів позивача за 1 квартал 2010 року та правомірно збільшив зобов'язання з податку на прибуток по цій операції на 178000,0 грн.
Іншою обставиною, за наслідками якої позивачеві збільшено валові доходи було те, що позивач, за даними відповідача, мав віднести до складу валових доходів вартість простроченої дебіторської заборгованості по передплатам в адресу ДП «Херсон», ТОВ «Дніпровська ТПА», ДП Сонхер, ТОВ «Степное», ПП МНТРО, ТОВ «Альтернатива», ФОК -78, аудиторська фірма «Облік і аудит», ДП «Вознесенський ЛХ», ПП НДЛСЕ на загальну суму 431814,1 грн. та вартість солі у кількості 9581,0 тон на суму 924358,42 грн., яку позивач отримав від ДП «Генічеський солезавод» за рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.11.2007р. №1/326-07 в якості оплати робіт з ремонту басейнового господарства заводу.
Крім цього відповідач вважає, що регулювання простроченої дебіторської заборгованості зобов'язує позивача зменшити валові витрати на суму 359845,08 грн., які були задекларовані позивачем під час проведення авансових платежів у рахунок майбутніх поставок товарів (робіт, послуг). На думку відповідача, не відобразивши ці операції у декларації, позивач порушив вимоги п.4.1 ст.4 пп.4.1.6 п4.1 ст.4 пп12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону №334 .
Позивач звертає увагу суду, що відповідачем до складу валових доходів віднесено суму простроченої дебіторської заборгованості, тобто заборгованість за якою СПД винні позивачеві за отримані від нього аванси у рахунок майбутнього виконання робіт, крім того по ДП Херсон, ТОВ «Дніпровська ТПА» та ДП Сонхер є угоди про перенесення строків сплати боргу до 01.01.2012 року.
Враховуючи позицію сторін судом зазначається наступне.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
За приписами п.п.11.2.1. п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Як встановлено судом позивач у 2004-2007 роках поніс витрати на сплату авансів ДП «Херсон», ТОВ «Дніпровська ТПА», ДП Сонхер, ТОВ «Степное», ПП МНТРО, ТОВ «Альтернатива», ФОК -78, аудиторська фірма «Облік і аудит», ДП «Вознесенський ЛХ», ПП НДЛСЕ, а понесені витрати включив до складу валових витрат по даті оплати коштів майбутнім постачальникам товарів (робіт, послуг). На момент складання акту перевірки по цим СПД минув строк позовної давності для стягнення дебіторської заборгованості, а по ДП «Херсон» ТОВ «Дніпровська ТДА», ДП « Сонхер» строк сплати заборгованості на загальну суму 344829,0 грн. було перенесено до 01.01.2012 року. Для проведення розрахунків між СПД законодавством України встановлено строк позовної давності 1095 днів з моменту виникнення такої заборгованості. Отже при закінченні строку позовної давності у СПД дебіторів обов'язок з постачання товарів (робіт, послуг) зникає, а сплачені аванси у рахунок майбутніх поставок товарів (робіт, послуг) є такими що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Саме тому суд вважає, що позивач мав із складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) виключити суму прострочених авансів, сплачених ДП «Херсон», ТОВ «Дніпровська ТПА», ДП Сонхер, ТОВ «Степное», ПП МНТРО, ТОВ «Альтернатива», ФОК -78, аудиторська фірма «Облік і аудит», ДП «Вознесенський ЛХ», ПП НДЛСЕ.
У той же час суд не може погодитись з позицією відповідача, стосовно необхідності збільшення валових доходів на суму простроченої дебіторської заборгованості ДП «Херсон», ТОВ «Дніпровська ТПА», ДП Сонхер, ТОВ «Степное», ПП МНТРО, ТОВ «Альтернатива», ФОК -78, аудиторська фірма «Облік і аудит», ДП «Вознесенський ЛХ», ПП НДЛСЕ тому, що за своєю суттю дебіторська заборгованість є витратами платника податку і не може бути економічною вигодою, яку набуде платник податків у разі її списання як безнадійної. На думку суду, ця дебіторська заборгованість після сплину термінів позовної давності може бути включена позивачем до складу валових витрат лише у разі, якщо буде доведено, що позивач вжив всі передбачені законодавством України заходи по її поверненню.
Стосовно відображення у податковій звітності рішення господарського суду Херсонської області стосовно стягнення з ДП «Генічеський солезавод», суд у наданих сторонами документах вбачає, що цим рішенням регулювалось питання стосовно оплати вартості наданих робіт з ремонту басейнового господарства заводу. Виходячи з приписів ст. 11 Закону № 334 у декларації з податку на прибуток операція з виконання робіт повинна відображатись по даті фактичного виконання робіт. Після отримання рішення суду про стягнення вартості виконаних робіт через майно ДП «Генічеського солезаводу» вартість робіт визначатиметься, виходячи з вартості солі, отриманої як компенсацію вартості виконаних робіт.
За приписами п. 5.10 ст. 5 Закону №334 у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Тому суд вважає, що після зміни вартості наданих послуг, у зв'язку з рішенням суду від 12.11.2007р. №1/326-07, позивач мав збільшити валові доходи декларації з податку на прибуток першого податкового періоду після вступу рішення суду в законну силу.
Отже при оцінці операції стосовно регулювання дебіторської заборгованості позивача відповідач неправомірно визначив йому зобов'язання з податку на прибуток у сумі 107 953,52 грн. та застосував штрафні санкції у сумі 72328,86 грн. у зв'язку несплатою податку за цим порушенням.
За даними відповідача позивач до складу валових витрат неправомірно відніс витрати на оплату послуг з оренди індивідуального сейфу у приватної особи у сумі 728,48 грн., оплати вартості послуг мобільного зв'язку у сумі 2945,2 грн., оплати вартості свідоцтва платника ПДВ ПП ТК «Атлантік-Трейд» у сумі 22,0 грн., монтажні роботи комп'ютерної та Інтернет мереж у сумі 2416,68 грн. та 2551,96 грн. - 50 % вартості пального на експлуатацію орендованого у приватної особи легкового автомобіля, оренда якого не засвідчена нотаріально, у результаті чого додатково донараховано податок на прибуток у сумі 2166,08 грн. Крім того відповідач вважає, що позивач неправомірно не включив до складу валових витрат кошти, використані на оплату праці у сумі 56200,0 грн., у результаті чого надмірно задекларував зобов'язання з податку на прибуток у сумі 14050,0 грн.
Суд погоджується з цим висновком відповідача тому, що відповідно до ст. 5 Закону №334 до валових витрат платника податку відносяться витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності такого платника податку, серед яких і витрати на оплату праці працівникам цього платника податку.
Здійснення позивачем витрат на оплату вартості оренди сейфу, оплати вартості послуг мобільного зв'язку, не підтверджують їх причетність до отримання оподатковуваного доходу позивача.
Діючий на момент вчинення витрат порядок використання транспортних засобів, які належать фізичним особам дозволяв використання цих транспортних засобів іншою особою лише при наявності доручення, завіреного нотаріально, на право користування цим транспортним засобом іншою у тому числі і юридичною особою. Відсутність нотаріально засвідченого доручення не дозволяло використовувати цей транспортний засіб безпосередньо позивачем для потреб його господарської діяльності і тому витрати на придбання ПММ у сумі 2551,96 грн. не відносяться до складу валових витрат позивача. Відповідно до ст. 5 та ст. 8-9 Закону № 334 не відносяться до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів. Тому витрати на сплату вартості послуг іншим особам на поновлення операційної системи, встановлення мережі Інтернет не відносяться до складу валових витрат, а збільшують балансову вартість комп'ютерів для цілей нарахування амортизації. Зазначенні порушення не спростовуються позивачем.
Відповідач за результатами перевірки зменшив валові витрати позивача за рядком 04.13 Декларації з податку на прибуток на 70907,0 грн., що привело до збільшення податку на прибуток на 17726,75 грн. Як пояснив відповідач, ці витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами позивача, що є порушенням пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334.
За пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, отже порушення зазначене відповідачем, цілком відповідає нормам податкового законодавства України. За аналогічних обставин відповідач зменшив валові витрати за рядком 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг» на загальну суму 20910,48 грн. (податок на прибуток 5427,62 грн.), а дане порушення документально не спростоване позивачем під час розгляду справи. Тому суд керуючись пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 вважає промірною позицію відповідача з цього питання.
Відповідно до акту перевірки № 4195 відповідач зменшив валові витрати позивача на 1206376,72 грн. у зв'язку з виключенням з їх складу витрат на сплату маркетингових послуг фірмам “Palter LLC” та ”Jewel Trade LLC”, у результаті чого позивачеві збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 301594,18 грн.
Позивач, посилаючись на приписи п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 стверджує, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на прибуток у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Втрати на маркетингові дослідження відносяться до витрат подвійного призначення і тому відносяться до складу валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені у пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону, такі витрати мають бути безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю платника податку. Висновки щодо причетності маркетингових послуг до господарської діяльності платника податків, на думку відповідача, повинні бути підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами. Однак позивач, за даними відповідача, при включені до складу валових витрат окремих маркетингових послуг не дотримався встановленого порядку їх формування.
Так за актами виконаних робіт № 1 від 25.05.2009р. та № 2 від 02.2009р. позивач відніс до складу валових витрат витрати на маркетингові послуги у сумі 238178,0 грн., сплачені фірмі “Palter LLC”, тоді як у актах виконаних робіт не відображено жодної інформації, щодо змісту виконаних робіт, їх результатів та наслідків. Аналогічно, на думку відповідача, позивач протиправно відніс до складу валових витрат витрати на маркетингові послуги щодо встановлення покупців торфу за актом №2 від 15.02.2009р., сплачені фірмі ”Jewel Trade LLC” у сумі 100100,0 грн., на маркетингові послуги щодо пошуку інвесторів для виробництва паллет фірмі ”Jewel Trade LLC” у сумі 245707,5 грн., на маркетингові послуги щодо виявлення покупців очерету фірмі ”Jewel Trade LLC” у сумі 71973,0 грн. За даними відповідача не підтверджено належними документами причетність до господарської діяльності витрат на сплату маркетингових послуг фірмі “Palter LLC” по виявленню покупців олії соняшника на загальну суму 550418,25 грн.
Надаючи оцінку позиції відповідача із зазначеного питання суд вважає правомірними його вимоги про обов'язкове підтвердження належними документами сплачених коштів, які віднесено до складу валових витрат платника податку. При цьому документи повинні бути складені у спосіб і за змістом, який дозволив би установити причетність цих витрат до господарської діяльності платника податку. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплено принцип свободи вибору напрямів та пріоритетів витрачання коштів суб'єктом підприємницької діяльності. За цим законодавством держава не забороняє резидентам України здійснювати будь-які витрати на користь іноземних партнерів українських СПД, єдиним можливим обмеженням стосовно цих витрат є відображення їх у складі валових витрат декларації з податку на прибуток у залежності від їх зв'язку з господарською діяльністю платника податку.
За приписами п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, тому суд вважає, що платник податку має право відносити до складу валових витрат лише витрати, які спричиняють отримання доходу в будь-якій його формі.
Під час розгляду справи позивачем надано договори та контракти про продаж сільськогосподарської продукції, придбання для переробки торфу, паллет, продажу очерету, проте відсутність у актах виконаних робіт про надання маркетингових послуг будь-якої інформації про результати маркетингових досліджень (пропозицій щодо можливих контрагентів тощо) унеможливлює встановлення взаємозв'язку між укладеними позивачем контрактами та проведеними маркетинговими дослідженнями.
Таким чином суд вважає, що відповідач правомірно виключив із складу валових витрат вартість маркетингових послуг у сумі 1.206.376,72 грн., фірмам “Palter LLC” та ”Jewel Trade LLC”.
Іншим порушенням, що призвело до визначення позивачу зобов'язання із податку на прибуток стало виключення із валових витрат сум, сплачених за угодами із ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ”, ТОВ “СП “Радоніс”, ТОВ СП “Астрея Люкс”, ФОП ОСОБА_2 у зв'язку із визнанням їх безтоварними.
Під час перевірки встановлено, що на порушення п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР ДП “ТД “Херсон” неправомірно включено до складу валових витрат вартість товару на суму 1679210,77 грн., придбаного у 4 кварталі (листопад, грудень) 2009 року від ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ”, яке придбало товар від ФОП ОСОБА_5, який у свою чергу придбавав товар у ПП “ВКФ “ПИК”.
ПП “ВКФ “ПИК” зареєстровано в ДПІ у м. Херсоні 30.01.06 за № 7557. На момент здійснення операцій має стан “9” (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Підприємством надано до ДПІ у м. Херсоні за період листопад - грудень 2009року податкові декларації з ПДВ з нульовими значеннями без порушення терміну подання декларацій.
Згідно висновків актів перевірок ФОП ОСОБА_5 (№4210/17-2/2461102455 від 31.12.09, №889/17-2/2461102455 від 27.02.10, № 2462/17-2/2461102455 від 28.05.10) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди: вересень - грудень 2009 року; лютий-березень 2010 року встановлено, що фактично суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_5 за місцем реєстрації не знаходиться. Документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень приватного підприємця - відсутні. Також у ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарів.
Податковий орган зробив висновок, що договори поставки, укладені між ФОП ОСОБА_5 та ПП “ВКФ “ПИК” не спричиняють реального настання правових наслідків, є безтоварними, а відповідно безтоварними є усі подальші угоди із зазначеним товаром, у тому числі угоди ФОП ОСОБА_5 із ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ” та ТОВ „Верхньосірогозький ОПЗ” із позивачем.
Суд не може погодитись із такою позицією податкового органу у зв'язку із наступним.
ДП «ТД „Херсон", згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2009 р. придбало в листопаді 2009 року у ТОВ «Верхньосірогоський ОПЗ» жмих соняшника на загальну суму 2 760 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 411249,29 грн. Також ДП «ТД „Херсон" у грудні 2009 р. згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2009 р. №15/12-02 придбало у даного контрагента жмих соняшника на загальну суму 588000 грн., у т.ч ПДВ 98000 грн., а також придбало жмих соняшника згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2009р. №15/12-01 на загальну суму 346610 грн., у т. ч. ПДВ 57768,33 грн.
Реалізація жмиха соняшника ДП ТД „Херсон" у бухгалтерському обліку відображено, згідно наступних накладних та податкових накладних: накладна від 30.11.2009 р. №30.1.-02, податкова накладна від 30.11.2009 р. №30.1.-02, жмих соняшника, 2149,02 т., на загальну суму 2 467495,73 грн., крім того ПДВ 411249,29 грн.; накладна від 25.12.2009 р. №25.12-02, податкова накладна від 25.12.2009 р. №25.12-02, жмих соняшника 253,0 т., на загальну суму 346 610, 0 грн., крім того ПДВ 57 768,33 грн.; накладна від 28.12.2009 р. №28.12-01, податкова накладна від 28.12.2009 р. №28.12-01, жмих соняшника, 445,07 т., на загальну суму 623 098,0 грн., крім того ПДВ 103 849,67 грн.
ДП «ТД „Херсон" повністю розрахувалось з ТОВ «Верхньосірогоський ОПЗ» через розрахунковий рахунок у ПАТ «Сведбанк».
Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними на 149 аркушах, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а також копією журналу приймання вантажу ЗАТ «Дніпровський термінал» із зазначенням виду, ваги, якості товару, державного знаку автомобіля, що доставив вантаж, вантажовідправника, автоперевізника.
Актом планової документальної перевірки ТОВ «Верхньосірогоський ОПЗ» (акт від 23.06.2010 р. №2916/23-5/36419799) визначено, що ТОВ «Верхньосірогоський ОПЗ» в листопаді 2009 року придбано товар (жмих соняшниковий) у ФОП ОСОБА_5 і реалізовано ДП «ТД «Херсон».
У Акті планової документальної перевірки ДП «ТД «Херсон» зазначено, що ДП «ТД «Херсон» придбав від ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» жмих соняшника від ФОП ОСОБА_5, у кількості 1005,615 т. на суму 884 941,2 грн., крім того ПДВ 221 235,3 грн., на загальну суму 1 106176,5 у складі товару, відвантаженому по п/н від 30.11.2009 р. №30.1.-02; та у кількості 620 т. на суму 669 600, 00 грн., крім того ПДВ 167 400, 00 грн., на загальну суму 837 000 грн. у складі товару, відвантаженому по накладним від 25.12.2009 р. №25.12-02 та від 28.12.2009 р. №28.12-01. У даному Акті також зазначено, що ФОП ОСОБА_5 не знаходиться за своїм місцем реєстрації (службова записка ГВ ПМ ДПІ у м. Херсоні від 19.02.2010 р. №704/26-305), не має необхідних для такої господарської діяльності виробничих потужностей, а також у свою чергу мав взаємовідносини із ТОВ «ВКФ «Пик», щодо якого 26.03.2010 року внесено до ЄДРПОУ відомості про відсутність підприємства за місцезнаходженням.
ДПІ у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами- покупцями та продавцями за період з 01.11.09 по 31.12.09. (акт від 27.02.10 № 889/17-2/2461 102455).
Встановити фактичне місцезнаходження підприємця податковий орган не може, оскільки за адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію, підприємець не знаходиться, про що отримано відповідь від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 19.02.10 № 704/26-305.
Перевіркою встановлено, що постачальником фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є ПП "ВКФ «ПИК», яке на момент здійснення операцій має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно службової записки управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні від 27.02.10 №893/15-2, підприємець за період листопад та грудень 2009 року до ДПІ у м Херсоні податкові декларації з ПДВ надав з нульовими значеннями без порушення терміну подання декларацій.
Згідно акту планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 (акт від 27.02.10 № 889/17- 2/2461 102455) - усі операції купівлі-продажу по ланцюгу: ФОП ОСОБА_5 - ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними до „вигодонабувача".
Судом встановлено, що дане порушення вплинуло на визначення позивачу податкового зобов'язання у розмірі 419802,69 грн., а саме позивачу було зменшено суму валових витрат на вартість жмиха соняшника, поставленого у листопаді-грудні 2009 р. ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» у розмірі 1 679 210, 77 грн., який у подальшому був поставлений ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на користь позивача.
Таким чином судом встановлено, що фактично підставою для визначення ДП «ТД «Херсон» зобов'язань із податку на прибуток стали порушення, допущені ФОП ОСОБА_5, який був постачальниками позивача у другому ланцюгу проходження товару та не мав із останнім безпосередніх господарських відносин.
Податковий орган вважає нікчемними правочини, укладені ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «Верхньосірогоський ОПЗ» щодо поставки жмиха соняшнику, а відповідно і всі подальші правочини із участю цього товару також, на думку податкового органу, є нікчемними.
Основними аргументами відповідача, на яких грунтується його позиція, є твердження про те, що угоди, укладені ДП «ТД «Херсон» із ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» є нікчемними, не спрямованими на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угоди оформлені лише документально, відповідно не могло бути проведено поставки товару.
Позиція відповідача щодо безтоварності угод про поставку жмиха соняшнику ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» спростовується дослідженими у судовому засіданні договорами купівлі- продажу, рахунками-фактурами на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками із рахунка позивача про проведення оплати за поставлений товар, товарно- транспортними накладними. Тобто дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування) товару.
Товар був використаний у власній господарській діяльності позивача: жмих соняшника у подальшому було експортовано, що підтверджується ВМД, виданими Херсонською митницею.
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемними та досліджуючи подальше проходження цих товарів, податковий орган не зміг належним чином обгрунтувати висновок щодо безпідставного формування валових витрат позивача відповідними положенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” тому, що постачальник товарів склав та належним чином оформив первинні бухгалтерські документи, придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності позивача, тобто проведені операції були підкріплені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.
У своїх висновках відповідач вважає, що постачальник позивача ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності.
Дане твердження відповідача спростовано у судовому засіданні наданими документами, що підтверджують факт поставки товару позивачу ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» та його подальшої реалізації.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для виключення понесених витрат із складу валових.
Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи підстав для зменшення валових витрат не є такими, що відповідають правовим нормам Закону № 334/94-ВР.
Відповідач не спростував факт постачання товару позивачу і тому суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо включення до валових витрат спірних сум.
Також суд вважає, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладено на податковий орган, а не позивача. Тому немає підстав для позбавлення позивача права на формування валових витрат через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або допустив інші порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення валових витрат відсутні.
Щодо виключення із валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ “СП “Радоніс”, ТОВ СП “Астрея Люкс” та ФОП ОСОБА_2, суд погоджується із позицією податкового органу, з огляду на наступне.
Перевіркою встановлено, що, на порушення п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ДП “ТД “Херсон” неправомірно включено до складу валових витрат вартість послуг від ТОВ “СП “Радоніс” на суму 1846094,21 грн. за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року за відсутності фактичного надання послуг, в т.ч. за 4 квартал 2009 року в сумі 1164941,06 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 681153,15 грн.
ДП ТД “Херсон” відобразило у бухгалтерському обліку отримання послуг по комплексній підготовці вантажу на експорт згідно договорів від 03.09.09 №03\09-09є., від 01.03.2010, які підписані директором ТОВ “СП “Радоніс” ОСОБА_6 Відповідно до умов договору ТОВ “СП “Радоніс” надає послуги приймання, відвантаження, зберігання вантажу, організацію доробки, послуги з надання транспортних засобів, послуги по встановленню обсягу вантажу.
Відповідно до умов договору від 01.03.2010 №1-03-10-ПК (п.1) ТОВ “СП “Радоніс” забезпечує прийом вантажу на ЗАТ “Дніпровський термінал” з відвантаженням на баржі, подання та буксировку барж з вантажем від Терміналу до пункту відвантаження, перевалку вантажу з баржі на судно, зачистку трюмів барж.
ТОВ “СП “Радоніс” зареєстроване юридичною особою 13.07.2009 року виконавчим комітетом Херсонської міської Ради. Засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_6 Свідоцтво ПДВ видане 22.09.2009, анульоване 22.03.2010 року актом №107. Підприємство із 16.04.2010р. відсутнє за місцезнаходженням.
На підставі поданої до ДПІ у м. Херсоні звітності встановлено, що у підприємства відсутні власні та орендовані земельні ділянки, відсутні об'єкти нерухомості, техніка та інші основні фонди, відсутні власні та орендовані транспортні засоби. За даними розрахунків комунального податку загальна чисельність найманих працівників на підприємстві за ІІ квартал 2009 року - 0 осіб, за ІІІ квартал 2009 року - 4 особи; за ІV квартал 2009 року - 6 осіб (3 -2 ос. в місяць).
Від підрозділу податкової міліції отримана інформація, що ТОВ “СП “Радоніс” зареєстровано за адресою реєстрації гр. ОСОБА_6 та за даною адресою не знаходиться. Податковою міліцію встановлено та допитано громадянина ОСОБА_6. В ході чого встановлено, що товариство “Радоніс” зареєстровано ним за винагороду. До діяльності ТОВ „СП „Радоніс” останній ніякого відношення не має. Документів податкового та бухгалтерського обліку ТОВ „СП „Радоніс” не підписував.
Також перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ДП “ТД “Херсон” неправомірно включено до складу валових витрат вартість послуг від ТОВ СП “Астрея Люкс” на суму 1187665,42 грн. за період з червня по грудень 2009 року за відсутності фактичного надання послуг, в т.ч. за 2 квартал 2009 року в сумі 686917,52 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 316666,20 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 184081,70 грн.
Перевіркою встановлено відображення у податковому обліку ДП ТД “Херсон” послуг від контрагента ТОВ СП “Астрея Люкс” про виконання робіт по комплексній підготовці сг продукції. Згідно договору від 20.05.09 №20\05-09, підприємство надає послуги приймання, відвантаження, зберігання вантажу, організації доробки, послуги з надання транспортних засобів, послуги по встановленню обсягу вантажу.
Позивачем укладено Договір від 05.05.2009 №5-05-09-ПК. Відповідно до умов договору (п.1) ТОВ СП “Астрея Люкс” забезпечує прийом вантажу на ЗАТ “Дніпровський термінал” з відвантаженням на баржи, подання та буксировку барж з вантажем від Терміналу до пункту відвантаження, перевалку вантажу з баржи на судно, зачистку трюмів барж.
ТОВ СП “Астрея Люкс” зареєстровано 12.12.2008 року виконавчим комітетом Херсонської міської Ради. Засновник, директор та бухгалтер до грудня 2009р. - ОСОБА_7, далі - ОСОБА_8 Підприємство з 11.06.2010р. не знаходиться за юридичною адресою.
При дослідженні податкової звітності встановлено, що у ТОВ СП “Астрея Люкс” відсутні власні та орендовані земельні ділянки, об'єкти нерухомості, відсутні техніка та інші основні фонди, відсутні власні та орендовані транспортні засоби. Загальна чисельність найманих працівників на підприємстві протягом 2009 року - 1 особа в місяць.
Від підрозділу податкової міліції отримана інформація, що слідчим прокуратури Херсонської області по матеріалам кримінальної справи № 500034-10, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.1 ст. 209, ч.3 ст. 358 КК України допитано громадянина ОСОБА_8, який є власником, директором та бухгалтером ТОВ „СП „Астрея-Люкс”. В ході допиту ОСОБА_8 встановлено, що товариство зареєстроване ним за винагороду. До діяльності ТОВ “СП “Астрея Люкс” останній ніякого відношення не має. Документів податкового та бухгалтерського обліку ТОВ “СП “Астрея Люкс” не підписував.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, суду пояснив, що ТОВ “СП “Астрея Люкс” було створене ним особисто у 2008 році, у грудні 2009р. він передав корпоративні права на підприємство ОСОБА_8 У 2009 році ТОВ “СП “Астрея Люкс” співпрацювало із ДП ТД “Херсон”. Співпраця заключалась у тому, що ТОВ “СП “Астрея Люкс” підшукувало покупців жмиху соняшника та надавало експедиційні послуги. За рахунок яких трудових ресурсів та яким чином надавались послуги не пояснив, жодних документів не надав.
Судом встановлено, що відповідно до договорів ТОВ „СП „Радоніс” та ТОВ “СП “Астрея Люкс” надавали ДП ТД “Херсон” послуги на території Дніпровського терміналу.
Судом досліджено лист від 24.02.2011р. № 37 за підписом генерального директора ПрАТ «Дніпровський термінал», який повідомляє, що між ПрАТ«Дніпровський термінал» (правонаступник в повному обсязі ЗАТ«Дніпровський термінал») та ДП «ТД«Херсон» укладено договори про надання послуг по зберіганню зернових вантажів №002/09-ДТ-ТДХ-ХР від 05.05.2009 року та №01/10- ТД-ХР від 01.10.2009 року. Згідно вищезазначених договорів товариством надавались ДП «ТД«Херсон» послуги із зберігання зернових вантажів, зважування, лабораторного аналізу, видачі складського документу, послуги по підробці (охолодженню) зернових вантажів. Дані послуги надавались товариством власними силами. Також, додатково повідомлено, що ТОВ «СП«Астрея-Люкс» (код ЄДРПОУ 3626464) та ТОВ «СП «Радоніс» (код ЄДРПОУ 36579961) на території ПрАТ«Дніпровський термінал» будь-яких послуг не надавали та робіт не виконували.
При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності первинних документів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Зокрема суд встановлював обставини надання послуг: яким чином послуги були надані, які матеріально-технічні та трудові ресурси були використані тощо.
Суд бере до уваги підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема щодо неможливості реального здійснення ТОВ «СП«Астрея-Люкс» та ТОВ «СП «Радоніс» зазначених операцій з урахуванням часу, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання послуг; відсутності у ТОВ «СП«Астрея-Люкс» та ТОВ «СП «Радоніс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Таким чином суд приходить до висновку про правомірність виключення із валових витрат позивача сум, сплачених ТОВ «СП«Астрея-Люкс» та ТОВ «СП «Радоніс».
Також податковим органом зменшено валові витрати позивача на 38285,00 грн. за результатами взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 (послуги по комплексній обробці деревини).
Відповідно до Договору №6/01/09-3 від 06.01.2009 р. та специфікації №1 (п. 56, п.57 додатків) ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний за власний рахунок виготовити із деревини шпали та надати послуги з обміру товару, маркування, комплектування, сортування деревини.
На запит ДПІ про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин із ДП “Торговий Дім “Херсон” у періоді з 01.10.08 по 31.03.10, ФОП ОСОБА_2 у відповіді не надав інформації щодо способу виконання даних послуг, наявності виробничих потужностей, транспорту для надання послуг, постачальників товару та послуг по господарським операціям, не надав товарно - транспортних накладних, договорів оренди основних засобів, виробничих приміщень, договорів субпідрядних робіт та документального підтвердження виконаних робіт.
ФОП ОСОБА_2, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що він надавав позивачу послуги з обробки деревини, яку навантажував на найнятий ним автотранспорт на складі Ніжинського лісомисливського господарсва м. Бобровиця, перевозив до с. Калинівка Броварського району Київської області, де із деревини були виготовлені шпали. Кінцевий продукт направлявся позивачу.
Представник позивача пояснила, що у подальшому деревина (шпали) була експортована позивачем згідно ВМД №50800000/9/000257 від 26.01.2009 р., де зазначено, що виробником є ДП «Ніжинське ЛГ».
Судом досліджені товарно-транспортні накладні від 29.12.2008р. та 15.01.2009р., надані позивачем на підтвердження перевезення товару ФОП ОСОБА_2 У цих документах не вказано автопідприємство, що перевозило вантаж, пунктом навантаження зазначене м. Бобровиця, пунктом розвантаження - с. Калинівка та м. Київ. Із наданих документів неможливо зробити висновок звідки, куди та ким перевозився вантаж.
Також судом досліджена ВМД від 26.01.2009р. про експортування позивачем шпал дерев'яних. Товар перетнув кордон України під митним контролем Херсонської митниці.
Позивачем не надано суду докази переміщення товару від ДП «Ніжинське ЛГ» до м. Херсона, тобто не підтверджено взаємозв'язок послуг із обробки деревини, наданих ФОП ОСОБА_2 із товаром (шпали), експортованим до Болгарії.
Отже суд вважає правомірним виключення із валових витрат позивача сум, сплачених ФОП ОСОБА_2
Проаналізувавши надані сторонами докази та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно збільшив валові доходи позивача на 924358,42 грн. у зв'язку із включенням до них суми дебіторської заборгованості ВАТ «Генічеський солезавод», що призвело до нарахування основного платежу податку на прибуток 107953,52 грн. та штрафних санкцій 72328,86 грн., а також безпідставно зменшив валові витрати на 1679210,77 грн., понесені позивачем у зв'язку із придбанням товару у ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», що призвело до нарахування основного платежу податку на прибуток 419802,70 грн. та штрафних санкцій 167921,0 грн.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині визначення податкового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у розмірі 527756,22 грн. (107953,52 + 419802,70) та штрафними санкціями у розмірі 240249,86 грн. (72328,86 + 167921,0).
Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Задовольнити частково позовні вимоги Дочірнього підприємства "Торговий дім "Херсон" Компанії з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 15.10.2010р. № 0004012301/0 в частині визначення податкового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у розмірі 527756,22грн. та штрафних санкцій у розмірі 240249,86 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2011 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.6