73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
15 листопада 2011 р. Справа № 2-а-3608/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Херсонської міської ради до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення у частині порушення законодавства про економічну конкуренцію,
встановив:
Виконавчий комітет Херсонської міської ради (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, скасування п. п. 3, 4 Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 25.03.2011 року № 11/П-2.
Позивач до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.04.2011 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради було отримано рішення Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 25.03.2011 року № 11/П-2 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 7 ст. 50, ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У вказаному рішенні визнані такими, що порушують законодавство про захит економічної конкуренції, рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2008 року № 486, від 21.07.2009 року № 376 та від 20.10.2009 року № 628.
На думку позивача, таке зобов"язання не може бути покладено на виконачий комітет Херсонської міської ради.
Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнав, та зазначив, що твердження виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо недостатності повноважень для виконання рішення Адміністративної колегії територіального відділення в частині прийняття нового рішення про затвердження тарифу на послуги з обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні і в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що справу слід розглядати в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 26.04.2011 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради було отримано рішення Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 25.03.2011 року № 11/П-2 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 7 ст. 50, ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У вказаному рішенні визнані такими, що порушують законодавство про захит економічної конкуренції, рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2008 року № 486, від 21.07.2009 року № 376 та від 20.10.2009 року № 628.
Антимонопольним комітетом вказаним рішенням на виконавчий комітет було покладено обов"язок прийняти нове рішення замість рішення виконавчого комітету № 486 до 25.06.2011 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, об"єктивно оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно пункту "а" частини 2 статті 28 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі бюджету, фінансів і цін відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Законом "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону)
Отже, відповідно до чинного законодавства встановлення тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкової території є обов'язком органу місцевого самоврядування.
Посилання виконкому міської ради на вимоги постанови Кабінету Міністрів Україні від 20.05.2009 № 529 є недоречним. Зазначеною постановою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, яким визначено порядок дій виконавців цих послуг (суб'єктів господарювання), в першу чергу під час здійснення відповідних розрахунків. При цьому, зазначений Порядок не містить норм щодо повноважень органів місцевого самоврядування при запровадженні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Крім того, позивачем не враховано, що постанова Кабінету Міністрів України не може обмежувати обов'язків органу місцевого самоврядування, встановлених Законами України.
Обґрунтовуючи свою позицію вимогами статті 31 Закону "Про житлово-комунальні послуги", позивач враховує зміст лише частини 2 цієї статті, згідно якої виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. При цьому, виконкомом міської ради проігноровано зміст частини 3 цієї ж статті, а саме: органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Як видно, статтею 31 Закону "Про житлово-комунальні послуги", як і статтею 7 цього Закону, закріплено обов'язок саме органу місцевого самоврядування затвердити тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Позивачем помилково інтерпретується зміст оскаржуваного рішення адміністративної колегії територіального відділення. Зазначеним рішенням не встановлено зобов'язань органу місцевого самоврядування щодо проведення розрахунків, а встановлено зобов'язання припинити вчинене порушення конкуренційного законодавства шляхом прийняття нового рішення про затвердження тарифу на послуги з обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку визначення розміру цього тарифу та процесуальних засад прийняття рішення про його запровадження.
Виконання рішення адміністративної колегії територіального відділення передбачає вжиття органом місцевого самоврядування низки заходів, спрямованих на організацію виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території економічно обґрунтованого розрахунку тарифу на зазначені послуги в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 й іншими нормативними актами та, в подальшому, затвердження цих тарифів своїм рішенням з дотриманням процесуальних вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що за результатами розгляду справи №2а-873/09 Суворовським районним судом м. Херсона прийнято постанову від 24.07.2009, якою скасовано рішення виконкому Херсонської міської ради від 16.09.2008 № 486. За результатами розгляду відповідних скарг апеляційною та касаційною інстанціями зазначена постанова залишена без змін.
Відповідна ухвала Вищого адміністративного суду України прийнята 09.09.2010. Отже, в порушення рішення суду, до цього часу в місті Херсоні продовжують застосовуватись тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в той час, як рішення про їх запровадження скасовано.
Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що існують на даний час в м. Херсоні, свідчать про ухилення органом місцевого самоврядування від виконання обов'язків, покладених на нього Законами України, в той час, як рішення адміністративної колегії територіального відділення, ґрунтуючись на вимогах чинного законодавства, спрямоване на забезпечення виконання виконкомом Херсонської міської ради своїх безпосередніх повноважень. Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Пунктами 3 та 4 оскаржуваного рішення визнано, що виконкомом Херсонської міської ради вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачені пунктом 7 статті 50, статтею 17 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення органом місцевого самоврядування дій, що полягають у створенні умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції при прийнятті рішень від 21.07.2009 № 376 та від 20.10.2009 № 628, якими МКП "ВУВКГ м. Херсона" та теплопостачальні підприємства у м. Херсоні визначені виконавцями відповідних послуг та, одночасно, звільнено їх від обов'язку обслуговування внутрішньобудинкових мереж в частині від внутрішньої стіни квартири першого поверху до останнього поверху, що призводить до зловживання монопольним становищем суб'єктами господарювання, які надають житлово-комунальні послуги.
Щодо зазначених порушень позивачем не наведено жодного аргументу щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення адміністративної колегії територіального відділення. Позивачем зазначено, що зазначені рішення прийнято ним в межах повноважень згідно Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а виконавці житлово-комунальних послуг визначені правомірно.
Питання наявності у виконкому Херсонської міської ради повноважень щодо визначення виконавців житлово-комунальних послуг не є предметом розгляду в межах справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суть порушення конкуренційного законодавства органом місцевого самоврядування полягає у способі реалізації своїх повноважень.
Разом з тим, оскаржуване рішення містить ґрунтовні та об'єктивні доводи щодо неправомірності визнання водо- та теплопостачальних підприємств міста виконавцями житлово-комунальних послуг, оскільки зазначене не відповідає вимогам чинного законодавства.
Закон "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку визначення виконавця виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку, тобто може забезпечити виконання обов'язків, визначених статтею 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно частини 2 статті 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний, крім іншого, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Наведені виконкомом Херсонської міської ради аргументи підтверджують неможливість водо- та теплопостачальними підприємствами виконувати надання послуг безпосередньо споживачу, як це передбачено Законом "Про житлово-комунальні послуги", власними силами без залучення інших суб'єктів господарювання - обслуговуючих підприємств міста.
Як зазначає позивач, внутрішньобудинкові мережі не знаходяться на балансі МКП "ВУВКГ м. Херсона" та теплопостачальних підприємств, що підтверджує неможливість цих підприємств виступати виконавцем житлово-комунальних послуг згідно визначень та вимог до виконавця, наведених в Законі "Про житлово-комунальні послуги", Порядку визначення виконавця, інших законодавчих та нормативних актах.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачені повноваження органів місцевого самоврядування делегувати будь-які повноваження суб'єктам господарювання. При цьому, слід враховувати, що обов'язок здійснювати обслуговування внутрішньо будинкових мереж не відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.
Таким чином, наведені в адміністративному позові аргументи позивача не спростовують, а підтверджують правомірність висновків територіального відділення, викладених в оскаржуваному рішенні його адміністративної колегії.
Отже, виконкомом Херсонської міської ради наведене порушення конкуренційного законодавства визнано, що також було підтверджено уповноваженим представником виконкому Херсонської міської ради на засіданні адміністративної колегії територіального відділення.
Суд дійшов до висновку, що рішення від 25.03.2011 року № 11/П-2 є обгрунтованим, прийнятим в межах повноважень органів Антимонопольного комітету.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Херсонської міської ради до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування п. п. 3, 4 Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 25.03.2011 року № 11/П-2 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 5.3