Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-а-1919/11
21.07.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі :
головуючого судді - Крючко Н.І.
при секретарі - Артюхової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності , -
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22.04.2011 року, приблизно о 08 год. 40 хв. він дійсно рухався по проспекту Миру в напрямок вулиці Миру в м. Полтаві на власному автомобілі НОМЕР_1. Його зупинив інспектор ДПС. Він попросив інспектора пред'явити йому службове посвідчення, жетон та картку маршруту патрулювання. Його вимога не була виконана. Потім даний інспектор повідомив, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення йому слід пройти в службовий автомобіль, протокол оформляв сержант ОСОБА_2. Він почав заповнювати протокол і через деякий час дав його для підпису. Інспектор ДПС не ознайомив його з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП, при цьому наказав йому розписатися про ознайомлення з цими статтями. В протоколі він зазначив, прохання розглянути дану справу за участю адвоката, яке не було задоволено. Також, інспектор невірно вказав місце складення протоколу, а саме: вул. Миру м. Полтави, в якому, на думку інспектора, він вчинив адміністративне правопорушення. В дійсності його зупинили та склали протокол на проспекті Миру м. Полтави. По проїзній частини вулиці Миру м. Полтави взагалі таких дорожніх знаків, як 4.4 не існує. На його прохання ознайомити з даним матеріалом справи, відеозаписом відзнятим інспектором та надати документи підтверджуючі проходження відеокамери, якою було зроблено відеозапис, а саме: сертифікацію в Україні та метрологічну перевірку, термін дій якої не закінчився, інспектор йому відмовив, а тому, він вважає, що відеозапис побутової камери не може бути належним та достатнім доказом порушення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Представник відповідача УДАІ ГУМВС України в Полтавській області в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить розглядати справу у його відсутність.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).
Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 233213 від 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 22 квітня 2011 року о 8 год. 30 хв. керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Миру в м. Полтава, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.4 «Напрямок руху тільки прямо і праворуч». Відповідно до вищевказаної постанови в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн..
В своїх поясненнях позивач зазначив, що 22.04.2011 року, приблизно о 08 год. 40 хв. він дійсно рухався по проспекту Миру в напрямок вулиці Миру в м. Полтаві на власному автомобілі НОМЕР_1. Його зупинив інспектор ДПС. Він попросив інспектора пред'явити йому службове посвідчення, жетон та картку маршруту патрулювання. Його вимога не була виконана. Потім даний інспектор повідомив, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення йому слід пройти в службовий автомобіль, протокол оформляв сержант ОСОБА_2. Він почав заповнювати протокол і через деякий час дав його для підпису. Інспектор ДПС не ознайомив його з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП, при цьому наказав йому розписатися про ознайомлення з цими статтями. В протоколі він зазначив, прохання розглянути дану справу за участю адвоката. інспектор Салогук С.М. відповів, що буде чекати його разом з адвокатом о 10 год. 50 хв. та відповідно виправив час розгляду справи у протоколі про адмінправопорушення, під яким він вже розписався до цього виправлення. Але останній його попросив перенести розгляд справи на другу половину дня, так як він мусив бути о 11 год. на роботі для вирішення важливого питання, яке не можливо було відкласти. На що інспектор відповів, якщо він в назначений час не прибуду на розгляд справи, він випише постанову про адміністративне правопорушення без його участі. Дане заперечення він не встиг записати в протоколі, так як вже розписався в ньому до того як інспектор виправив час розгляду справи.
Також, позивач зазначив, що інспектор невірно вказав місце складення протоколу, а саме: вул. Миру м. Полтави, в якому, на думку інспектора, він вчинив адміністративне правопорушення. В дійсності його зупинили та склали протокол на проспекті Миру м. Полтави. По проїзній частини вулиці Миру м. Полтави взагалі таких дорожніх знаків, як 4.4 не існує. На його прохання ознайомити з даним матеріалом справи, відеозаписом відзнятим інспектором та надати документи підтверджуючі проходження відеокамери, якою було зроблено відеозапис, а саме: сертифікацію в Україні та метрологічну перевірку, термін дій якої не закінчився, інспектор йому відмовив, а тому, він вважає, що відеозапис побутової камери не може бути належним та достатнім доказом порушення.
Відповідно до заперечень УДАІ ГУМВС України в Полтавській області 22 квітня 2011 року по вул. Миру в м. Полтаві близько 9 год. інспектор ВДАІ з обслуговування м. Полтави та АТІ п/п УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 виявив порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.4 «Напрямок руху тільки прямо і праворуч». Адміністративна відповідальність за це правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. На законних підставах інспектор ДПС ОСОБА_2 зупинив ОСОБА_1 Біля патрульного автомобіля інспектором було роз'яснено водію ОСОБА_1 його права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та у відповідності до вимог п. 16.1.1 наказу МВС України № 111-2009 року склав протокол про адміністративне правопорушення ВІ1 № 134538 за порушення п. 8.7.3 та п. 8.10 ПДР, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, і виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення ВІ № 233213, якою позивача визнано винним у скоєнні даного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Використання засобу відеозапису при фіксації порушення правил дорожнього руху ним здійснювалось на підставі Закону України «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341 «Про затвердження Положення про Державтоінспекцію МВС України», Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 року № 111.
Крім того, в своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що під час розгляду справи, керуючись ст. 33 КУпАП інспектор врахував, що порушення ПДР у конкретному випадку не призвело до тяжких наслідків та при визначені розміру штрафу наклав на позивача мінімальний штраф, визначений санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зважаючи на те, що позивач дійсно порушив ПДР, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими і не вбачає жодних підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності та до невиконання вимог Указу Президента України «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху» від 20.11.2007 року № 1121.
Суд, не приймає до уваги доводи позивача в повному обсязі оскільки вони нічим не підтверджуються та спростовуються запереченнями представника УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, відеозаписом, на якому зафіксовано вчинене правопорушення, та який був оглянутий в судовому засіданні, а також письмовими матеріалами справи.
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні відеозапису, дійсно мало місце порушення ОСОБА_1 ПДР, а саме: 22 квітня 2011 року по вул. Миру в м. Полтаві близько 9 год. позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.4 «Напрямок руху тільки прямо і праворуч».
Що стосується посилання позивача на той факт, що інспектор ДПС проводив розгляд справи у його відсутність та відсутність його адвоката, то даний факт спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що розгляд справи було відкладено на 10 год. 50 хв. 22.04.2011 року з метою надання часу ОСОБА_1 звернутися за наданням послуг адвоката, жодних заперечень, щодо розгляду справи саме в зазначений в протоколі час позивач не висловив.
Крім того, не заслуговує на увагу і посилання позивача на той факт, що відеозапис здійснений побутовою камерою не може бути належним та достатнім доказом порушення, оскільки, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до довідки наданої ОСОБА_3 України в Полтавській області в складі необоротних активів управління обліковуються відеокамери, які використовуються в ВДАІ з обслуговування м. Полтави: CANON - інвентаризаційний номер 104с91170; PANASONIC - 3000- інвентаризаційний номер 10490157, PANASONIC М-3500 - інвентаризаційний номер 10490158 (а.с.25).
Згідно листа Державного підприємства «Державний сертифікаційний центр синтетичних миючих засобів та виробів електронної техніки «ЕЛХІМ», продукція, а саме: аудіо та відео касети, СД та DVD диски, дискети, фото- і відеокамери не підлягає обов'язковій сертифікації, оскільки вона не включена до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01 лютого 2005 року (а.с.26).
Частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Зважаючи на те, що позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому жодних підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 233213 від 22.04.2011 року не вбачається, оскільки вона винесена законно та обґрунтовано, а її скасування призведе до невілювання відповідальності правопорушника за вчинені ним правопорушеннял.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 14, 18, 122, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити в повному обсязі.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4