Справа № 2-2112/11
м. Донецьк
27 грудня 2011 р.
Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Рубаковій Г.А., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання за ним права власності на домоволодіння № 18 по вул. Білозерській в Петровському районі м. Донецька.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 20 лютого 1958 р. вказане домоволодіння належало ОСОБА_3 У 1971 р. ОСОБА_3 за побутовою угодою зазначене домоволодіння продав батькові позивача ОСОБА_4, який перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю позивача ОСОБА_5, однак право власності на домоволодіння перереєстровано не було. 6 листопада 2006 р. матір ОСОБА_5 померла, заповіту не залишила. Спадщину після її смерті прийняв батько ОСОБА_4 як чоловік померлої. 23 травня 2008 р. батько позивача помер, заповіту не залишив. Позивач стверджує, що після смерті батько він прийняв спадщину, постійно мешкаючи у спірному будинку, відповідач спадщину не прийняла та не претендує на неї. З наведених підстав позивач просить суд визнати за ним право власності на зазначене домоволодіння в порядку спадкування за законом.
В судовому засіданні позивач підтвердив позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягаючи на задоволені позову.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, в зв'язку з чим суд у відповідності зі ст. 224 ЦПК ухвалив про заочний розгляд справи.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 20 лютого 1958 р. та висновку про реєстрацію від 7 березня 1959 р. домоволодіння № 18 по вул. Білозерській в Петровському районі м. Донецька належало ОСОБА_3. (а.с. 10-14)
Рішенням виконкому Петровської районної ради народних депутатів м. Донецька від 12 жовтня 1983 р. встановлено, що у 1971 р. ОСОБА_3 за побутовою угодою продав вказане домоволодіння ОСОБА_4. Цим же рішенням виконкому проведено реєстрацію зазначеного домоволодіння, до складу якого увійшли жилий будинок літ. А-1, прибудови літ. а, а-1, а-2, літня кухня літ. Б, сараї літ. В, Г, питання про право власності на будинок пропоновано вирішити у судовому порядку. (а.с. 8)
У відповідності зі ст. 227 ЦК (1963 р.), який діяв на час укладення вказаної побутової угоди, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений та підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
В судовому засіданні встановлено, що хоча укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір нотаріально не посвідчений, але враховуючи, що сторони цього договору домовились відносно усіх умов угоди, що підтверджено письмовими доказами, і сталось повне виконання договору, суд згідно зі ст. 220 ЦК (2003 р.), вважає за необхідне визнати його дійсним, що є підставою для визнання за ОСОБА_4 право власності на спірне домоволодіння.
Оскільки зазначене домоволодіння придбано ОСОБА_4 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5, воно у відповідності зі ст. 22 КпШС, що діяв на той час, є спільною сумісною власністю подружжя.
6 листопада 2006 р. співвласник зазначеного майна ОСОБА_5 померла, заповіту не залишила (а.с. 20), в зв'язку з чим згідно до ст. 1220 ЦК (2003 р.) відкрилась спадщина на частку майна, яке належало померлій, а саме ? частини зазначеного домоволодіння.
У відповідності зі ст. 1261 ЦК (2003 р.) спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_5 були чоловік померлої ОСОБА_4 та її діти: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2
В судовому засіданні встановлено, що після смерті дружини ОСОБА_4, постійно мешкаючи у спірному будинку, вважається таким, що прийняв спадщину, а його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину не прийняли.
Таким чином, ОСОБА_4, будучи власником ? частини спірного домоволодіння у відповідності зі ст. 22 КпШС, після смерті дружини успадкував ще ? частину того ж домоволодіння, що є підставою для визнання за ним права власності на усе домоволодіння.
23 травня 2008 р. ОСОБА_4 помер, заповіту не залишив (а.с. 21), в зв'язку з чим згідно до ст. 1220 ЦК (2003 р.) відкрилась спадщина, до складу якої увійшло зазначене домоволодіння.
У відповідності зі ст. 1261 ЦК (2003 р.) спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4 були його діти: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2
В судовому засіданні встановлено, що після смерті батька позивач та відповідач у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини не звертались, але позивач, постійно мешкаючи на день відкриття спадщини у спірному будинку, вважається таким, що прийняв спадщину, а відповідач ОСОБА_2, не прийнявши спадщину, вважається такою, що відмовилась від неї.
Таким чином, ОСОБА_1 після смерті батька успадкував його майно, що є підставою для визнання за ним права власності на спірне домоволодіння.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 КпШС, ст. 227ЦК (1963 р.), ст. 220, 1220, 1261, 1268 ЦК (2003 р.), ст. 213-215 ЦПК, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння № 18 по вул. Білозерській в Петровському районі м. Донецька, яке складається з жилого будинку літ. А-1, прибудов літ. а, а-1, а-2, літньої кухні літ. Б, сараїв літ. В, Г, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка настала 6 листопада 2006 р., після смерті батька ОСОБА_4, яка настала 23 травня 2008 р.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів зі дня його проголошення.
Суддя О.А. Фунжий