73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
25 серпня 2011 р. Справа № 2-а-3802/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1 до Військової частини А 1836 про визнання незаконними дій та стягнення заборгованості по відшкодуванню грошової компенсації вартості неотриманого речового майна,
встановив:
Військовий прокурор Херсонського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1836 (далі-відповідач) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнання бездіяльності по відшкодуванню грошової компенсації вартості неотриманого речового майна протиправною, стягнення з Військової частини А 1836 заборгованості по відшкодуванню грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 10286,97грн.
Позов обгрунтований тим, що Військовою прокуратурою Херсонського гарнізону проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами вимог законодавства України про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 проходив контрактну військову службу у Військовій частині А 1836 до 2009 року і перебував на всіх видах забезпечення. Станом на 08 червня 2011 року відповідач перед ОСОБА_1 має грошову заборгованість за компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 10286,97 грн., яка йому до теперішнього часу не відшкодована.
До суду помічник прокурора надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що від повідно до п.2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459 "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який вступив в дію з 11.03.2000 року призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо одержання військовослужбовцями грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до зупинення права отримувати грошову компенсацію за речове майно.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні і в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Військовою прокуратурою Херсонського гарнізону проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами вимог законодавства України про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Перевіркою встановлено, що майор запасу ОСОБА_1 до 2009 року проходив контрактну військову службу у Військовій частині А 1836. Наказом № 520 від 02.11.2009 року він був звільнений у запас за пунктом "б" частини 6 (за станом здоров"я) статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" і перебував на всіх видах забезпечення.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Однак, стттею 2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який вступив в дію з 11.03.2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист віськовослужбовців та членів їх сімей" щодо одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість належного до видачі речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України, що використовують цивільний обяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Таким чином, проведення розрахунків з виплати грошової компенсації замість належного до видачі речового майна можливе лише з відновленням у встановленому законом порядку дії частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з надходженням коштів у розпорядження Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 147 Конституції України, питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирішує лише Конституційний Суд України.
Роз"ясненням Верховного Суду України від 08.04.2003 року № 7/4-03 визначено, що Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" не скасовано, Конституційним судом України неконституційним не визнано, а тому він є діючим і вимоги позивача щодо грошової компенсації замість речового майна є необгрунтованими.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визначено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони. Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" і є окремим законом.
Конституційним Судом України визнано неконституційними низку Законів, які обмежували раніше встановлені права громадян на деякі види пільг, але Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" до таких законів не відноситься і Конституційним Судом України неконституційним не визнаний.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в своїх запереченнях спростував вимоги позивача про визнання дій командування Військової частини А 1836 щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в запас Збройних Сил України незаконними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А 1836.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 12,19,158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позовних вимог Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 12.2