дата документу :
Справа № 2-1904/2011
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
20 грудня 2011 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Вознюка С.М.,
за участю секретаря Ярмак М.І., прокурора Леонтьєвої Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Київській області, Дніпровського басейного управління водних ресурсів до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, соцького ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів куплі-продажу земельних ділянок, -
Позивач 12.07.2011 року звернувся до суду із зазначеним позовом, який зазначив , що Бориспільською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку щодо законності передачі Бориспільською районною державною адміністрацією земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 для ведення садівництва на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Перевіркою встановлено, що земельні ділянки, які передані у власність вищевказаних громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, Пі соцького П.Ф., ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі розпорядження Бориспільської РДА № 1968 від 26.03.08 розташовані в межах 100-метрової прибережної захисної смуги водного об'єкту - Канівського водосховища в басейні річки Дніпро і тому в силу вимог ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного Кодексу відносяться до земель водного фонду, які відповідно до п. д) ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу не можуть передаватися у приватну власність громадян. За таких обставин розпорядження БРДА видано з порушенням вимог ст.ст. 17, 18, 19, 20, 58, 60, 61, 84 Земельного кодексу України та ст.ст. 4, 87, 88, 89 Водного кодексу України, внаслідок чого є недійсними з моменту прийняття, а зареєстровані на його підставі державні акти на право власності на землю недійсними з моменту державної реєстрації. В подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 реалізували отримані на підставі розпорядження земельні ділянки, уклавши цивільно-правові договори. У зв'язку з вищенаведеним позивач просить суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та договори купівлі-продажу земельних ділянок.
21.11.2011 року до суду надійшла уточнена позовна заява від Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області, в якій просить суд замінити позивача у справі з Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель на Головне управління Держкомзему у Київській області, оскільки зазначене є необхідним для продовження розгляду справи, крім того, просить суд вважати вірним текст позовної заяви (а.с.9) у наступній редакції: «відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Головне управління Держкомзему у Київській області».
Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обставини справи підтвердив, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дніпровське басейнове управління водних ресурсів в судове засідання не з'явилося, повідомлене належним чином про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи через канцелярії суду надало лист, в якому позовні вимоги підтримує повністю і просить суд розглядати дану справу без участі представника управління.
Представник відповідача ОСОБА_7, - ОСОБА_17 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи через канцелярію суду надав заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи у його відсутність, раніше наданих поясненнях позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_15 в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи через канцелярію суду надали заяви, в яких просять суд проводити розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають.
Третя особа Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, до початку розгляду справи через канцелярії суду надала клопотання про розгляд справи у його відсутність.
В судове засідання Головне управління Держкомзему у Київській області, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причина неявки суду не відома. Клопотань про перенесення розгляду справи не надійшли.
Заслухавши думку прокурора, інших учасників процесу, дослідивши наявні в справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Під час судового слідства встановлено, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, останні є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району для ведення індивідуального садівництва.
В ході проведеної перевірки Бориспільською міжрайонною прокуратурою встановлено, що земельні ділянки, які передані у власність вищевказаних громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі розпорядження Бориспільської РДА № 1968 від 26.03.08 розташовані в межах 100-метрової прибережної захисної смуги водного об'єкту - Канівського водосховища в басейні річки Дніпро і тому в силу вимог ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного Кодексу відносяться до земель водного фонду, які відповідно до п. д) ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу не можуть передаватися у приватну власність громадян.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
Відповідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Стаття 153 цього Кодексу свідчить про те, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною другою ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно п. «в»ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів. Відповідно до ст. 60 ч. 3 Земельного Кодексу України та ч. 7 ст. 88 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_9 реалізували отримані на підставі розпорядження №1968 від 26.03.2008 року від Бориспільської районної державної адміністрації земельні ділянки, уклавши цивільно-правові угоди (договори купівлі-продажу). На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок покупець ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки. 09.07.2010 року ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу відчужив на користь ОСОБА_1 земельні ділянки, площею по 0,12 га кожна, які належали йому на підставі державних актів на право власності на землю, про що на державних актах на право власності на земельні ділянки до ОСОБА_1
Вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 228 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним у разі порушення публічного порядку: якщо він був спрямований, в тому числі, на незаконне заволодіння майном фізичної особи. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.
Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Посилання позивача на відповідь Держкомзему у Бориспільському районі Київської області № 851 від 22.03.2011 року та відповідь ТОВ «Землевпорядний інститут»№85/03-31 від 23.03.2011 року, як на доказ, є безпідставним (а.с.34, 37), оскільки, вищезазначені відповіді не містять жодних відомостей щодо наявності чи відсутності встановленої прибережної захисної смуги та її розмірів на території, де знаходяться спірні земельні ділянки, а також знаходження спірних ділянок в межах цієї смуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В той же час, відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів розробки, погодження та затвердження землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги «водного об'єкту - Канівського водосховища в басейні річки Дніпро»на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у зв'язку з цим, є недоведеним факт що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та лежать в межах прибережної захисної смуги.
З цього приводу суду не надано достатніх доказів щодо незаконності виданого розпорядження та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, тому суд приходить до висновку про відсутність достатніх законних підстав для визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу.
Крім того, суд вважає, що прокурор звернувся з позовом в інтересах установ, які не є належними позивачами у справі, оскільки земельні ділянки розташовані на території Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
За таких обставин позовні вимоги Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі віднести на рахунок Державного бюджету України, оскільки позов подано прокурором.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2011 року з метою забезпечення позову було задоволено вимогу Бориспільського міжрайонного прокурора та накладено арешт на земельні ділянки.
Згідно з ст. 154 п. 3 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 60 ч. 2, ст. 126, ст. 152 ч. 2, ст. 155 ЗК України, ст. 88 ч. 7 ВК України, ст. 203 ч. 1, ст. 204, ст. 215 ч. 3, ст. 228, ст. 236, ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 10, 60 ч. 1, ст. 58 ч. 1. ст. ст. 88, 154 п. 3, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Київській області, Дніпровського басейного управління водних ресурсів до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, соцького ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, - відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок Державного бюджету України, оскільки позов до суду подано прокурором.
Після набрання рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2011 року в цивільній справі за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Київській області, Дніпровського басейного управління водних ресурсів до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, соцького ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, - скасувати заходи забезпечення позову встановлені згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.07.2011 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду виготовлено 25.12.2011 року.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_18