Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
08 грудня 2011 р. справа № 2-а- 14721/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Лишняк І.В.
за участю:
представників позивача -Шаповал Ю.П., Трубаєва Ю.О., Кіслань С.В.,
представника відповідача -Синюшко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль РЗС"
до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль РЗС" (далі - ТОВ "Петроль РЗС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000211800 від 17.06.2011 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів ТОВ "Енергія 2010" відвантажено товар на адресу ТОВ "Петроль РЗС". Фактичне відвантаження підтверджується первинними документами. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі в повному обсязі. Позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за спірною господарською операцією. Договір поставки нафтопродуктів у судовому порядку не визнано не дійсним, а реальність цього правочину обґрунтовується необхідними первинними документами. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали на підставі викладених у позові фактів та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 7862,00 грн. через те, що господарські відносини між ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Петроль РЗС", на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Петроль РЗС" зареєстровано в якості юридичної особи у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 09.06.1993 року.
На підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, 07.06.2011 року фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Петроль РЗС" з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Енергія 2010" та правильності обчислення ПДВ за грудень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт №1741/18/21193658 від 07.06.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, у результаті чого виявлено завищення податкового кредиту ПДВ на суму 7862,00 грн. за грудень 2010 року за угодою, які визнані нікчемними в силу ст.216 ЦК України.
З висновками, викладеними в зазначеному Акті перевірки ТОВ "Петроль РЗС" не погодилось та подало заперечення. Зазначені заперечення розглянуті та листом №6932/10/18-010 від 17.06.2011 року підприємству повідомлено, що дії ДПІ у Московському районі м. Харкова відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000211800 від 17.06.2011 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9827,50 грн., з яких за основним платежем -7862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1965,50 грн.
В процесі апеляційного оскарження, 29 червня 2011 року ТОВ "Петроль РЗС" подало скаргу до ДПА Харківської області на податкове повідомлення-рішення №0000211800 від 17.06.2011 року з проханням скасувати вищевказане повідомлення-рішення. 20 серпня 2011 року ТОВ "Петроль РЗС" було отримано рішення про результати розгляду скарги, за яким було відмовлено в задоволенні скарги. 27 серпня 2011 року ТОВ "Петроль РЗС" була подана повторна скарга до ДПС України. 31 жовтня 2011 року було отримано з ДПС України рішення за результатами розгляду повторної скарги за №4351/6/10-2115 від 27.10.2011 року, яким було відмовлено у задоволенні повторної скарги та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №0000211800.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №1741/18/21193658 від 07.06.2011 року висновки відповідача про порушення ТОВ "Петроль РЗС" вимог ст.216 Цивільного кодексу України та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме до складу податкового кредиту ТОВ "Петроль РЗС" включено суму ПДВ 7862,00 грн. в тому числі за грудень 2010 року, які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Енергія 2010" (код ЄДРПОУ 37191535) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року, про що складено акт від 09.03.2011 року №712/23-3/37161535. Актом перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ "Енергія 2010" у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від імені ТОВ "Енергія 2010" правочинів, що порушують публічний порядок.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, чинного на час здійснення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. А підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. ТОВ "Петроль РЗС" і ТОВ "Енергія 2010" були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується актом перевірки.
Згідно з матеріалами справи, між позивачем ТОВ "Петроль РЗС" та ТОВ "Енергія 2010" було укладено договір поставки нафтопродуктів №НР83 від 17.12.2010 року. ТОВ "Енергія 2010" поставила товарно-матеріальні цінності -бензин марки А-76 у кількості 7020 літрів, на загальну суму 47174,40 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-17-12/2 від 17.12.2010 року та податкової накладної №286 від 17.12.2010 року на суму 47174,40 грн. (у т.ч. ПДВ -7862,0грн.). Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №104є/17 від 17.12.2010 року та подорожного листу №920074 від 17.12.2010 року. За отриманий товар ТОВ "Петроль РЗС" розрахувалось в повному обсязі в сумі 47174,40 грн. згідно платіжного доручення №1042 від 17.12.2010 року.
З матеріалів справи, судом встановлено, що у подальшому отримане у фірми ТОВ "Енергія 2010" пальне було використане в господарської діяльності ТОВ "Петроль РЗС", шляхом подальшої реалізації отриманого товару наступним покупцям: ТОВ "Петроль-АЗС" згідно договору поставки нафтопродуктів №55/07 від 01.10.2007 року протягом грудня 2010 - березня 2011 років.
Відповідно до наявних матеріалів справи, придбане пальне було відвантажене відповідно до наступних видаткових накладних: РН-0000323 від 29.12.2010 року у кількості 1000 літрів, на суму 6840 грн., складено акт прийому-передачі від 29.12.2010 року, виписана товарно-транспортна накладна №00244 від 29.12.2010 року, подорожний лист №11297 від 29.12.2010 року; РН-0000004 від 11.01.2011 року у кількості 1000 літрів, складено акт прийому-передачі від 11.01.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00005 від 11.01.2011 року, подорожний лист №11299 від 11.01.2011 року; РН-0000003 від 10.01.2011 року у кількості 1000 літрів, складено акт прийому-передачі від 10.01.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00004 від 10.01.2011 року, подорожний лист №11299 від 10.01.2011 року; РН-00000011 від 26.01.2011 року у кількості 1000 літрів, складено акт прийому-передачі від 26.01.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00013 від 26.01.2011 року, подорожний лист №11299 від 26.01.2011 року; РН-0000028 від 11.02.2011 року у кількості 2000 літрів, складено акт прийому-передачі від 11.02.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00026 від 11.02.2011 року, подорожний лист №11300 від 11.02.2011 року; РН-0000050 від 14.03.2011 року у кількості 800 літрів, складено акт прийому-передачі від 14.03.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00046 від 14.03.2011 року, подорожний лист №11301 від 14.01.2011 року; РН-0000054 від 19.03.2011 року у кількості 2000 літрів, складено акт прийому-передачі від 19.03.2011 року, виписана товарно-транспортна накладна №00049 від 19.03.2011 року, подорожний лист №11301 від 19.01.2011 року. З пояснень позивача вбачається, що сума доходу отримана ТОВ "Петроль РЗС" від подальшої реалізації продукції включена до складу валового доходу підприємства, а сума податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань з ПДВ, відповідних звітних періодів.
Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем і ТОВ "Енергія 2010", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за господарськими операціями з поставки товару суб'єкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.
Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання правочину, укладеного між ТОВ "Петроль РЗС" і ТОВ "Енергія 2010".
Судом встановлено, що ТОВ "Петроль РЗС" було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ суму податку на додану вартість за податковою накладною від 17.12.2010 року №286, виписаною ТОВ "Енергія 2010", яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР).
Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що ТОВ "Петроль РЗС" було отримано товар 17.12.2010 року та того ж дня сплачено кошти за товар, що підтверджується вищенаведеними документами, та відповідно виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної від 17.12.2010 року №286. Вказаний товар оплачено позивачем у повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому постачальникові (продавцеві) у складі ціни придбання.
Також, подальша реалізація придбаних нафтопродуктів свідчить про використання вказаного товару в господарській діяльності ТОВ "Петроль РЗС".
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи ТОВ "Енергія 2010" було подано податкову декларацію з ПДВ до ДПІ у Київському районі м. Харкова за грудень 2010 року. У додатку №5 визначена реалізація товару на адресу ТОВ "Петроль РЗС" та сума 7862,40 грн. включена до податкових зобов'язань з ПДВ.
Стосовно висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова про те, що угода, укладена між ТОВ "Петроль РЗС" і ТОВ "Енергія 2010" є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ТОВ "Петроль РЗС" і ТОВ "Енергія 2010" визнана судом недійсною.
А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
В силу приписів п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі за текстом - Порядок № 984), до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.
Таким чином, угода, укладена між ТОВ "Петроль РЗС" і ТОВ "Енергія 2010", а також податкова накладна, виписана по вказаній угоді на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначена вище угода не є нікчемною (недійсною) в силу закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, посилання ДПІ у Московському районі м. Харкова у акті перевірки №1741/18/21193658 від 07.06.2011 року на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "Енергія 2010" (код ЄДРПОУ 37191535) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року №712/23-3/37161535 від 09.03.2011 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, як на єдину підставу встановлених порушень ТОВ "Петроль РЗС", не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для встановлення порушень безпосередньо ТОВ "Петроль РЗС".
Окрім цього, судом встановлено, що у розпорядженні ТОВ "Петроль РЗС" перебуває автомобіль марки, моделі КАМАЗ 4310-1 АЦ-7.0, рік випуску 1991, тип ТЗ ПАЛИВОЗАПРАВНИК-С, ідентифікатор 1681741/5700, реєстраційний №АХ 1304АР на підставі договору оренди автомобіля, укладеного між Кіслань С.В. та ТОВ "Петроль РЗС", вказаний факт також підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном РРТ №561008 та ліцензією Головавтотрансінспекції №544982 від 20.07.2010 року, виданої ТОВ "Петроль РЗС" на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Саме на вказаному автомобілі відповідно до подорожнього листа №920074 від 17.12.2010 року і здійснювалось перевезення придбаних нафтопродуктів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Московському районі м. Харкова податкового повідомлення - рішеннями №0000211800 від 17.06.2011 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.
В зв'язку з тим, що ДПІ у Московському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість і зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Петроль РЗС" штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Петроль РЗС" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Отже, суд присуджує ТОВ "Петроль РЗС" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 28,23 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль РЗС" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова за №0000211800 від 17.06.2011 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9827,50 грн., з яких за основним платежем -7862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1965,50 грн..
Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Червонозаводському районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134627, м.Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль РЗС" (пр. Тракторобудівників, 77, м.Харків, 61120, р/р 26004036467300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 21193658) витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 13.12.2011 року.
Суддя Біленський О.О.