Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 грудня 2011 р. № 2-а- 12462/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЖБК - 5" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК - 5», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001412302 від 05.08.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками перевірки проведеної ДПІ у Московському районі, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, він не погоджується, оскільки вказані висновки ґрунтуються лише на висновках акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова контрагента ТОВ «Промспец консалтинг». Позивач вважає, що всі умови договорів, укладених між ним та ТОВ «Промспец консалтинг», виконані сторонами в повному обсязі, а валові витрати та податковий кредит позивача є такими, що пов'язані з його господарською діяльністю, та підтверджені належним чином первинними документами. У зв'язку з цим, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення проти позову, в яких зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки перевіркою повноти визначення податкового кредиту позивачем за вересень, жовтень та грудень 2010 року встановлено його завищення всього в сумі 40146 грн. При дослідженні проведених операцій позивача з ТОВ «Промспец консалтинг» встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність виникнення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, та відповідно спростовують можливість формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец консалтинг». З огляду на наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод -ЖБК-5» (надалі - ТОВ «Завод -ЖБК-5») зареєстровано як юридична особа з 13.05.2003 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №319886 (арк. справи 127, 129 том 1).
ТОВ «Завод -ЖБК-5» 27.05.2003 року взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова за №133 та є платником податку на додану вартість з 06.06.2003 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100327264 від 02.03.2011 року та довідкою про взяття на облік платника податків від 27.01.2011 року №74 (арк. справи 126, 128 том 1).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Завод ЖБК-5» по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец консалтинг» з питань правомірності формування податкового кредиту за вересень, жовтень та грудень 2010 року.
За результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було складено акт № 2185/23/32439675 від 15.07.2011 року (арк. справи 22-28 том 1).
Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 40146 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 23843 грн., жовтень 2010 року на суму 3960 грн., грудень 2010 року на суму 12343 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з господарською діяльністю.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0001412302 від 05.08.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40146,00 грн. (арк. справи 6 том 1).
Суд зазначає, що у відповідності до ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Згідно із п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників в порядку, цим Кодексом.
Порядок проведення позапланових перевірок визначений ст.75, 78 Податкового кодексу України, у відповідності до яких документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформляється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З акту перевірки № 2185/23/32439675 від 15.07.2011 року вбачається, що направлення на перевірку від 15.07.2011 року №1021, №1022, №1023 та копію наказу від 15.07.2011 року №1339 директору вручено не було.
З огляду на неповідомлення позивача про проведення позапланової виїзної перевірки, ТОВ «Завод ЖБК -5» було позбавлено надати всі первинні документи у підтвердження законного здійснення своєї господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, запити від ДПІ у Московському районі м. Харкова на адресу підприємства також не надходили.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Завод ЖБК-5».
Суд не погоджується з посиланням відповідача щодо незнаходження ТОВ «Завод ЖБК - 5» за місцезнаходженням, оскільки згідно наявних в матеріалах справи даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач зареєстрований за адресою: м. Харків, пр.50-річчя СРСР, буд.171.
Щодо висновків відповідача про заниження залишку від'ємного значення на суму 40146 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними в силу ст. 216 ЦК, оскільки не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з господарською діяльністю позивача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Промспец консалтинг» (постачальник) були укладені наступні договори поставки ТМЦ: №2909/2010 від 25.09.2010 року, №2309/2010 від 20.09.2010 року, №2009/2010 від 10.09.2010 року, №1609/1/2010 від 01.09.2010 року, 1609/2010 від 01.09.2010 року, №0810/2010 від 01.10.2010 року, 0212/2010 від 01.11.2010 року, №0312/2010 від 02.11.2010 року, та договір №15 від 02.12.2010 року про виконання робіт між цими ж сторонами (арк. справи 66-99 том 1).
На виконання вказаних правочинів ТОВ «Промспец консалтинг» та ТОВ «Завод ЖБК-5» були підписані специфікації №1 (арк. справи 69, 73, 77, 81, 85, 89, 93, 97 том 1), акт здачі технічної продукції №1 (арк. справи 100 том 1), наступні видаткові накладні та податкові накладні на суму ПДВ 40146 грн.: видаткові накладні №0212/2010 від 02.12.2010 року, №0312/2010 від 03.12.2010 року, №1609/2010 від 16.09.2010 року, №0810/2010 від 08.10.2010 року, №2909/2010 від 29.09.2010 року, №1609/2010 від 16.09.2010 року, 2309/2010 від 23.09.2010 року, №2009/2010 від 20.09.2010 року, №0212/2010 від 02.12.2010 року, №0312/2010 від 03.12.2010 року, №1609/1/2010 від 16.09.2010 року, №0810/2010 вір 08.10.2010 року, №2909/2010 від 29.09.2010 року, №1609/2010 від 16.09.2010 року, №2309/2010 від 23.09.2010 року, №2009/2010 від 20.09.2010 року; податкові накладні №179 від 16.09.2010 року, №180 від 16.09.2010 року, №2786 від 22.12.2010 року, №2202 від 03.12.2010 року, №2163 від 02.12.2010 року, №606 від 08.10.2010 року, №247 від 23.09.2010 року, №213 від 20.09.2010 року (арк. справи 110-125 том 1).
Транспортування придбаних позивачем ТМЦ здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджено товарно-транспортними накладними №063547 від 08.10.2010 року, №060456 від 20.09.2010 року, №060459 від 21.09.2010 року, №061000 від 23.09.2010 року, №078514 від 04.12.2010 року, №078417 від 04.12.2010 року, №074125 від 02.12.2010 року, №078512 від 03.12.2010 року, №078412 від 03.12.2010 року, №061002 від 24.09.2010 року, №059797 від 16.09.2010 року, №061037 від 30.09.2010 року, №061035 від 29.09.2010 року, №059800 від 17.09.2010 року, №059810 від 17.09.2010 року, №060001 від 17.09.2010 року, №059807 від 16.09.2010 року, №059999 від 16.09.2010 року, (арк. справи 45-62 том 1).
Оплата за вказаними правочинами була здійснена у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями №1474 від 16.09.2010 року, №1473 від 16.09.2010 року, №1669 від 08.10.2010 року, №1670 від 08.10.2010 року, №1672 від 08.10.2010 року, №1671 від 08.10.2010 року, №2209 від 22.12.2010 року, №2168 від 08.12.2010 року, №2167 від 08.12.2010 року (арк. справи 101-109 том 1).
Сплачені суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 23843 грн., жовтень 2010 року на суму 3960 грн., грудень 2010 року на суму 12343 грн.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами в повному обсязі. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704).
Щодо нікчемності вищезазначених правочинів суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правовідносини з приводу нікчемності правочинів, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
З акту перевірки № 2185/23/32439675 від 15.07.2011 року вбачається, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Позивачем не надано доказів наявності вини у позивача, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з акту перевірки № 2185/23/32439675 від 15.07.2011 року, в ході перевірки для доведення нікчемності укладених угод відповідачем використовувались виключно висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 10.03.2011 року №349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року. Інших обставин, які б додатково свідчили б про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності позивача, що полягав у спрямованості його дій на ухилення від оподаткування, тощо) під час перевірки, встановлено не було.
Доказів, що свідчать про те, що вищезазначені угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства, відповідачем не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів не має.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг».
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Факт використання отриманих ТМЦ, придбаних у ТОВ «Промспец консалтинг», та робіт у власній господарській діяльності позивача підтверджено наданими до суду документами - передаточним актом, оборотно-сальдовою відомістю, договорами, видатковими та податковими накладними (арк. справи 2-5, 9-31 том 2).
Окрім цього, суд зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.0.2011 року по справі №2а-3002/11/2070, якою визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, на підставі якої був складений акт від 10.03.2011 року №349/23-03-05/37091549 (арк. справи 63-65 том 1).
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.0.2011 року набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Проте, позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0001412302 від 05.08.2011 року, тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЖБК - 5" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001412302 від 05.08.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 16.12.2011 року.
Суддя Піскун В.О.