Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
17.12.2010 р. Справа № 2а-7113/10/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв
до відповідача: Комунального підприємства «ДЕЗ Корабел», м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Боровик П.Ф., Мірошніченко О.Л., Плєхов М.О.
Суть спору: про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом про стягнення з Комунального підприємства «ДЕЗ Корабел» необґрунтовано отриманої виручки та штрафу .
Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
В період з 15.03.2010 р. по 02.04.2010 р. відповідно до статті 13 Закону України ”Про ціни і ціноутворення” від 13.12.00 р. № 1819 (надалі - Закон № 1819), Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Позивач провів планову перевірку підприємства відповідача з питань дотримання державної дисципліни цін.
За результатами перевірки позивачем було складено Акт перевірки № 61 від 02.04.2010 року (надалі-Акт перевірки).
В Акті перевірки позивач зазначив, що в порушення Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005року № 560 та від 20.05.2009 року № 529, послуга з вивезення ТВП та з поточного ремонту надавалася не в повному обсязі. Статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 19.09.2006 року № 1875 передбачено здійснення виконавцем перерахунку зі споживачами у разі надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг.
На момент перевірки, відповідач не здійснив перерахунок зі споживачами, в результаті чого, ним було необґрунтовано отримано суму виручки за послугу з вивезення ТПВ, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, ліквідація аварій на внутрішньо будинкових мережах, підготовка до експлуатації в осінньо-зимовий період та поточний ремонт склала 469641,16 грн.
За результатами перевірки Позивачем було прийняте рішення №50 від 12.04.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучено у відповідача в доход державного бюджету -необгрунтовано отриманої виручки на загальну суму 724896 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши усі надані сторонами документи, докази та заперечення, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Закону № 1819 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Стаття 4 зазначеного Закону встановлює, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», № 1875-IV, 24.06.2004 року визначено поняття житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Формування тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органами місцевого самоврядування.
Рішенням № 638 від 27 лютого 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в межах встановлених законодавством повноважень затвердив (встановив) тарифи послугу з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.
Принцип формування та затвердження тарифів визначено в Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560.
Детальний механізм формування тарифів регламентовано «Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», який затверджено постановою КМУ від 20 травня 2009 р. №529 (надалі Постанова № 529).
Згідно зазначеної Постанови №529 було визначено перелік витрат підприємства, які враховуються при формуванні тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Відповідно до цієї постанови частку накладних витрат (адміністративні та загальновиробничі) було включено до статей тарифу «прибирання прибудинкової території», «обслуговування внутрішньо будинкових мереж», «поточний ремонт»та «інші витрати». До таких «інших витрат», крім заробітної плати апарату управління виробництвом належали і витрати на оплату: електроенергія для майстерень, води та водовідведення, витрати на утримання основних засобів та інші витрати.
На виконання Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 638 від 27 лютого 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» відповідачем були укладені Договори від 01.10.2006 р. з КП «Ремонтник та 01.07.2009 року та договір від 20.03.2009 року з ДП КП «Миколаївкомунтранс»для виконання робіт за статтями «обслуговування внутрішньо будинкових мереж»«підготовка до експлуатації в осінньо - зимовий період»«поточний ремонт», «вивіз ТПВ». Зазначеними договорами, замовник- КП «ДЕЗ Корабел»взяв на себе зобов'язання надавати матеріали необхідні для виконання робіт, безкоштовно надавати автотранспорт, для виконання обслуговування житлового фонду, забезпечувати автотранспорт ПММ, сплачувати комунальні послуги необхідні для функціонування, а саме: освітлення, водопостачання та водовідведення, опалення, зв'язок, а також сплачує витрати, необхідні для організації функціонування підприємства ( бланки, відкриття рахунків, виготовлення печатки та інше.)
Всі ці витрати були віднесені до загальновиробничих витрат підприємства для здійснення належного виконання послуг перед споживачами, але не були враховані позивачем при здійсненні перевірки.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вилученню в доход відповідного бюджету підлягає вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін залежно від підпорядкованості підприємства, організації.
Необгрунтовано одержаною суб'єктом підприємницької діяльності вважається сума виручки, яка обчислюється при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Відповідно до Статуту підприємства Відповідача, воно надає послуги за регульованими тарифами у випадках, встановлених законодавством.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування України»та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 12 липня 2005 р. № 560 формування та встановлення (затвердження) тарифів відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.
Тому Відповідач здійснює свою діяльність з надання вказаних послуг відповідно до встановленого тарифу, затвердженого рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 27 лютого 2009 року № 638, а не за вільно сформованими цінами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем не було допущено порушення спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа
30.12.2010 року
(вступна та резолютивна частина)
”17” грудня 2010 р. Справа № 2а-7113/10/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв
до відповідача: Комунального підприємства «ДЕЗ Корабел», м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Боровик П.Ф., Мірошніченко О.Л., Плєхов М.О.
Суть спору: про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом про стягнення з Комунального підприємства «ДЕЗ Корабел» необґрунтовано отриманої виручки та штрафу .
Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа