Категорія №11.1
Іменем України
23 грудня 2011 року Справа № 2а-4389/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Горпенюк О.А
при секретарі Марковій О.О.
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Луганська в особі судді Дідоренко А.Е. про зобов'язання надати відповіді на запити, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Луганська в особі судді Дідоренко А.Е. про зобов'язання надати відповіді на запити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
ОСОБА_2 відповідно до ст. 26 ЦПК України є стороною у цивільній справі № 2-2710/11, яку розглядає головуючий суддя Дідоренко А.Е.
Ухвалою від 06.09.2011 року було відкрито провадження у цивільній справі 2-2710/11 за позовом УЛ ТОВ «ІНТЕРПЛАСТ» до ОСОБА_2 про визнання прав власності.
Відповідно умовам ст. 123 ЦПК України ОСОБА_1 був пред'явлений зустрічний позов(вх. канцелярії суду від 22.09.2010 року) про стягнення заборгованості.
14.10.2010 року до суду ОСОБА_1 додана заява (вх. канцелярії суду від 14.10.2010 року) про надання інформації щодо руху зустрічного позову-відповідь відсутня.
28.02.2011 р. відповідно умовам ст.ст. 151,152 ЦПК України ОСОБА_3 була подана заява про забезпечення позову (вх. канцелярії суду від 28.02.2011 р.) з мотивацією, «Відповідач має кредити по яким не здійснює розрахунки. На цей підставі кредитори ініціювали судове слідство щодо отримання кредитних коштів. На цей час на балансі Відповідача залишилось тільки майно -1/2 частина нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, яке належить відповідачу на праві приватної власності. За інформацією, що стала відома позивачу,відповідач з метою уникнення від відповідальності здійснює заходи щодо відчуження цього майна. З підстав що відповідач не має грошів щодо проведення розрахунків за отриманими кредитами -залишається тільки наявне майно відповідача на яке можливо накласти арешт.
17.04.2011 року до суду ОСОБА_1 додана заява (вх. канцелярії суду від 18.04.2011 р)
- розглянути дійсну заяву,
- надіслати до позивача копії ухвал які прийняв суд про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження відповідно зустрічного позову, ухвалу про прийняття мір забезпечення або про відмову в їх прийнятті.
- повідомити чи приймалися судом на вимогу відповідача ухвали про забезпечення та чи надсилалися вони до зацікавлених осіб.
Листом від 19.04.2011 року Жовтневого районного суду м. Луганська на ім'я ОСОБА_1 надіслані: копії ухвали суду від 18.11.2010 року про прийняття зустрічного позову та копії ухвали суду від 07.09.2010 року про забезпечення позову на користь УЛ ТОВ «ІНТЕРПЛАСТ».
Відповідно до ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. Однак з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження у справі за первинним позовом - позивач - УЛ ТОВ «ІНТЕРПЛАСТ», а саме з 06.09.2010 р. до наступного часу - травень 2011 року ні на одне судове засідання не з'явився, про що суд повідомлялося заявою від ОСОБА_1
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та заперечення, яке обґрунтував наступним.
Вказаний спір не можливо віднести до категорії публічно - правових, який повинен вирішуватись адміністративним судом.
Порядок надіслання ухвал про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, порядок надіслання цих ухвал визначений у ЦПК України.
Надання інформації про рух справи, про надходження заяв до головуючого судді або повідомлення сторін про строки направлення копії процесуального документа не передбачено ЦПК України, однак, ознайомлення з такими документами можливо шляхом використання процесуального права учасника процесу на ознайомлення з матеріалами справи.
Заяви та скарги на дії судді при здійсненні правосуддя не підлягають розгляду в судах першої інстанції, оскільки помилки, інші процесуальні порушення, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому процесі.
Питання щодо порушення процесуальних прав під час судового розгляду, в тому числі в суді першої інстанції, є предметом розгляду у апеляційному провадження, а порушення норм процесуального права під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції є підставою для звернення з касаційною скаргою.
Відповідач вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, а з процесуальної діяльності судді, пов'язаної з вчиненням процесуальних дій по розгляду адміністративної справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно Конституції України, Закону України «Про судоустрій», «Про статус суддів» суд відноситься до органів державної влади з одного боку, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, а з другого боку суд є органом, який здійснює правосуддя на підставі спеціального законодавства, яке регулює та регламентує його діяльність при відправленні правосуддя в порядку того чи іншого судочинства.
Згідно із статтею 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Звернення, відповідно до вимог статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”).
Як вбачається із статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, зазначеним Законом не закріплено, в якій саме спосіб органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, зобов'язані повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 19 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”, серед іншого, встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Пунктом 3 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348, встановлено, що у разі надходження повторних пропозицій, заяв і скарг їм надається черговий реєстраційний індекс, а у відповідній графі реєстраційно-контрольної картки, журналу або на відповідному полі реєстраційно-контрольної картки, викликаної на екран монітора персонального комп'ютера (під час автоматизованої реєстрації), зазначається реєстраційний індекс першої пропозиції, заяви, скарги. На верхньому полі першого аркуша повторних пропозицій, заяв і скарг праворуч і на реєстраційних формах робиться позначка “ПОВТОРНО” і підбирається все попереднє листування.
Статтею 8 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”встановлено, що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до Жовтневого районного суду м. Луганська направив запит, який відповідач отримав 04.05.2011, про що свідчить штам вхідної кореспонденції суду. В своєму запиті позивач просить повідомити з яких причин ухвала суду про прийняття мір забезпечення від 07.05.2010 надіслана позивачу протягом більш ніж сім місяців. (а.с. 11)
Вдруге позивач надіслав до відповідача запит, який Жовтневий районний суд м. Луганську отримав 04.05.2011, про що свідчить штам вхідної кореспонденції суду. В своєму запиті позивач просить надіслати на його адресу ухвалу про прийняття мір забезпечення або про відмову в їх прийнятті та повідомити чи надіслана вона до зацікавлених осіб. (а.с. 12)
Відповідно до запиту позивача др. Жовтневого районного суду м. Луганська, отриманого відповідачем 16.05.2011, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, він просив надати інформацію, чи надходять до головуючого судді по справі № 2-2710/11, його заяви, прийняти відповідні заходи реагування, якщо заяви не надходять до головуючого по справі, та повідомити його письмово про прийняті заходи. (а.с. 13)
Відповідно до запиту позивача до Жовтневого районного суду м. Луганська, отриманого відповідачем 23.05.2011, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, він просив надати інформацію про рух справи № 2-2710/11. (а.с. 14)
Позивач в судовому засіданні 15.08.2011 зазначив, що отримав від відповідача Довідку про рух справи, яку долучив до матеріалів справи (а.с. 41 - 43), але зазначив, що ця довідка не є повною відповіддю на всі його запити, так як відповідач не відповів на наступні запитання: «З яких причин ухвала суду про прийняття мір забезпечення від 07.05.2010 надіслана позивачу протягом більш ніж сім місяців?», «надіслати ухвала про прийняття мір забезпечення або про відмову в їх прийнятті та повідомити чи надіслана вона до зацікавлених осіб», «прийняти відповідні заходи реагування, якщо заяви не надходять до головуючого по справі, та повідомити його письмово про прийняті заходи».
Суд, дослідивши зміст запитів позивача до Жовтневого районного суду м. Луганська (а.с. 11 - 14) та довідку головуючого судді про рух по справі № 2-2710/11 Дідоренко А.Е. (а.с. 41 - 43) прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
На запит позивача від 23.05.2011, відповідач надав відповідь, яку позивач долучив до матеріалів справи в судовому засіданні 15.08.2011 року (а.с. 41)
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Щодо не надання відповідей на інші запити, суд прийшов до наступного.
Запити позивача, щодо не надсилання ухвали суду при прийняття мір забезпечення від 07 вересня 2010 року, фактично є спонуканням до вчинення певних процесуальних дій щодо розгляду цивільної справи, так як надсилання ухвал визначено ЦПК України. Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 126 Конституції України та частини 2 ст. 13 Закону України «Про статус судів» судді не зобов'язанні давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні та підкорюються тільки закону.
Відповідно до ст. 126 Конституції України вплив на суддів у будь - який спосіб забороняється.
Позивач згідно ст. 1 ст. 27 ЦПК України має право на ознайомлення з матеріалами справи для встановлення факту наявності або відсутності ухвали про прийняття мір забезпечення від 07.05.2010, та дати надсилання цієї ухвали сторонами. Проте позивач в судовому засіданні зазначив, що з таким запитом до Жовтневого районного суду м. Луганська не звертався.
Тому суд прийшов до висновку, що позивач, надсилаючи запити, що отримання інформації чому і коли виносилась ухвала про відмову або задоволення заяви про забезпечення позову, фактично просить вчинити дії по розгляду цивільної справи, що є втручанням в процесуальну діяльність судді, пов'язану з вчиненням процесуальних дій по розгляду справи.
Відповідно до ст. 126, 129 Конституції України, судді при здійснення правосуддя незалежної і підкорюються лише закону, вплив на н х у будь - кий спосіб забороняється, однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом. Отже згідно з зазначеного положення Конституції дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, постановлення рішення, зверненням рішення до виконання тощо) можуть оскаржувались в апеляційному і касаційному провадженні. Оскарження таких дій шляхом подачі скарги (позову) до іншого суду, є порушенням принципу незалежності суддів і недопущення впливу на них.
Втручання одного суду в компетенцію іншого призведе до дестабілізації судової влади у державі.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови, згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, буде складено та підписано 23 грудня 2011 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163, 167 КАС України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Луганська в особі судді Дідоренко А.Е. про зобов'язання надати відповіді на запити відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2011 року.
< Текст >
< Текст >
< Резолютивна частина >
< Текст >
< Текст >
Суддя О.А. Горпенюк