справа № 0670/3466/11
категорія 8.2.3
07 грудня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
при секретарі - Господарчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство" < Текст >
до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції < Текст >
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Державне підприємство "Малинське лісове господарство" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000202340 від 21.03.2011 року, № 0000222340 від 21.03.2011 року та № 0000232340 від 21.03.2011 року. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ станом на 21.03.2011 року та позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів, про що відповідно складено акт №40/23-12/13551546 від 21.03.2011 року та акт №41/23-12/13551546 від 21.03.2011 року. На підставі акта №40/23-12/13551546 від 21.03.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 115137,00 грн. На підставі акта №41/23-12/13551546 від 21.03.2011 року Малинською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000222340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість 140757,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000232340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 91675,00 грн. з яких 18335,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.
Позивач не погоджується з окремими висновками актів перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить визнати податкові повідомлення-рішення протиправним та скасувати їх.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у письмових запереченнях, які були долучені до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Малинською міжрайонною держаною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Малинське лісове господарство" з питань правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ станом на 21.03.2011 року та позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів, про що відповідно складено акт №40/23-12/13551546 від 21.03.2011 року та акт №41/23-12/13551546 від 21.03.2011 року. (а.с.10-15, 16-26).
На підставі акта №40/23-12/13551546 від 21.03.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 115137,00 грн. (а.с.36)
На підставі акта №41/23-12/13551546 від 21.03.2011 року Малинською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000222340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість 140757,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000232340 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 91675,00 грн. з яких 18335,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція. (37-38)
Однією із підстав для прийняття таких податкових повідомлень - рішень стали висновки відповідача про те, що позивачем в ході перевірки не було надано документальних доказів, що підтверджують факти несвоєчасного отримання ним податкових накладних, що були складені постачальником товарів (робіт, послуг) в попередніх звітних періодах. За висновком відповідача такими доказами, відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року №799, можуть бути лише документи, що підтверджують факти надсилання таких податкових накладних позивачу його контрагентами поштовими листами з повідомленням про вручення. З цієї підстави відповідач вважає, що в жовтні 2010 року та в листопаді 2010 року позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними минулих періодів відповідно на суму 122334,00 грн. та 1494,00 грн.
Суд вважає, що вказаний висновок податкового органу є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За визначенням п.1.8 ст.1 Закону, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою ним податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Закон України "Про податок на додану вартість" не містить вимог щодо документального підтвердження платником податку дати отримання податкових накладних. Положення, що врегульовують такі питання, містяться в Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №244 від 30 червня 2005 року. Відповідно до п.9.2 вказаного Порядку, дата отримання податкової накладної повинна зазначатись платником податку в графі 2, затвердженої цим наказом форми Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
В судовому засіданні встановлено, що всі податкові накладні, отримані позивачем від постачальників товарів (робіт, послуг) пізніше звітного періоду, були зареєстровані ним в Журналі реєстрації отриманих податкових накладних із зазначенням фактичних дат їх отримання. Такий Журнал надавався позивачем під час проведення перевірки, чого не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.
Посилання представника відповідача на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №799 від 28 липня 1997 року в частині обов'язкового надсилання податкових накладних поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення є помилковим, оскільки відповідно до п.1 вказаного Порядку, його норми визначають вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Вказана норма врегульовує питання подання платниками податку на додану вартість податкових декларацій на адресу податкових органів. В той же час, податкова накладна не є такою декларацією за своїм змістом і на адресу податкового органу не надсилається.
Висновки актів перевірки щодо відсутнього права у позивача вимагати бюджетне відшкодування, які грунтуються на тому, що проведення ДП "Малинське лісове господарство" транзитних фінансових потоків, спрямовані на здійснення операції з метою одержання податкової вигоди шляхом штучного формування у позивача валових витрат та податкового кредиту так як у ПП "Форест Груп" та ПП "Украпалестсистем", які були постачальника товарів (робіт, послуг) , відсутня достатня кількість трудових ресурсів, відсутні основні засоби для здійснення будь - якого виду діяльності та на тому, що останніми не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, спростовуються наступним.
Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкові накладні, виписані для позивача його контрагентами містили всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», реквізити, а на момент їх виписування контрагенти позивача були зареєстрованими платниками ПДВ, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаними особами, вважається підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу. Сплата позивачем податку на додану вартість під сумнів податковим органом не ставиться.
З огляду на зазначене, формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з наведеними контрагентами здійснено у відповідності до норм пунктів 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Отже, суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить також до складу договірної суми, сплаченої позивачем, факт прийняття платежів постачальниками від отримувача підтверджується копіями поданих позивачем платіжних доручень.
Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом за даними системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо постачальник (контрагент) позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень -рішень недоведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000202340 від 21.03.2011 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000222340 від 21.03.2011 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000232340 від 21.03.2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 12 грудня 2011 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.