справа № 0670/4623/11
категорія 8.2.1
26 вересня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черняхович І.Е. ,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2011 № 0001372301,-
встановив:
Публічне акціонерне товариства „Житомирський маслозавод” звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Житомирі був складений акт 08.04.2011 р. №1567/23-1/00182863/0100. На підставі матеріалів перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 р. №0001372301 про визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 526055 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 131514 грн., разом - 657569 грн.
Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено перевірку у Публічному акціонерному товаристві „Житомирський маслозавод” з питань дотримання ним вимог податкового законодавства в грудні 2010 р., за результатами якої було складено акт від 08.04.2011 р. №1567/23-1/00182863/0100. В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено:
- відсутність отримання позивачем товарів від ТОВ «Сільвесртоун Інвестмент» та ТОВ «Фортуна Плас» та укладення з ними угод, що не передбачали реального настання господарських наслідків;
- порушення приписів п. 7.4.1, 7.4.5 та 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого позивачем в грудні 2010 р. було занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526055 грн.
Суд не погоджується з окремими висновками податкового органу та вважає оскаржуване рішення протиправним з огляду на наступне.
Стосовно відносин позивача з ТОВ «Сільвесртоун Інвестмент».
За висновком працівників відповідача, що викладений в матеріалах перевірки, позивачем не було надано для перевірки додатки до договорів з ТОВ «Сільверстоун», в яких сторони мали визначити ціни на товари та послуги. Окрім цього відповідачем в матеріалах перевірки зроблено висновок про те, що в ході перевірки ним було встановлено неможливість здійснення ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» господарських операцій через відсутність у нього основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів та транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. В зв'язку з цим посадовими особами відповідача було зазначено, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» на виконання договорів № 2510-74П-545 від 25.10.2010 р. та № 265А від 01.12.2010 р. не можуть бути підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що були зазначені в них, в загальному розмірі 249655 грн.
В результаті дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено такі договори з ТОВ «Сільверстоун Інвестмент»: від 25.10.2010 р. №2510-74П-545 на поставку заморожених овочів та ягід та від 01.12.2010 р. №265А на перевезення вантажів. За умовами ст. 4 кожного з цих договорів ціни на товари та тарифи на послуги попереднього визначаються сторонами в додатках до цих договорів та вказуються в гривнях у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних чи актах виконаних робіт), що є їх невід'ємними частинами.
Зі змісту акту перевірки слідує, що позивач під час перевірки надав працівникам відповідача для огляду наступні первинні документи: видаткові накладні на заморожені овочі та ягоди №0-00001155 від 30.11.2010 р. на суму 360132,00 грн., №0-00001247 від 14.12.2010 р. на суму 440800,00 грн., №0-00001299 від 23.12.2010 р. на суму 480000,00 грн., №0- 00001265 від 18.12.2010 р. на суму 166500,00 грн. та №0-00001325 від 28.12.2010 р. на суму 42500,00 грн.; товарно-транспортні накладні на товар: від 30.11.2010 р., від 14.12.2010 р., від 18.12.2010 р., від 23.12.2010 р. та від 28.12.2010 р.; акти здачі-прийняття транспортних робіт (надання послуг): №0-00000966 від 15.12.2010 р. на суму 4000,00 грн., №0-00000967 від 20.12.2010 р. на суму 4000,00 грн. оригінали цих документів були надані для огляду в судове засідання, а їх копії долучені до матеріалів справи. В результаті огляду цих документів судом встановлено, що, як це і було передбачено умовами договорів між позивачем та ТОВ «Сільверстоун Інвестмент», конкретні ціни на товари та послуги були визначені сторонами у відповідних видаткових накладних та актах виконаних робіт. Зазначені первинні документи складені з врахуванням всіх вимог до них та містять всі необхідні реквізити, що представником відповідача в судовому засідання не заперечувалось.
Матеріалами перевірки також підтверджуються факти отримання позивачем за вказаними операціями від ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» наступних податкових накладних: № 00002331 від 15.12.2010 р. де зазначена сума ПДВ 666,67 грн., № 00002332 від 20.12.2010 р. - сума ПДВ 666,67 грн., №00002012 від 30.11.2010 р. - сума ПДВ 60022,00 грн., №00002216 від 14.12.2010 р. - сума ПДВ 73466,67 грн., № 00002321 від 23.12.2010 р. - сума ПДВ 80000 грн., № 00002265 від 18.12.2010 р. - сума ПДВ 27750,00 грн. та №00002355 від 28.12.2010 р. - сума ПДВ 7083,33 грн. Наявність та правильність оформлення зазначених податкових накладних, як в акті перевірки, так і в судовому засіданні представниками відповідача також не заперечувались.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що на момент видачі податкових накладних (грудень 2010 р.) ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість. Зазначене підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, де зазначено, що ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» було внесене до реєстру платників податку на додану вартість, воно має індивідуальний податковий номер 344886904865, про що йому видано свідоцтво за №04961116. Тому суд вважає, що ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З огляду на це та відповідно до п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» мало право складати та видавати позивачу зазначені вище податкові накладні.
В ході судового дослідження позивач також надав всі докази, що підтверджують зв'язок здійснених ним операцій з його господарською діяльністю. Це копії карток обліку руху придбаних товарно-матеріальних цінностей, які також залучені до матеріалів судової справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач мав всі правові підстави, що визначені п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення сум податку на додану вартість в загальному розмірі 249655 грн., за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Сільверстоун Інвестмент» до складу податкового кредиту.
Одночасно суд зазначає, що як Податковим кодексом України, так і іншими законодавчими актами, позивачу, як господарюючому суб'єкту, не надано права вимагати від своїх контрагентів, а ці контрагенти в свою чергу не зобов'язані надавати на його вимогу будь-які інші додаткові відомості, в тому числі і відомості щодо правильності декларування ними та їхніми контрагентами зобов'язань з податку на додану вартість та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
Крім цього, таким висновком відповідача зроблено спробу перекласти на позивача відповідальність за порушення, що були допущені (чи могли бути допущені) іншими постачальниками чи продавцями товарів (робіт, послуг), що суперечить приписам ст. 67 Конституції України, відповідно до яких податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням податкового органу, на іншого платника податку.
З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Фортуна-Плас».
В акті перевірки працівники відповідача зазначають, що при перевірці у ТОВ «Фортуна-Плас», що мало господарські зв'язки з позивачем, було встановлено неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій через відсутність у нього основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів та транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. За таких підстав вони вважають, що усі операції позивача з купівлі продукції у ТОВ «Фортуна-Плас» не спричиняють реального настання правових наслідків, а одержані від цього товариства позивачем податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 276400 грн. не можуть розглядатись ним в якості підстав для формування за такими накладними податкового кредиту, оскільки, на їх думку, такі податкові накладні не мають статусу юридично значимих.
Дослідивши висновки акту перевірки, пояснення сторін та матеріали, що були подані в судове засідання позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 7. 4. 1 п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається платником цього податку виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6. 1 ст. 6 та ст. 8/1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені ним витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені платником в межах його господарської діяльності.
Як свідчать матеріали перевірки на протязі грудня 2010 р. позивач відповідно до договорів №28 від 23.06.2009 р. та №38/115 від 17.08.2009 р. придбав у ТОВ «Фортуна -Плас» товар на загальну суму 1658400 грн., в тому числі за видатковими накладними: №278 від 16.12.2010 р. на загальну суму 156000,00 грн., №274 від 15.12.2010 р. на загальну суму 312000,00 грн., №282 від 17.12.2010 р. на загальну суму 234000,00 грн., №291 від 27.12.2010 р. на загальну суму 154000,00 грн., №292 від 28.12.2010 р. на загальну суму 77000,00 грн., №285 від 23.12.2010 р. на загальну суму 156000,00 грн., №284 від 23.12.2010 р. на загальну суму 156000,00 грн., №286 від 24.12.2010 р. на загальну суму 179400,00 грн. та №288 від 24.12.2010 р. на загальну суму 234000,00 грн. Факт отримання зазначеної кількості товарів не заперечується представником відповідача та підтверджується у позивачем наявними у нього відповідними договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на сплату вартості товарів та картками обліку руху товарів. Їх оригінали надавались позивачем працівникам відповідача під час перевірки та для огляду в судове засідання, а копії долучені до матеріалів справи. Під час судового дослідження цих доказів встановлено, що вони були складені з врахуванням всіх вимог до них та містять всі необхідні реквізити, що представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось.
На підставі податкових накладних, отриманих за такими господарськими операціями від ТОВ «Фортуна-Плас», позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 276400 грн., в т. ч. в розрізі податкових накладних: № 274 від 15.12.2010 р. на суму ПДВ 52000,00 грн., № 278 від 16.12.2010 р. на суму 26000,00 грн.; №282 від 17.12.2010 р. на суму 39000,00 грн.; №284 від 23.12.2010 р. на суму 26000,00 грн.; № 285 від 23.12.2010 р. на суму 26000,00 грн.; № 286 від 23.12.2010 р. на суму 29900,00 грн.; №288 від 24.12.2010 р. на суму 39000,00 грн.; №291 від 27.12.2010 р. на суму 25666,67 грн. та №292 від 28.12.2010 р. на суму ПДВ 12833,33 грн. Наявність та правильність оформлення зазначених податкових накладних працівниками відповідача в акті перевірки та в судовому засіданні не заперечувались. Їх копії долучені судом до матеріалів справи. Придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей здійснювалось позивачем з метою використання таких товарно-матеріальних цінностей в його господарській діяльності та було спрямоване на отримання ним в майбутньому доходу.
На момент видачі податкових накладних (грудень 2010 р.) ТОВ «Фортуна-Плас» перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість. Зазначене підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України за якимиТОВ «Фортуна - Плас» має індивідуальний податковий номер 362329815520, внесене до реєстру платників податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво за №100153653. З цієї підстави суд вважає, що ТОВ «Фортуна-Плас» на законних підставах видало позивачу податкові накладні.
Зважаючи на таке, суд вважає, що позивач за такими податковими накладними мав всі правові підстави, що визначені пп. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення сум податку на додану вартість зазначених в них до складу податкового кредиту.
Суд також приймає доводи позивача про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право позивача, як платника податку на додану вартість, на формування податкового кредиту, в залежність від належного виконання його постачальниками (продавцями) своїх податкових зобов'язань та сплати ними відповідних сум цього податку до державного бюджету.
Одночасно суд зазначає, що, як Законом України «Про податок на додану вартість», так і іншими законодавчими актами, позивач не мав права вимагати від своїх контрагентів, а ці контрагенти в свою чергу не зобов'язані надавати на його вимогу будь-які інші додаткові відомості, в тому числі і відомості щодо правильності декларування ними своїх зобов'язань з податку на додану вартість та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом. Окрім цього, зазначеним висновком працівниками відповідача зроблено спробу перекласти на позивача відповідальність за порушення, що були допущені (чи могли бути допущені) постачальниками чи продавцями товарів (робіт, послуг), що суперечить приписам ст. 67 Конституції України, ст. 4, 9 Закону України „Про систему оподаткування”, ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до яких податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням відповідача, на іншого платника податку.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивач мав всі правові підстави, що визначені п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для включення сум податку на додану вартість за податковим накладними, одержаними ним від ТОВ «Фортуна-Плас» на загальну суму податку 276400 грн. до складу податкового кредиту.
Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 р. №0001372301, яке підлягає скасуванню на підставах, що визначені в позовній заяві.
На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 71, 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001372301 від 26 квітня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 30 вересня 2011 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.