Україна
30 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7957/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов.б/н від 09.11.2010року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов.б/н від 14.06.2011року)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50- Гвардейскої дивізії , 17; адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Донбаської регіональної дирекції «АТ»ОТП Банк» до відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, з участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
У травні 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Донбаської регіональної дирекції «АТ «ОТП Банк» з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції.
З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог позивач просить суд:
- витребувати з ВДВС Краматорського МУЮ документи на підтвердження утримання виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, в тому числі але не включно: постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, протокол проведення прилюдних торгів;
- визнати протиправним рішення державного виконавця ВДВС Краматорського МУЮ щодо стягнення виконавчого збору з суми, яка надійшла від реалізації заставленого майна;
- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, якщо така взагалі існує.
- стягнути з ВДВС Краматорського МУЮ на користь ПАТ «ОТТП Банк» суму, яка була стягнута в якості виконавчого збору в державний бюджет України по вказаному виконавчому провадженню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч вимог статті 54 «Про виконавче провадження», було протиправно стягнуто виконавчий збір з вартості реалізованого об'єкта іпотеки. Позивач стверджує, що відповідно до вищезазначеної правової норми та з огляду на ст.572 ЦК України заставодержатель має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, тому вся сума коштів від реалізації заставленого майна має надходити до заставоутримувача. Стягнення виконавчого збору, на думку позивача, мало відбутися після повного задоволення вимог стягувача у порядку черговості, встановленою нормами ст.112 ЦК України (а.с. 2-3, 64-66).
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представником відповідача суду надано письмові заперечення щодо адміністративного позову (а.с. 43-45), в яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Правовим обґрунтуванням правомірності дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору вказані ст.ст. 43, 54 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються такі утримання: у першу чергу - повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, у другу чергу - витрати державної виконавчої служби, у третю чергу - вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 26 травня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи на строні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду пояснення по справі, якими просить суд у задоволенні позову відмовити та здійснити розгляд справи без участи представника Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.12.2009 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання напису нотаріуса № 8670, виданого 28.09.2009 року щодо звернення стягнення на заставлене нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3
Зазначена квартира є заставленим майном ПАТ «АТ «ОТП Банк» згідно Договору іпотеки № РМL- 103/204/2006 від 05.09.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний № 5357.
Згідно з вказаним виконавчим документом (напис нотаріуса) - розмір суми боргу, якій підлягав задоволенню за рахунок реалізації заставленого майна, становив 86 720,64 грн.
В ході провадження виконавчих дій спрямованих на примусове виконання напису нотаріуса державним виконавцем 14.10.2010 року складено акт опису й арешту майна боржника, на яке згідно виконавчого документа пропонується звернути стягнення.
09.11.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецькій області винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8 672,06 грн. (а.с. 77).
В межах виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності була проведена експертна оцінка арештованого майна, за результатами якої вартість описаного й арештованого майна становила 64 920,00 грн.(без врахування ПДВ).
09.11.2010 року відповідно до п.4 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецькій області винесена постанова про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 600,00 грн.
Згідно протоколу № 0511076-2 від 17.03.2001 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна що належить на праві власності ОСОБА_3 здійснена реалізація майна, а саме: квартира АДРЕСА_1. Ціна продажу за даним протоколом становить 64 920,00 грн. При цьому переможцем конкурсу сплачено сума гарантійного внеску яка становить 1947,60 грн , кошти на витрати по організації та проведення прилюдних торгів - 124,29 грн, та 125,37 грн, решта сума продажу - 62 722,74 перерахована на рахунок державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецькій області, що підтверджено повідомленням. (а.с. 55)
Згідно розпоряджень відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецькій області. з суми грошових кошті, що надійшла від реалізації нерухомого майна боржника, стягувачу перераховано борг у розмірі 56 692,91 грн., на покриття витрат виконавчого провадження перераховано - 124,15 грн, а також перераховано до Державного бюджету перераховано виконавчий збір - 5 905,68 грн. (а.с. 58).
У судовому зсіданні представником відповідача надано до матеріалів справи постанову від 16.06.2001 року начальника відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецькій області про внесення змін до розпорядження від 04.04.2011р, згідно якої здійснено виправлення суми виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від фактично отриманих грошових коштів від реалізації нерухомого майна, а саме суму виконавчого збору встановлено у розмірі- 5 690,78 грн. Зайве утримана сума виконавчого збору у розмірі 214,90 грн повернуто позивачу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 62-1 Закону № 606-XIV у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.
Послідовність дій державного виконавця, зокрема, розподіл стягнутих з боржника грошових сум визначена статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.
Норми статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
З аналізу зазначених законодавчих норм та зважаючи на обставини встановлені у справі, суд приходить до висновку, що дії відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції в Донецькій області щодо перерахування виконавчого збору на користь Державного бюджету у розмірі 5 690,78 грн., є такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Суд не бере до уваги посилання позивача щодо порушення відповідачем п. 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 р. № 74/5 (надалі Інструкція), яким встановлено порядок стягнення виконавчого збору при здійсненні виконавчого провадження з реалізації заставленого майна. Оскільки, на момент проведення виконавчих дій по стягненню виконавчого збору (розпорядження від 04.04.2011 р.), діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції від 09.03.2011 року (надалі Закон). Приписи ст. 28 вказаного Закону не встановлюють іншого порядку стягнення виконавчого збору щодо здійснення виконавчого провадження з реалізації заставленого майна. Більш того, ч.2 ст. 28 Закону, дає вичерпний перелік виконавчих документів, за якими не стягується виконавчий збір.
Отже, норми п. 5.3.1 Інструкції не відповідають Закону, який діяв на момент проведення виконавчих дій по стягненню виконавчого збору. Тому, суд застосовує норми саме Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції від 09.03.2011 року, як нормативного акту, що має вищу юридичну силу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу зазначених законодавчих норм та зважаючи на обставини встановлені у справі, суд приходить до висновку, що дії відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 5905,68 грн., є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції від 09.03.2011 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Донбаської регіональної дирекції «АТ»ОТП Банк» до відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції задоволеню не підлягают.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
Керуючись ст.ст.2, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Донбаської регіональної дирекції «АТ»ОТП Банк» до відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30 червня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст постанови складено 4 липня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.