Справа № 2-1300/11
іменем України
19.12.2011 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі; головуючої,судді - Альошиної Н.М.,
при секретарі - Сахненко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Охорона підприємств, складів та вантажів»м. Полтава про стягнення заборгованості по заробітній платі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральної шкоди, видачі належно оформленої трудової книжки,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із зазначеним позовом до Приватного підприємства «Охорона підприємств, складів та вантажів»м. Полтава про стягнення заборгованості по заробітній платі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральної шкоди, видачі належно оформленої трудової книжки в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборговану заробітну плату 6000грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 1500грн., моральну шкоду в сумі 5000грн., зобов'язавши відповідача видати йому належно оформлену трудову книжку із записом про його звільнення по ініціативі адміністрації.
На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 23 вересня 2011 року він був прийнятий на роботу в ПП «Охорона підприємств, складів та вантажів»на посаду водія.
21 листопада 2011 року він дізнався від керівництва відповідача, що звільнений з роботи по ініціативі адміністрації, але по якій статті КЗпПУ йому точно не повідомили. Він неодноразово їздив до відповідача, телефонував, намагався хоча б взнати за якою нормою закону звільнено, однак все виявилося безрезультатним.
На його вимогу відповідач не видає наказ про звільнення, трудову книжку, заробітну плату чи довідку про її середньомісячний розмір та загальну заборгованість.
За період роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату за жовтень, листопад та частину грудня 2011 року. Загальна заборгованість по зарплаті за весь період приблизно становить 6000 грн., виходячи з мінімального розрахунку 3000 грн., що становила моя щомісячна зарплата. На даний час зарплату не виплачено.
У разі невиплати з вини відповідача всіх сум, належних до виплати у строки, передбачені ст.116 КЗпПУ, відповідач повинен йому ще виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ст.117 КЗпПУ, тобто виплатити грошову суму 1500 грн.
Враховуючи чисельні вищевказані порушення йому завдана моральна шкода, яка оцінюється в реальну та розумну суму 5000 грн., виходячи зі ступеню страждань та фінансової спроможності відповідача. Він не працює, залишився без зароблених грошей, та позбавлений оплатити житлово-комунальні послуги в повному обсязі, а тому вимушений позичати гроші, тобто вишукувати додаткові зусилля для організації свого життя.
Він не збирався звільнятися, робота та зарплата його влаштовували, невидача йому трудової книжки з вини відповідача не вирішує питання іншого працевлаштування.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати змінив та просив стягнути з відповідача 2650грн. в решті вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2, діючий відповідно довіреності від 10.08.2011р. позов не визнав, вважає його безпідставним та просив в його задоволенні відмовити. Обгрунтовуючи свої заперечення посилався на те, що 19 вересня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів згідно Наказу № 1/75-к від 19.09.2011р.
За вересень ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 668,18 грн.
За жовтень Позивач отримав заробітну плату у сумі 1550,00 грн. ОСОБА_2 відомості підтверджуються Розрахунково-платіжними відомостями № НЗП-000044, № НЗП-000047; та Відомостями на виплату грошей №ВЗП-000163, №ВЗП-000181, №ВЗП-000169 за підписом про отримання грошей ОСОБА_1
21 листопада 2011 року Позивач з'явився до офісу ПП «ОПСВ»та повідомив керівництво про свій намір звільнитися з роботи. Ним власноручно була написана заява на звільнення за угодою сторін з 21.11.11р. На підставі заяви ОСОБА_1 був виданий Наказ № 1/92-к від 21.11.11р., за яким Позивач звільнявся з роботи за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. З даним Наказом Позивач був ознайомлений під підпис. Цього ж дня трудову книжку було видано Позивачу на руки під розписку, що підтверджується підписом в наказі про звільнення та проведено розрахунок. Бухгалтером-касиром ПП «ОПСВ»ОСОБА_3 21 листопада 2011 року позивачу була здійснена виплата грошових коштів відповідно до відомості № ВЗП-000191 в сумі 1029,83 грн. Про отримання даної грошової суми свідчить особистий підпис працівника ОСОБА_1 на зазначеній відомості.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного;
Встановлено, що відповідно до власноручно написаної заяви ОСОБА_1 згідно наказу № 1/ 75 -к від 19.09.2011р., останній був прийнятий на роботу до ПП «ОПСВ»на посаду водія автотранспортних засобів. Відповідно до відомостей на виплату заробітної плати за вересень 2011р. №ВЗП-000163 позивачем отримано 547,51грн., в жовтні 2011р. по відомості № ВЗП-000169 отримано 852,50грн., та по відомості №ВЗП-000181 отримано 417,57грн. за підписом про отримання грошей ОСОБА_1, проти чого позивач не заперечує. Як стверджує позивач в судовому засіданні у відомості на отримання заробітної плати № ВЗП - 000191 за листопад 2011р. не його підпис про отримання 1029,83грн.
Середньоденна заробітна плата позивача згідно довідки складає 54,30 грн.
В судовому засіданні позивачеві роз'яснений зміст ст. 10,11 ЦПК України та право клопотати перед судом про призначення почеркознавчої експертизи. Але позивач ОСОБА_1 відмовився з причин матеріального характеру.
В ході судового слідства позивач не заперечував того, що ним була написана заява 21 листопада 2011р. про звільнення з займаної посади за угодою сторін з 21.11.2011р.
Того ж дня відповідачем видано наказ № 1/91 -К про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з яким він ознайомлений під підпис, заповнено трудову книжку та того ж дня отримав її на руки під підпис.
Таким чином посилання позивача на порушення відповідачем норм трудового законодавства при його звільненні, невиплаті заробітної плати при розрахунку 2650грн., стягненні середнього заробітку 1500грн., моральної шкоди 5000грн. та зобов'язання відповідача видати йому трудову книжку є безпідставні та не підлягаючі до задоволення.
Керуючись ст. 10,11,60, 209,213-215,218, 294 ЦПК України, суд
Вирішив;
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Охорона підприємств, складів та вантажів»м. Полтава про стягнення заборгованості по заробітній платі 6000грн., середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку 1500грн., моральної шкоди 5000грн., видачі належно оформленої трудової книжки -відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.
Суддя:ОСОБА_4