Україна
02 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/16046/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16.45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стойки В.В.
при секретарі Сальковій В.О.
за участю
представника позивача Львова А.Л.
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Експометал» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування акта - перевірки №1325/23-2/32645745 від 20.04.2011, скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9528/10/23-2 про збільшення суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 8 815 196 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9529/10 про зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 204 216 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експометал» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування акта - перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011, скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9528/10/23-2 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 815 196 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9529/10 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 204 216 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що в період з 31.03.2011 року по 13.04.2011 року представниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» щодо взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. За наслідками проведення цієї перевірки 20.04.2011 року ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» був отриманий акт перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року та податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011р. № 9528/10/23-2 та від 05.05.2011р. № 9529/10. Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року податківцями було встановлено порушення положень пп. 7.4.1.,7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено суму податку на додану вартість в сумі 7 052 157,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 2042.16,00 грн., що підлягали сплаті до бюджету за звітний період 01.07.2010р.-31.12.2010р. Як вбачається із змісту Акту, зазначені висновки були здійснені представниками податкового органу через дослідження договорів, укладених між ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» та ПП ПТФ «Георгій Победоносець» (код за ЄДРПОУ 36504559) договір №15/10/10 від 21.10.10р. та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» (код за ЄДРПОУ 35656278) договір №15/11/10 від 15.11.10р., пов'язаних із купівлею - продажем обладнання, та первинних документів, складенням яких супроводжувалося - виконаний умов укладених між сторонами договорів. Позивач вважає, що висновки представників податкового органу щодо заниження сум податку на додану вартість за звітний період не відповідають дійсності, та засновані на хибкому розумінні податкового органу норм цивільного та податкового права. Єдиним обмеженням щодо включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту є не підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Як вбачається з акту перевірки податківцями не встановлений факт того, що до податкового кредиту ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» було включено суму податку на додану вартість в сумі 7 052 157,00 грн., завищене від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 5 236 373,00 грн. на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України. Окрім цього, під час проведена документальної виїзної перевірки, ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» були надані всі первинні документи, складенням яких супроводжувалися операції по придбанню технологічного обладнання, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, що підтверджують фактичне отримання товару. Жодного зауваження з приводу цих документів представниками податкового органу не було викладено. З приводу ствердження ДПІ, про доведеність відсутності факту поставки товарів від ПП ПТФ «Георгій Победоносець» (код за ЄДРПОУ 36504559) згідно договору № 15/10/10 від 21.10.10р. та від ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» (код за ЄДРПОУ 35656278) згідно договору №15/11/10 від 15.11.10р. на адресу ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ», позивач зазначає наступне. Згідно умов даних договорів ПП ПТФ «Георгій Победоносець» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» здійснили продаж, а ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» купівлю технологічного обладнання в кількості та на умовах вказаних в специфікаціях до договорів. Відповідно п. 3.3 даних договорів зазначається, що дане обладнання повинно було - поставлятися на умовах СРТ, склад Покупця (згідно Інкотермс в редакції 2010р.). Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцями обов'язок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавців, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ПП ПТФ «Георгій Победоносець» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007». Крім того, при поставці разом з обладнанням ШТ ПТФ «Георгій Победоносець» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» надали нам наступні товаро-супровідні документи: видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури. Всі ці документи позивачем були надані ДПІ під час здійснення перевірки. В акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем під час перевірки не було надано сертифікатів якості на продукцію, товарно-транспортних накладних, що підтверджують постачання обладнання, не надано документів, які б посвідчували перехід права власності та продукцію та факт передачі обладнання від ПП ПТФ «Георгій Победоносець» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» до ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ». Враховуючи зазначене, ДПІ у Київському районі м.Донецька дійшло висновку, що господарські операції позивача з даними фірмами не мають реального характеру та є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. На думку позивача, цілком очевидним, є той факт, що укладення ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» з ПП ПТФ «Георгій Победоносець» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» договорів на придбання технологічного обладнання підпадає під поняття "здійснення господарської діяльності". Згідно з даними ДП «Інформаційно-ресурсний центр» розміщеної на сайті ШТ ПТФ «Георгій Победоносець» офіційно зареєстрований як юридична особа, і ніяких даних о його відсутності за місцезнаходженням там ні в звітний період ні в теперішній час не значиться. Таким чином наше підприємство мало право на укладання будь-яких угод передбачених діючим законодавством. ПП ПТФ «Георгій Победоносець» у періоді що перевірявся був офіційно зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджують данні на офіційному сайті Державної Податкової Адміністрації України. Свідоцтво платника ПДВ було скасовано 10 березня 2011р. за ініціативою податкового органу. Кожне підприємство повинно саме відповідати перед податковими органами за здійснені ними господарські операції на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів. Позивач зазначає, що ні де не має положень про те, що в разі не бажання юридичної особи надавати в податкові органи інформацію про себе, то всі його операції будуть не законними і відповідно всі його контрагенти не матимуть права на отримання податкового кредиту. 3 приводу посилань відповідача на положення Цивільного кодексу України, якими визначені підстави щодо визнання правочину недійсним, зауважень з приводу відсутності на ПП ПТФ «Георгій Победоносець» управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів,виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення відповідних видів діяльності, позивач наводить наступне: по їх даним ПП ПТФ «Георгій Победоносець» окрім здійснення діяльності з купівлі-продажу обладнання займається заготівлею металобрухту та має ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів серія АВ 470830 на період дії з 04.08.2009р. по 04.08.2014р. та на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів серія АВ 470830 на період дії з 04.08.2009р по 04.08.2014 року. На теперішній час ліцензія ПП ПТФ «Георгій Победоносець» не анульована, тобто ліцензійні умови підприємством не порушені. Крім того слід визначити, що зазначені факти не потягли для ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» за собою будь-яких порушень чинного законодавства. З приводу посилань податківців на положення Цивільного кодексу України, якими визначені і підстави щодо визнання правочину недійсним, зауважень з приводу відсутності згідно податкової звітності на ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» трудових ресурсів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення відповідних видів діяльності, вважаємо за необхідне навести: 1) згідно з даними ДП «Інформаційно-ресурсний центр» розміщеної на сайті ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» офіційно зареєстрований як юридична особа, і ніяких даних о його відсутності за місцезнаходженням там ні в звітний період ні в теперішній час не значиться. Таким чином, підприємство мало право на укладання будь-яких угод передбачених діючим законодавством: «АВТО-ГАЗ-СЕРВЇС 2007» у періоді що перевірявся офіційно платник податку на додану вартість що підтверджують данні на офіційному сайті Державної Податкової Адміністрації України. Свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» дійсне і по теперішній час. Кожне підприємство повинно саме відповідати перед податковими органами за здійснені ними господарські операції на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів. Ні де не має положень про те, що в разі не бажання юридичної особи надавати в органи ДПІ інформацію про себе, то всі його операції будуть не законними і відповідно всі його контрагенти не матимуть права на отримання податкового кредиту. На думку позивача, зазначені факти потягли за собою для ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» та ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» будь-які порушення чинного законодавства при проведені господарських операцій за період з 01.07.2010р.-31.12.2010р. Зазначені обставини свідчать про неправомірність та необґрунтованість висновків відповідача, викладених в Акті перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року та податкових повідомленнях-рішеннях від 05.05.2011р. № 9528/10/23-2 та від 05.05.2011р. № 9529/10.
Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати акт перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року та податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011р. №9528/10/23-2 та від 05.05.2011р. №9529/10, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 815 196,00 грн., з яких 7 052 157,00 грн. - основний платіж та 1 763 039,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 204 216,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, надав суду заперечення у яких послався на обставини аналогічні зазначеним у акті перевірки.
Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експометал» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 15 вересня 2003 року, код ЄДРПОУ 32645745 і перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька /а.с. 11-14/.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька в період з 31.03.2011року по 13.04.2011року було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» щодо взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період 3 01.07.2010р. по 31.12.2010р., за наслідками якої був складений акт № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року /а.с. 17-70/ та встановлені в тому числі наступні порушення:
- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. за №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до :
* заниження податку на додану вартість в суму 7052157грн., в т.ч. за листопад 2010р. в сумі 1815784грн., за грудень у сумі 5236373грн.;
* завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 204216грн., в тому рахунку за листопад 2010р. в сумі 204216грн.
- укладання ТОВ «Експометал» нікчемних правочинів з ТОВ «Авто - Газ - Сервіс 2007», ПП ПТФ «Георгій Победоносець», які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч, 2 ст. 215 України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається;
05 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Донецька згідно з п.54.3.2 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України та згідно з 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 9528/10/23-2 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 815 196 грн. та податкове повідомлення рішення № 9529/10 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 204 216 грн./а.с.15,16/.
Суд вважає, що позовні вимоги про скасування зазначених повідомлень - рішень не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Тому суд за допомогою належних та допустимих доказів має перевірити відповідність змісту господарської операції, що відображена у первинних документах, фактичним обставинам справи. При цьому суд має враховувати можливості конкретної особи до вчинення тих дій, які становлять фактичний зміст такої господарської операції. Наявність при цьому належним чином оформлених первинних документів не є беззаперечним доказом такої можливості.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.
Судом встановлено, що згідно договорів №15/11/10 від 15.11.10р. ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» та №15/10/10 ПП ПТФ «Георгій Победоносець» здійснили продаж, а ТОВ «ЕКСПОМЕТАЛ» купівлю технологічного обладнання в кількості та на умовах вказаних в специфікаціях до договорів. Відповідно п. 3.3 даних договорів зазначається, що дане обладнання повинно було - поставлятися на умовах СРТ, склад Покупця (згідно Інкотермс в редакції 2010р.).
На підтвердження виконання даних договорів позивачем були надані наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, що підтверджують фактичне отримання товару.
Підставою для прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень -рішень стало, в тому числі, не підтвердження первинними документами фактів приймання, поставки та розрахунків за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року за обладнання, а саме відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, актів-прийому передачі обладнання, технічних паспортів та сертифікатів на обладнання, платіжних розрахунків.
Однією з найбільш суттєвих ознак фактичного вчинення господарської операції щодо купівлі-продажу товарів є наявність доказів їх перевезення. Таке обумовлене складністю у фальсифікуванні відповідних документів.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що перевезення товару відбулося за допомогою автомобільного транспорту продавця. При цьому, товарно-транспортні накладні на підтвердження такого перевезення надані не було.
При встановленні обставин справи суд враховує, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками.
Відповідно до пункту 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Представником позивача на підтвердження факту перевезення товару за спірними договорами до суду надані видаткові, податкові накладні та рахунки -фактури.
За твердженням позивача вони поряд з товарно-транспортною накладною можуть бути підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, а отже і їх перевезення.
Суд не приймає посилання позивача на видаткові накладні, як на підтвердження перевезення товару з наступних підстав.
Пунктом 3.6 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.
Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної, так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.
Тобто на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.
Як вже зазначалось судом, позивачем не було надано як товарно-транспортних накладних, так і прибуткових ордерів.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалі справи в ході перевірки позивачем не надавалось розрахункових документів, які підтверджують сплату за поставлення обладнання від контрагентів.
Суд не приймає наданого в якості доказу розрахування з ТОВ «АВТО- ГАЗ СЕРВІС 2007» за поставлене обладнання, акту приймання-передачі від 12.01.2011 п'ятьох простих векселів на загальну суму 3 200 000 грн., оскільки доказів їх погашення суду надано не було.
Отже, вексельний розрахунок без доказів реального погашення не дає підстав на отримання податкового кредиту.
Крім того, суд зазначає, що у позивача відсутні акти приймання-передачі на отримання обладнання, довіреності сертифікати, технічні паспорти, інша технічна документація.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня : звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Для підтвердження використання отриманого від ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець та ТОВ «Авто ГАЗ СЕРВІС 2007» обладнання у власній господарській діяльності судом було запропоновано позивачу надати докази в т.ч. докази постановки зазначеного обладнання на власний бухгалтерський облік.
П.11.1. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 р. за N 202/412 (далі - Інструкція) для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.
Як передбачено п11.4. Інструкції робочі інвентаризаційні комісії: несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках; оформлюють протокол із зазначенням у ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.
Згідно з п.11.6 Інструкції результати контрольних перевірок інвентаризацій оформляються актом (додаток N 1). Реєстрацію проведених контрольних перевірок здійснює бухгалтерія у спеціальній книзі (додаток N 2).
П.11.8. Інструкції передбачає, що при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей: на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності.
Надані позивачем картки рахунку, а також акти приймання передачі основних засобів суд не приймає до уваги оскільки з наданих документів не вбачається факт постановки на бухгалтерський облік технологічного обладнання отриманого згідно договорів поставки від ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» та ПП ПТФ «Георгій Победоносець».
Так з наданих карт - рахунків вбачається, що підписи членів інвентаризаційної комісії та інвентарні номери обладнання в них відсутні.
З наданих позивачем актів приймання-передачі основних засобів від 10.01.2011 вбачається, що фактично вони являються актами ввода в експлуатацію обладнання, яке вже передано в оренду. Будь яких інших документів, щодо оприбуткування технологічного обладнання позивачем надано не було.
Отже, позивачем не було надано суду документів, що підтверджують оприбуткування та знаходження технологічного обладнання придбаного за договорами №15/11/10 від 15.11.10р. ТОВ «АВТО-ГАЗ-СЕРВІС 2007» та №15/10/10 ПП ПТФ «Георгій Победоносець» на бухгалтерському обліку у позивача.
З огляду на зазначене, суд не бере до уваги вищезазначені акти приймання в експлуатацію обладнання, як доказ його використання у господарській діяльності позивачем, оскільки відсутність первинного бухгалтерського обліку не дає можливості суду об'єктивно їх оцінити.
Таким чином, позивачем не було надано суду доказів придбання, транспортування, прийняття, оприбуткування технологічного обладнання, розрахування за нього та використання у власній господарській діяльності.
Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд зазначає, що акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. У спірних відносинах саме податкове повідомлення-рішення є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки для платника податків. Акт перевірки, в якому зафіксовані факти наявності певних порушень, виявлених першим відповідачем, не мають обов'язкового характеру в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи, що акт перевірки не порушує права та інтереси позивача, суд вважає що позовні вимоги в частині визнання акта перевірки протиправним та його скасування задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, в межах заявленого предмету спору, суд повинен встановити чи є порушення прав та інтересів позивача відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (в редакції, чинній на час проведення перевірки та складення акту) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні виїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що складаючи акт виїзної документальної позапланової перевірки за наслідками перевірки податкової звітності позивача, відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та порядок, встановлений діючим законодавством.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом доказування в даному випадку є встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій платником податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Наведене обумовлює висновок про правомірність збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Зважаючи на наведене судом не вставлено обставин, на підставі яких можливо було б стверджувати про відсутність порушення з боку позивача та неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати стягненню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Експометал» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування акта - перевірки № 1325/23-2/32645745 від 20.04.2011, скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9528/10/23-2 про збільшення суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 8 815 196 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 9529/10 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 204 216 грн. - відмовити у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 30 листопада 2011 р. у присутності позивача.
Повний текст постанови буде виготовлений 07 грудня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Стойка В. В.