21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Дідківського А.О.,
суддів: Барсукової В.М. , Волкова О.Ф.,
Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Суха Балка», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - відділення Фонду) про перерахування сум на відшкодування шкоди,
У липні 2005 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що, працюючи у ВАТ «Суха Балка», отримав професійне захворювання. При черговому огляді - 15 лютого 1999 року - йому встановлено 60% втрати працездатності безстроково.
Відповідач щомісячно правильно виплачував йому втрату заробітної плати до 1 липня 1994 року. Однак у зв'язку з підвищенням тарифних ставок з 1 липня 1994 року та в подальшому перерахунок виплат відповідно до постанов Кабінету Міністрів України не проводив, що і призвело до заборгованості. ОСОБА_1 просив стягнути на його користь із ВАТ «Суха Балка» 28594 грн. 54 коп. заборгованості за період з 1 липня 1994 року до 1 квітня 2001 року та 16012 грн. 88 коп. компенсації втрати частини заробітної плати через з порушення строків виплати щомісячних платежів, з відділення Фонду - 27 108 грн. 68 коп. заборгованості за період з 1 квітня 2001 року до 1 липня 2005 року та зобов'язати останнього щомісячно виплачувати по 132 грн. 19 коп., починаючи з 1 липня 2005 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2005 року, позов задоволено.
У поданій касаційній скарзі ВАТ «Суха Балка» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи судові рішення, суди керувалися положеннями Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), які діяли на момент установлення позивачу втрати працездатності й призначення йому відповідних виплат. Також було зазначено, що відповідно до Правил правовідносини, що виникли, є трудовими і на них поширюється дія ст. 238 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.
Разом з тим Правила є спеціальним нормативним актом, що регулював відносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Верховний Суд України дав роз'яснення з цього питання в пункті 22 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де зазначив, що виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Однак усупереч указаним роз'ясненням суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з липня 1994 року.
Крім того, суд не врахував, що відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи, та не перевірив, чи не буде перевищувати розмір відшкодування, нарахованого позивачу, встановлені обмеження.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.О. Дідківський
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
Л.І. Григор'єва
О.Ф. Волков