Рішення від 22.12.2011 по справі 2-392/11

Справа № 2-392/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Шешені М.О.,

при секретарі - Багара М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просить стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання дитини, а саме: доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, який між ними було розірвано 02 грудня 2010 року, згідно рішення Перечинського районного суду. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає разом з позивачкою. Відповідач не надає систематично коштів на утримання дитини, а тому просить позов задовольнити.

До початку розгляду справи позивачка ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з”явився, при цьому подав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав повністю.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, із врахуванням положень ч.4 ст.174 ЦПК України, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що у даній справі слід ухвалити рішення про задоволення позову виходячи з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що шлюб, зареєстрований 19 лютого 2004 року між сторонами згідно рішення Перечинського районного суду від 02 грудня 2010 року було розірвано.

Також встановлено, що від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії І-ФМ №184198 від 15 вересня 2004 року, яка після розірвання шлюбу проживає разом з позивачкою.

Крім цього встановлено, що відповідач ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, а саме не має бажання створити належні матеріально-побутові умови проживання для своєї дитини, утримувати, виховувати і забезпечувати її.

Отже, такими діями, відповідач порушує свої зобов'язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року та статті 180 Сімейного Кодексу України, згідно яких батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Також, в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: “Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення”.

У ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: “Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи”.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов”язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов”язків щодо дитини.

Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини... Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року №2402 кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 12 даного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров”я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов”язок виховувати, навчати, розвивати та утримувати дитину є рівною мірою обов”язком як матері, так і батька.

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконує обов”язок щодо утримання своєї неповнолітньої дитини, тому суд вважає, що з нього слід стягнути аліменти на її утримання.

Виходячи із змісту ч.3 ст.181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти у частці від його доходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, наявність обставин, передбачених ст.182 СК України і вважає, що з відповідача на утримання дітини необхідно стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менші ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням того, що згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, та того, що позовна заява ОСОБА_1 подано 18.11.2011 року, тому суд вважає, що саме з цього часу повинно бути присуджено стягнення аліментів з відповідача на дитину.

В силу ч.1 ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст.88 ч.3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже з урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому такий підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15,81,88,212-215,218,367 ЦПК України, ст.51 Конституції України, Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року, ст.ст.155,180,182,183 СК України, Законом України “Про охорону дитинства”,суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 Петрівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання неповнолітньої дитини, а саме: доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менші ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 листопада 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь держави судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_5