Справа № 2-а-10433/11
Іменем України
19 грудня 2011 р. м.Шахтарськ
Суддя Шахтарського міськрайонного суду Донецької області Кобаль М.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити компенсацію відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок «Чорнобильської катастрофи»,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН міста Шахтарська виплатити компенсацію на оздоровлення в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат як постраждалий 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 149891 с від 08.08.2011 року. Згідно висновків медико-соціальної комісії його з 1 серпня 2011 року визнано інвалідом ІІІ групи безстроково, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що засвідчено довідкою серії 10 ААА № 443668 від 01 серпня 2011 року. УПСЗН м. Шахтарська виплатило йому допомогу на оздоровлення в розмірі 189 грн. 60 коп. Згідно постанови КМУ «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 та постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 встановлений наступний розмір одноразової компенсації на оздоровлення в 2011 році особам, які мають третю групу інвалідності виплачується в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, з розрахунку 960 грн. х 30, посилаючись на ст. ст. 16, 50, 55 Конституції України, ст. ст.. 48, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 4, 6, 8, 17, 18, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену суму компенсації на оздоровлення за 2011 рік в сумі 28 800 грн.
Представником відповідача не було подано заперечення у встановлені законом строки.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 149891 с від 08.08.2011 року. Згідно висновків медико-соціальної комісії його з 1 серпня 2011 року визнано інвалідом ІІІ групи безстроково, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що засвідчено довідкою серії 10 ААА № 443668 від 01 серпня 2011 року.
Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796 - ХІІ від 28.02.1991 р.). Згідно зі статтею 48 Закону № 796 - ХІІ від 28.02.1991 р. передбачена виплата одноразової компенсації при встановленні ІІІ групи інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою виплатити одноразову компенсацію при встановленні 3-ї групи інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на що відповідач своїм листом від 1 вересня 2011 року № 07/03-1524 відмовив що згідно ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальники із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильська катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 інвалідам ІІІ групи - 189 грн. 60 коп., але зазначена допомога не була виплачена в 2011році з огляду на те, що на рахунок управління було накладено арешт відділом державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 року позивач має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Ст. 63 зазначеного закону передбачено, що фінансування витрат пов*язаних з реалізацією закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом № 796 - ХІІ від 28.02.1991 р. Кабінет Міністрів України не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.
Згідно положень частини 4 статті 4 ЦК України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Основного Закону України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала парламенту права делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Статтею 22 Конституції України передбачено, що звуження змісту та обсягу прав громадян шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Відповідно до із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності ч. 4 ст. 9 КАС України, при вирішенні спору підлягає застосуванню ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи» про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік, а не постанова КМУ від 26.07.1996 року № 836
Рішеннями КСУ Закон України «Про державний бюджет України на 2011 ік» встановлювався розмір допомоги на оздоровлення в розмірах менших ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України та вказано, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги повинна бути здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2011 рік, є також безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від оплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
Виплата здійснюється з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності . Згідно ЗУ «Про державний бюджет на 2011 рік» мінімальна заробітна плата на 1 серпня 2011 року становила - 960 грн., а отже одноразова компенсація повинна становити - 28 800 грн. з розрахунку 30 х 960
В даному випадку є суперечність стосовно визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного Суду України, наведеного вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007 року.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії відповідача в частині не нарахування позивачеві одноразової компенсації при встановленні 3-ї групи інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат
Керуючись ст. 22, пунктом 6 частини 1 статті 92, ст.75 Конституції України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ЗУ «Про державний бюджет», ст.ст. 100, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити компенсацію відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок «Чорнобильської катастрофи» задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області щодо відмови нарахувати та виплатити одноразову компенсацію при встановленні третьої групи інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат ОСОБА_1, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, одноразову компенсацію при встановленні третьої групи інвалідності відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 960 грн., що становить 28 800 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в установленому законодавством порядку протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя М.І. Кобаль