15.12.2011
Справа № 22ц -4382/11р. Головуючий в 1 інстанції :
Котьо І.В.
Категорія 53 Доповідач : Бездрабко В.О.
2011 року грудня місяця 15 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Бездрабко В.О.
Суддів : Кузнєцової О.А.
Приходько Л.А.
при секретарі : Романовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги,
В червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 01 червня 2008 року між нею та ТОВ «Херсонавтотранс»укладений трудовий контракт строком на 5 років, відповідно до умов якого вона була прийнята на посаду заступника генерального директора з економічних питань - головного бухгалтера.
Відповідно до п.9 контракту їй встановлений посадовий оклад у розмірі 90% від окладу генерального директора на місяць; надбавки у розмірі 50% посадового окладу за високі досягнення в праці згідно галузевої угоди та у розмірі 20% посадового окладу за звання «Заслужений працівник транспорту України»; премія згідно Положення про стимулювання праці керівників товариства та ДП ТОВ «Херсонавтотранс», працюючих по контракту.
У зв»язку зі зміною керівництва товариства, з липня 2009 року, оплата праці проводилася всупереч визначеним у контракті умовам, оскільки нове керівництво трудовий контракт вважало розірваним та відмовилося в односторонньому порядку проводити оплату праці відповідно до умов трудового контракту, що в свою чергу спонукало її звільнитися з товариства на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП -за угодою сторін, з 26 липня 2010 року.
Просила стягнути з ТОВ «Херсонавтотранс»на її користь невиплачений заробіток за період з 01 липня 2009р. по 25 липня 2010-р. у розмірі 264163грн.25коп; згідно п.10 контракту -матеріальну допомогу на відпустку у розмірі 50215грн.62коп.; невиплачену компенсацію за 196 днів невикористаної відпустки в сумі 202566грн.99коп.; вихідну допомогу згідно п.17 контракту у розмірі трьох окладів за дострокове розірвання контракту в сумі 61540грн.99коп. та витрати на правову допомогу.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 вересня 2011 року позов задоволений, ухвалено стягнути з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь ОСОБА_3 невиплачений заробіток у розмірі 264163грн.25коп.; матеріальну допомогу на відпустку у розмірі 50215грн.62коп.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 202566грн.; вихідну допомогу за дострокове розірвання контракту у розмірі 61540грн.99коп.; витрати на правову допомогу у розмірі 1120грн.
Зобов»язано ТОВ «Херсонавтотранс»додатково сплатити, помісячно, страхові внески у відповідний Пенсійний фонд за період страхового стажу ОСОБА_3, з 01 липня 2009 року по 26 липня 2010 року у розмірі стягнутої на користь ОСОБА_3 заробітної плати, яка б мала бути їй виплачена за вказаний період.
Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь держави судові витрати в загальному розмірі 1820грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Херсонавтотранс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники ТОВ «Херсонавтотранс»пояснили, що при звільненні позивачки з нею дійсно не був проведений повний розрахунок та визнають заборгованість по заробітній платі у розмірі 2939грн.70коп.
Заслухавши доповідача, осіб, які з»явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Херсонавтотранс»укладений трудовий контракт строком до 01 червня 2013 року, відповідно до умов якого позивачка була прийнята на посаду заступника директора з економічних питань -головного бухгалтера.
Пунктом 9 контракту визначена оплата праці та соціально-побутове забезпечення позивача, а саме за виконання трудових обов»язків ОСОБА_3 встановлено :
посадовий оклад у розмірі 90% від окладу генерального директора на місяць; надбавка в розмірі 50% посадового окладу за високі досягнення в праці згідно галузевої угоди; за звання «Заслужений працівник транспорту України»в розмірі 20% посадового окладу згідно галузевої угоди; премія згідно Положення про стимулювання праці керівників товариства та ДП ТОВ «Херсонавтотранс», працюючих по контракту. Працівнику надається щорічна оплачувальна відпустка, до якої виплачується матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, обчислених за попередні два місяці (а.с.28-31).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.116 ч.1 КЗпП в день звільнення з ОСОБА_3 не був проведений повний розрахунок відповідно до умов укладеного трудового контракту, який достроково не був припинений у відповідності до вимог трудового законодавства. Визначаючи розмір виплат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3, суд виходив з розрахунків її заробітної плати за період з квітня по червень 2009року, який представником відповідача під час розгляду справи не оспорювався.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки він узгоджується з зібраними у справі доказами.
Відповідно до п.15 трудового контракту, укладеного між сторонами у справі, встановлено, що контракт припиняється у разі закінчення строку його дії; за згодою сторін; з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту, у випадках передбачених законодавством (ст.40, 41 КЗпП) або з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.39КЗпП); з інших підстав.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «Херсонавтотранс»вказувало на дострокове, з 26.08.2009р., розірвання трудового контракту з ОСОБА_3 у зв»язку з проведенням реорганізації товариства шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю на публічне акціонерне товариство, тобто на зміну організаційно-правової форми підприємства, проте належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини суду першої інстанції не надало.
Колегія суддів також визнає доводи апеляційної скарги в зазначеній частині неприйнятними, оскільки зміни організаційно-правової форми товариства з ТОВ на ПАТ товариством не проведено до теперішнього часу, а крім того, не дають підстав для розірвання строкового трудового договору (контракту) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу так, як у відповідності до ч.3 ст.36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження проведення з липня 2009 року скорочення чисельності або штату працівників товариства.
У відповідності до штатних розписів робітників підприємства на 2009-2010р.р. посади, які обіймала позивач за контрактом -заступник генерального директора з економічних питань та головний бухгалтер залишилися і не були скорочені, а відтак визнати обґрунтованим наказ №б/н від 26.08.2009року про зняття з позивача повноважень головного бухгалтера на підставі ч.1ст.40, п.4 ч.1 ст.36 КЗпП, на які покликається апелянт, є неможливим.
Крім того зазначені посилання суперечать умовам укладеного трудового контракту , а саме пунктів 15, 16 щодо визначених сторонами підстав його припинення або розірвання, а відтак посилання апелянта про розірвання трудового контракту від 01.06.2008р. з ОСОБА_3 є безпідставним та таким, що суперечить вимогам трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на наведене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оплата праці позивача повинна проводитися у відповідності до вимог контракту та положень Колективного договору ТОВ «Херсонавтотранс».
У відповідності до ст.97 КЗпП та роз»яснень, наданих у пунктах 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»форма і система оплати праці, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. При їх недодержанні застосовуються норм та гарантій, передбачені законодавством, генеральною, галузевою угодою.
При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат лише у випадках і за умов, передбаченими цими актами.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що при звільненні з ОСОБА_3 був проведений повний розрахунок належних до сплати сум, оскільки з довідок про заробітну плату з липня 2009р. по липень 2010р. вбачається, що позивачу нараховувався лише оклад у розмірі 3000грн., що є порушенням як умов трудового контракту, так і умов Колективного договору ТОВ «Херсонавтотранс»на 2009-2013роки, укладеним між адміністрацією і трудовим колективом товариства, прийнятим на підставі Галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв»язку України, Федерацією роботодавців транспорту України і спільним представницьким органом профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту на 2009-2010р. (а.с.85-105).
Так, згідно розділу V1 Колективного договору(п.6.13) та контракту встановлено надбавку у розмірі 20% до окладу працівникам, які мають звання «Заслужений транспортник України»та, яке згідно Указу Президента України від 22.10.1996р. присвоєно ОСОБА_3 (а.с.62), проте, зазначена надбавка позивачу за вищевказаний період нарахована не була.
Невід'ємною частиною Колективного договору є додатки до нього, у тому числі, схема посадових окладів працівників на 2009 рік, Положення про стимулювання праці учасників товариства, тощо, які є чинними й на теперішній час, що не заперечувалося представником відповідача, але з серпня 2009року будь-які нарахування до окладу позивачу не проводилися.
Відповідно до ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці», п.12 вищезазначеної постанови Пленуму роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.
Згідно довідки ТОВ «Херсонавтотранс»середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за період травень-червень 2009р. становила1195грн.61коп. (а.с.6), середньомісячна заробітна плата - 21948грн.38коп. (а.с.6-7, 78-81).
Враховуючи, що ТОВ «Херсонавтотранс»безпідставно вважав розірваним трудовий контракт з ОСОБА_3 та всупереч вимог трудового законодавства не провів оплату праці ОСОБА_3 у відповідності до п.9 контракту та положень Колективного договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 264163грн.25коп.
З матеріалів справи вбачається, що з 26 жовтня по 25 листопада 2009року ОСОБА_3, згідно до наказу №277-к від 19.10.2009р., було надано щорічну відпустку, проте, в порушення п.10 контракту позивачу не виплачено матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, обчислених за два попередні місяці, які підлягають стягненню.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги і про те, що при звільненні позивача їй у повному обсязі було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 196 календарних днів, оскільки розрахунок середнього заробітку, з якого вирахувано компенсацію, з вищенаведених підстав не відповідав розміру належного ОСОБА_3 до сплати середнього заробітку на час виплати такої компенсації.
Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції достатньо повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані ними докази.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд при вирішенні спору послався на п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 29.12.1975року, який є скасованим у зв»язку з прийняттям 18.12.2009р. нової постанови, а тому вважає за необхідне виключити посилання на постанову Пленуму від 29.12.1975р. з мотивувальної частини рішення.
Крім того, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції помилково окремо зобов»язав відповідача додатково сплатити, помісячно, страхові внески у відповідний Пенсійний фонд за період страхового стажу ОСОБА_3, з 01 липня 2009 року по 26 липня 2010 року у розмірі стягнутої на користь ОСОБА_3 заробітної плати, яка б мала бути їй виплачена за вказаний період, оскільки дані платежі повинні бути сплачені товариством шляхом їх вирахування із заробітної плати позивачки, а тому рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню.
При цьому слід зазначити, що щомісячне внесення страхових внесків до Пенсійного фонду, які зараховуються до страхового стажу особи є обов»язком підприємства при нарахуванні заробітної плати, у тому числі, при стягненні заборгованості по заробітній платі за рішенням суду.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст.303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 вересня 2011 року в частині зобов»язання ТОВ «Херсонавтотранс»додатково сплатити, помісячно, страхові внески у відповідний Пенсійний фонд за період страхового стажу ОСОБА_3, з 01 липня 2009 року по 26 липня 2010 року у розмірі стягнутої на користь ОСОБА_3 заробітної плати, яка б мала бути їй виплачена за вказаний період, скасувати.
Рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь ОСОБА_3 невиплаченого заробітку у розмірі 264163грн.25коп.; матеріальної допомоги на відпустку у розмірі 50215грн.62коп.; компенсації за невикористану відпустку в сумі 202566грн.; вихідної допомоги за дострокове розірвання контракту у розмірі 61540грн.99коп., доповнити, вказавши, що зазначені виплати нараховані без урахувань податків та обов»язкових платежів.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :