21.11.2011
Справа № 22ц -4664/2011р. Головуючий в І інстанції:
Стамбула М.І.,
Категорія: 27 Доповідач: Цуканова І.В.
2011 року листопада місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Цуканової І.В.,
суддів: Вейтас І.В., Полікарпової О.М.,
при секретарі Лукашевич Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про розірвання в частині надання послуг та визнання припиненим кредитного договору, -
16 травня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»з вимогою про розірвання кредитного договору в частині надання послуг та визнання його припиненим внаслідок повного, дострокового виконання зобов»язання
Позов обґрунтований тим, що договір був укладений з порушенням вимог чинного законодавства в частині надання послуг, оскільки відповідачем були порушені його права, як споживача щодо надання інформації по кредитному договору та ненадання такої інформації про послуги - банку управління кредитом. Також, за думкою позивача,кредитний договір слід визнати припиненим, оскільки запозичена сума ним повернута повністю.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 24 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено за необгрунтованістю.
У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким розірвати кредитний договір № 490140577від 03.03.2009 року, укладений між сторонами, в частині надання послуг та визнати кредитний договір в частині надання кредиту припиненим внаслідок повного, дострокового виконання позивачем зобов'язання. Апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що позивачу жодним чином не було доведено про предмет послуг банку, як того вимагає ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», та не надано документів, які засвідчують факт надання Банком таких послуг, що закріплено ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
В письмових запереченнях відповідач доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додерженням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
03 березня 2009 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», був укладений кредитний договір № 490140577.За даним договором позивачу було надано кредит в сумі 14741,82 грн. на умовах, передбачених вказаним кредитним договором на строк до 03.03.2013 року. (а.с. 46)
Суму кредиту за договором позивач отримав самостійно та був ознайомлений з умовами кредитування банком, що ним не заперечується. В підтвердження прийнятих на себе зобов'язань, договір було підписано сторонами (а.с. 47)
Згідно п.8.6 Договору підпис Позичальника на цьому договорі є письмовим підтвердженням отримання ним свого примірнику цього Договору в дату його укладання та ознайомлення ним у письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавсто. (а.с. 47)
Відповідно до п.2.1 Договору Позичальник гарантує, що на момент укладення договору він є дієздатною особою, яка має повне право укласти та виконати цей Договір, отримати Кредит за ним та відповідати по своїх зобов'язаннях; він в повній мірі ознайомлений з умовами надання Кредиту, Розрахунком з усіма особливостями, перевагами та недоліками даного Кредиту, а також іншою інформацією згідно з вимогами чинного законодавства України (а.с. 46-47)
Таким чином, позивачем письмово підтвердженно ознайомлення з умовами кредитного договору та надано згоду, що підтверджується його особистим підписом.
При вирішенні спору суд керувався ч.ч. 1,3,5 ст.203 ЦК України, згідно якій зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та ст.629 ЦК України, згідно якій договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Посилання позивача на те, що він не зрозумів зміст послуги «управління кредитом», не дають підстав розцінювати цю обставину, як поважну. Обов'язок позивача сплачувати комісію за управління кредитом закріплений третім розділом кредитного договору, а саме п.3.1. Розмір комісії за дії банку, що вчинаються на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за договором кредиту (Комісія за управління кредитом), встановлений п.1.1. у розмірі 2 відсотків від суми кредиту за кожний місяць користування кредитом. Посилання позивача на несправедливість умов кредитного договору як на підставу визнання договору недійсним, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки відповідно до положень ст. 6 та ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд повно, всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам та прийшов до вірного висновку про не- обґрунтованість позовних вимог, оскільки волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені вказаним договором, а саме: повернення фактично одержаної суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, інших обов'язкових платежів, передбачених цим договором, та штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги в частині неінформування апелянта про предмет послуг банку та не надання документів, що засвідчують факт надання Банком таких послуг, як того вимагає ЗУ «Про захист прав споживачів»є необгрунтованими, оскільки кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст. 203, 205, 207, 1054, 1055 ЦК України, його було узгоджено сторонами, укладено у письмовій формі, підписано та отримано його примірники уповноваженими особами, що є підтвердженням прийняття на себе зобов'язань, передбачених договором кредиту. Крім того, зі змісту ст. ст. 6, 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, Тобто кожна особа повинна підходити до укладення того чи іншого договору зважено, оцінювати, наскільки умови цього договору відповідають її власним інтересам, які негативні наслідки вони можуть мати для цих інтересів, які ризики закладені в умовах договору, та приймати до уваги, що після підписання договору вся відповідальність за негативні наслідки цього кроку лежатиме насамперед саме на ній. Доводи апелянта про невиконання Банком дій по управлінню кредитом, за які він за умовами договору мав сплачувати 2% від суми кредиту за кожний місяць користуванням кредитом, як на підставу розірвання кредитного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем дана обставина не доведена, вищезазначені умови договору позивачем в установленому законом порядку не оскаржені, тому вони є обов'язковими для виконання. Крім того, одночасне визнання частини договору припиненим, а частини -розірваним, як таке, що не передбачено діючим законодавством, є неналежним способом захисту порушеного права.
Посилання апелянта на дострокове виконання зобов»язання зі сплати кредиту спростовуються розрахунком заборгованості, згідно якому, станом на 03 вересня 2011 року сума заборгованості позивача перед відповідачем становить 23209,96 грн. (З яких 7376,05 грн. -сума заборгованості зі сплати кредиту; 0.06 грн. -сума заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом; 1736,86 грн. -сума заборгованості зі сплати комісії Банку; 5251,90 грн.- сума штрафу; 8845,09 грн. -сума пені) (а.с.104). Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги належним чином не обґрунтовані, протирічать матеріалам справи і висновків суду не спростовують. Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для відмови в позові.
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 24 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: