20.09.2011
Справа №22ц-3559/2011р.
Категорія: 67 Головуючий в 1-й інстанції
Наконечна А.В.
Доповідач -Кутурланова О.В.
2011 року вересня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Орловської Н.В.
Суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
при секретарі: Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою УМВС України в Херсонській області на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2005 року в справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа УМВС України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
06 вересня 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, посилаючись на те, що проживала в м. Ігарка Красноярського краю та мала тимчасову прописку до 12.12.1991 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ігарка народила сина ОСОБА_4 і переїхала в червні 1991 року в м. Скадовськ Херсонської області до своїх родичів на постійне місце проживання.
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявниці для отримання громадянства України та паспорта громадянина України.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2005 року заяву ОСОБА_3 задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України з 01 липня 1991 року в м. Скадовськ Херсонської області.
В апеляційній скарзі УМВС України в Херсонській області просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_3 на території України з 01 липня 1991 року підтверджено письмовими доказами, а встановлення такого факту необхідно заявниці для отримання громадянства України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він дійшов до нього з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України»усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство України»- це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001, передбачає, що для встановлення належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до відповідного органу також рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Із матеріалів справи вбачається, що заявниця має паспорт громадянина СРСР старого зразку, однак в ньому відсутня відмітка про постійну чи тимчасову прописку ОСОБА_3 на території України станом на 24.08.1991 року. Наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме: свідоцтво про народження сина заявниці, витяг з його медичної картки, відповідь Скадовського ТМО від 28.07.2005 року не є належними доказами для підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3 на території України з 01 липня 1991 року на законних підставах.
Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що законодавством передбачено чіткий перелік документів, які можуть підтвердити факт постійного проживання на законних підставах на території України, а тому безпідставно дійшов висновку про наявність доказів постійного проживання заявниці на території України з 01 липня 1991 року, а значить про обґрунтованість заяви.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що факт постійного проживання заявниці на території України з 01.07.1991 року не має юридичного значення, оскільки зі змісту вище наведених норм права вбачається, що юридичне значення може мати для особи встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року -момент проголошення незалежності України.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.1,3 Закону України "Про громадянство України", колегія суддів, -
Апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2005 року скасувати і ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України з 01.07.1991 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: