Справа № 2-1232/11
13.12.2011 року Бериславський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сіянка В. М.
за участю:
секретаря Тимофієнко І. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,
05.07.2011 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування 13564,22 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що 21.05.2008 року в м. Києві на вул. Щорса відбулася ДТП за участю автомобіля ВАЗ-2108, реєстраційний номер 45-775ХО, під керування відповідача та застрахованого у позивача автомобіля «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, в результаті чого останній автомобіль було пошкоджено. Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21.05.2008 року винним у ДТП було визнано відповідача. Оскільки автомобіль «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 був застрахований у позивача відповідно до договору страхування від 09.01.2008 року № АТК 142590, комісією позивача по розгляду страхових випадків було прийнято рішення про визнання даної ДТП страховим випадком та виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування на підставі страхового акту від 24.06.2008 року у розмірі 13564,22 грн., яке 01.07.2011 року було виплачено страхувальнику (ОСОБА_2 В.), що підтверджується відповідним платіжним дорученням. З посиланням на ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» просило задовольнити позов.
У судове засідання позивач свого представника не направив, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника.
У судовому засіданні відповідач позов не визнав, оскільки сума страхового відшкодування була перерахована позивачем 01.07.2008 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 05.07.2011 року, після спливу трирічного строку позовної давності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог із цих підстав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів від 09.01.2008 року № 142590 ОСОБА_2 застрахувала у позивача належний їй автомобіль «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1 строком до 09.01.2009 року (а. с. 33-34).
Відповідно до постанови Новокаховського міського суду Херсонської області від 21.05.2008 року по справі № 3-8419/08 відповідача визнано винним за ст.ст. 122-2, 130 ч.1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню за те, що він 21.05.2008 року на 62 км автодороги Херсон-Генічеськ керував автомобілем ВАЗ-2108, реєстраційний номер 45775ХО у стані алкогольного сп'яніння, а також у тому, що 21.05.2008 року на 62 км автодороги Херсон-Генічеськ став учасником ДТП, після чого залишив місце пригоди.
На підставі повідомлення про настання випадку, довідки № 52 від 22.05.2008 року, виданою ротою ДПС м. Таврійськ, звіту про оцінку автомобіля від 06.06.2008 року та інших документів (а. с. 35-54) позивачем було складено страховий акт від 24.06.2008 року, видано розпорядження № 010160 від 25.06.2008 року та 01.07.2008 року здійснено виплату ОСОБА_2 суми страхового відшкодування у розмірі 13564,22 грн. (а. с. 55-56).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України «Про страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При цьому посилання позивача на ст. 1187 ЦК України є безпідставним, оскільки правовідносини учасників ДТП (власників джерел підвищеної небезпеки) регулюються саме нормами ст. 1188 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої, шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.
Таким чином до позивача, відповідно до ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги, яке має ОСОБА_2 до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові лежить саме на позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Позивач не надав належних та допустимих доказів вини відповідача у ДТП, оскільки постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21.05.2008 року по справі № 3-8419/08 відповідача визнано винним за ст.ст. 122-2, 130 ч.1 КУпАП, а не за ст. 124 КУпАП, що унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності за спричинену ОСОБА_2 шкоду, яку відшкодував позивач.
Крім того, за ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 6 цієї ж статті встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Таким чином перебіг позовної давності за регресними вимогами, які є предметом даного позову почався з 01.07.2008 року та закінчився 01.07.2011 року.
Натомість, позивач звернувся до суду 05.07.2011 року, тобто за межами строку позовної давності, клопотання про його поновлення не заявив, що у відповідності до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 261, 267, 993, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.10, 11, 57-66, 84, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. М. Сіянко