Справа № 3-2691/2011
14.12.2011 року м. Сімферополь
Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Берберов Д.М., розглянувши адміністративний матеріал, що поступив з Сімферопольського РО ГУМВС України в АР Крим, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 Ібраєма Мустафаєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Узбекистан, не працюючого, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 185-1 ч. 1 КУпАП,
встановив:
01.10.2011 року ОСОБА_1 був активним учасником акції протесту, яка проходила в с. Добре, Сімферопольського району, масив Буки, чим порушив положення ст. 39 Конституції України, Наказ Верховної ради СРСР від 28.07.1988 року № 9306-ХІ, Рішення виконкому Добрівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим № 31-11 від 30.09.2011 року, Закон України «Про місцеве самоврядування», Рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2001 від 19.04.2001.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєні зазначеного правопорушення не визнав, зазначив, що метою зборів громадян була не акція протесту, а проводились з метою пояснювання громадянам питань щодо будівництва мечеті.
Не зважаючи на те, що правопорушник не визнав вину у скоєні правопорушення, його вина правопорушника у скоєні правопорушення підтверджується поясненнями самого правопорушника ОСОБА_1, який заперечуючи факт наявності акції протесту фактично не заперечував факт збору громадян, зазначивши причиною зборів - розгляд питання про будівництво мечеті, протоколом КР № 001939 від 16.11.2011 року, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яки пояснювали, що 06.11.2011 року приїхали до батьків та бачили велике скупчення людей, серед яких приймав участь ОСОБА_1, згідно з листом Добрівської сільської ради від 04.11.2011 року, до начальника Сімферопольського РО вбачається, що ОСОБА_1 регулярно приймає участь в несанкціонованих мітингах. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи 10.11.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом збору громадян, що мало місце 01.10.2011 року за статтею 197-1 КК України та вирішено направити матеріали на учасників, до яких також віднесений і ОСОБА_1 до суду для притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-1 КУпАП
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2001 від 19.04.2001 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів, право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.
Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.
Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод і що лише судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових зібрань (частина друга статті 39), Конституційний Суд України дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
Було вирішено, що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Жодних даних про те, що організатори, або учасники акції протесту звертались до органів виконавчої влади для завчасного сповіщення про проведення акції протесту до суду не надано.
Оцінивши всі, наявні у справі докази, суд вважає, що дії правопорушника вірно кваліфіковані за ст. 185-1 ч. 1 КУпАП, як порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 38 КУпАП у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Таким чином на момент розгляду справи закінчився місячний строк накладення адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків, встановлених ч. 3 ст. 38 КУпАП.
На підставі ст. 185-1 ч. 1 КУпАП, керуючись ст. ст. 38, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 Ібраєма Мустафаєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-1 ч. 1 КУпАП, провадження по справі закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Сімферопольський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя