Справа № 2-0117-127/11
Іменем України
"14" березня 2011 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого, судді Асанова Е.Н.
при секретарі Легкій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, -
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відповідальність за порушення грошового зобов'язання - стягнення інфляційного відшкодування та трьох процентів річних.
Позов мотивованим тим, що рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29.03.2007 зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнені кошти в розмірі 76 992,14 грн. Станом на 22.02.2010 розмір невиплаченої заборгованості за рішенням суду склав 44 842,14 грн. Оскільки відповідачем було порушене грошове зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, позивач просить суд стягнути з нього інфляційне відшкодування в сумі 9 671,44 грн. та три проценти річних в сумі 1 681,58 грн. на підставі ст. 625 ЦК України. Позивач також просив суд стягнути на йог користь з відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 114 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., за послуги банку 16 грн., за одержання статистичной інформації у сумі 15 грн., на правову допомогу у сумі 500 грн.
Під час судового розгляду справи позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у запереченнях проти позову посилається на те, що виконавче провадження за рішенням суду про стягнення з відповідача коштів постановою державного виконавця було зупинене у зв'язку з поданням позову про виключення майна з опису. Оскільки такі дії державного виконавця не оспорювалися позивачем, то підстави вважати, що рішення суду не виконується з вини ОСОБА_2, відсутні. Крім того, представник відповідача зазначає, що положення ст.ст. 1048 - 1050, 1052 ЦК України регулюють відносини з надання банківських кредитів, і оскільки ОСОБА_1 не має відповідної ліцензії, він не є кредитором, а тому не має права на стягнення інфляційного відшкодування та трьох процентів річних.
Представник третьої особи - в.о. обов'язки начальника ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що дійсно в його провадженні перебуває виконавче провадження №323-2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 76 992,14 грн. Станом на 22.02.2010 розмір невиплаченої заборгованості за рішенням суду склав 44 842,14 грн., з грудня 2008 року позивачу виплати для погашення заборгованості не проводилися.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, оглянувши матеріали виконавчого провадження №323-2011 р. заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29.03.2007 зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнений борг за договором позики в розмірі 76 992,14 грн. (а.с. 9). Станом на 22.02.2010 розмір невиплаченої заборгованості за рішенням суду склав 44 842,14 грн., при цьому остання проведена відповідачем виплата датована груднем 2008 року (а.с. 16).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що наявність простроченого грошового зобов'язання підтверджена належними доказами, позивач має право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем мало місце з часу невиконання рішення суду, то стягненню підлягає інфляційне відшкодування за період з 01.01.2009 до 28.02.2010.
Суд вважає правильними проведені позивачем розрахунки розміру інфляційного відшкодування (а.с. 13 - 14), які ґрунтуються на зміні індексу споживчих цін в Україні за наведений період (а.с. 11 - 12). Відтак стягненню підлягає відшкодування в розмірі 9 671,40 грн.
Водночас суд приходить до висновку про необхідність відмови у решті позову - про стягнення трьох процентів річних, оскільки позивач не має на це права, виходячи з характеру спірних правовідносин.
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати - витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. (а.с. 5, 6), судовий збір пропорційно частці задоволених вимог в розмірі 96,71 грн. (а.с. 2), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с. 1).
У задоволенні позовних вимог про стягнення 16 грн. за послуги банку та 15 грн. за одержання статистичної інформації необхідно відмовити, оскільки суду не надані оригінали документів підтверджуючих ці витрати.
Враховуючі наведене, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, керуючись статями 10, 11, 60, 88, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9671 гривню 40 копійок, пов'язаних з підвищенням індексу інфляції, 500 гривень витрат на правову допомогу, 96 гривень 71 копійку судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 10388 гривень 15 копійок (десять тисяч триста вісімдесят вісім гривень п'ятнадцять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Асанов Е. Н.