Рішення від 14.12.2011 по справі 2-542/11

Справа № 2-542/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011року с. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4М, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15М, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Свої вимоги мотивували тим, що ніякого договору купівлі -продажу від 07.03.2002 року з відповідачкою вони не укладали, його не підписували, оскільки вони не були власниками вказаного майна та не могли укладати угоди щодо його відчуження. Крім того, у договорі не вірно вказані їх паспортні данні не дійсні серія та номери паспортів, також у договорі від 2002 року вказана адреса об'єкту, що реалізується автолук с. Ботанічне, однак, вказана адреса була привласнена будівлям тільки у 2005 році.

У судовому засіданні представник позивачів, третя особа - ОСОБА_4М, та його представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Відповідач та треті особи та їх представники у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити на наступних правових підставах.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 07 березня 2002 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15М, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, продали, а ОСОБА_3, придбала приміщення птахівників № 1,2,3,8, які розташовані за адресою: автолук с. Ботанічне. Договір укладено у простій письмовій формі.

Відповідно до рішення № 45 від 30.06.2005 року, виконавчого комітету Ботанічної сільської Ради нежитловим будівлям птахівникам № 1,2,3,8 привласнена адреса: АР Крим, Роздольненський район, 1,5 км., від с. Ботанічне, Автолук 1.

Відповідно до рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 06.02.2002 року визнано право власності на птахівники № 1,2,3 за групою громадян: ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_5, ОСОБА_33, ОСОБА_1, ОСОБА_7, та ін.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 12.03.2007 року вищенаведене рішення скасовано.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р. цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності тобто після 1 січня 2004 року.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 2002 році тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, підстави, порядок і наслідки укладення договору купівлі-продажу регулюються Цивільним кодексом Української РСР (1963 р.) та відповідним чинним законодавством.

Згідно з положеннями п. 27 розділу 3 глави 1 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 р. за № 152/361, яка діяла під час виникнення відносин, складення договору щодо нерухомого майна -нежитлових приміщень, нотаріуси посвідчували угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а саме договори про відчуження жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу 1963 р.).

Положеннями статті 47 Цивільного кодексу України 1963 р. передбачалася нікчемність угоди, що вимагала нотаріального посвідчення, укладеної без додержання нотаріальної форми. Положеннями частини 1 статті 220 ЦК (2003 р.) такий правочин також вважається нікчемним.

Чинним законодавством угоди, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації (відповідно до вимог частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України 2003 р. правочини щодо нерухомості підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації), до їх державної реєстрації вважаються взагалі неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов'язків, оскільки момент вчинення вказаних правочинів, відповідно до статей 210, 640 ЦК, прямо пов'язується з їх державною реєстрацією.

Проте, як встановлено у судовому засіданні, правочин щодо відчуження спірного нерухомого майна нотаріусом взагалі не посвідчувався.

Той факт, що продавці по договору не були власниками майна, що не вірно вказано їх паспорті данні та адреса майна, що зазначена в договорі від 2002 року, була привласнена будівлям лише у 2005 році відповідно до ст. 48,49 ЦК України (1963р.) свідчить про нікчемність вказаного правочину.

Нікчемність вищевказаного правочину у будь-якому випадку перешкоджає виникненню у позивача та відповідача права власності на будівлі так як право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Закон, зокрема ст. 59 ЦК України (1963 р.), ст. 215 ЦК України (2003 р.) визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу від 07 березня 2002 року був укладений з істотним порушенням норм законодавства, що діяло на час його укладання, в силу закону він є нікчемним тобто таким, що не породжує у сторін, що його уклав прав та обов'язків, а визнання такого договору недійсним закон не вимагає, а тому у задоволенні позову його визнання його недійсним слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання недійсним договору купівлі-продажу -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -