Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303
Іменем України
16.12.2011
Справа №5002-17/4393-2011
За позовом Виробничого кооперативу «АІСТ»
До відповідача Виконавчого комітету Алуштинської міської ради
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Алуштинська міська рада
про зобов'язання Виконавчого комітету Алуштинської міської ради виділити Виробничому кооперативу «АІСТ» за актом прйому-передачі борг у вигляді 24 квартир загальною площею 1365,9 кв.м. з числа наявного службового житла, або які будуть здаватися в найближчий час в багатоквартирному житловому будинку в м. Алушта, та оформити на них права власності на ВК «АІСТ» внаслідок виниклих зобов'язань відповідно до договору про будування 130-квартирного житлового будинку в мікрорайоні № 4 м. Алушта від 25 травня 1992 року та договору про будування 130- квартирного будинку в мікрорайоні № 4 м. Алушти 14 січня 1994 року
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Дудко О.М. керівник, Петков П.С. - представник
Від відповідача - не з'явився
Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - не з'явився
Прокурор - Куїнджі М.О.
Сутність спору: Позивач просить зобов'язати Виконавчий комітет Алуштинської міської ради виділити Виробничому кооперативу «АІСТ» за актом прийому-передачі борг у вигляді 24 квартир загальною площею 1365,9 кв.м. з числа наявного службового житла, або які будуть здаватися в найближчий час в багатоквартирному житловому будинку в м. Алушта, та оформити на них права власності на ВК «АІСТ» внаслідок виниклих зобов'язань відповідно до договору про будування 130-квартирного житлового будинку в мікрорайоні № 4 м. Алушта від 25 травня 1992 року та договору про будування 130- квартирного будинку в мікрорайоні № 4 м. Алушти 14 січня 1994 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем через незаконні переуступки своїх прав на будинок комерційній структурі ТОВ «Алафітон».
Відповідач та третя особа відзив на позов не надали. В поясненнях представники вважають, що обов'язків про надання квартир в інших будинках не існує, а також вважають позов не доведеним. Також було заявлене клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи, пов'язаної з правом на квартири на об'єкт будівництва по договору, а також залучення третіми особами учасників вказаної справи.
Позивач проти задоволення вказаних клопотань, вважає, що зазначена справа не має відношення до його вимог.
Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
В засіданні суду, яке відбулося 08.12.2011 року оголошувалась перерва до по 16 грудня 2011 року. після перерви представники Виконавчого комітету Алуштинської міської ради та Алуштинської міської ради в засідання суду не з'явились.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Згідно Договору «Про будівництво 130-квартирного житлового будинку в мікрорайоні № 4 міста Алушти» від 14 січня 1994 року Замовник (ТОВ «АЇСТ», ППО «Барес», МП «Восход», Асоціація «Таврія», Об'єднання «Алуштастрой») зобов'язується побудувати 130-квартирний будинок в МР-4 м. Алушти (А-610), початого будівництвом у 1992 році, та підлягаючому вводу у 1995 році. (п. 1).
Згідно цього договору Долеучасники зобов'язуються профінансувати будівництво цього будинку з передачею коштів у повному обсязі, з врахуванням раніше сплачених у 1992 році та 1993 році, виходячи із договірної ціни підрядника та замовника, та по закінченню будівництва Виробничий кооператив «АІСТ» мав отримати у власність 20 квартир. (п. 2.1., п. 3).
Згідно Додаткової угоди між відповідачем та Замовником (ТОВ «УкоінвестБуд»), відповідач отримує 5 % від введеної в експлуатацію загальної площі приміщення, а саме в будинку А-610-464,46 кв. метрів.
Згідно наказу № 2-1/3410-2008 від 10.11.2008 року на виконання рішення Господарського суду АР Крим від 23.10.2008 року виконавчий комітет Алуштинської міської ради зобовязаний виконати обов'язки за договором від 14 січня 1994 року та передати Виробничому кооперативу “Аіст” на праві власності квартири в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 318, 4 кв.м. в домі № А-610 в мікрорайоні № 4 в м. Алушта по вул. 60 років СРСР, 18, у кількості шість квартир, в тому числі: однокімнатних - три за номерами №1 (загальною площею 42,1 кв.м); №3 (загальною площею 38.7 кв.м); №6 (загальною площею 42,2 кв.м); Двохкімнатних - дві. за номерами №10 (загальною площею 68,2 кв.м); №17 (загальною площею 58,7 кв.м); Трикімнатних - одна за номером № 15 загальною площею 68,5 кв.м.
Постановою про відкриття виконавчого провадження Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим від 09.12.2008 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу: наказу № 2-1/3410-2008.
Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:
Згідно ст. 16 ЦК України захистом порушеного права та інтересу може бути не будь-який спосіб, а лише той, що передбачений законом або договором.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відшкодування збитків передбачене ст. 616 ЦК України та ст. 224 ГК України.
Законом та договором в даному випадку не передбачено, що якщо відповідач не може виділити квартири в будинку, що забудовувався до умов договору, він повинен виділити квартири в інших будинках.
Таке виконання можливе лише у разі зміни умов зобов'язання.
Однак, у встановленому законом порядку умови зобов'язання не змінені (відсутня додаткова угода до договору чи рішення суду щодо такої зміни).
Діючим законодавством не передбачена заміна одних обов'язків іншими без зміни умов договору.
Отже, обраний позивачем засіб захисту прав у даному випадку не відповідає діючому законодавству. Про необхідність відповідності заходу захисту права діючому законодавству вказується у постанові Вищого господарського суду України від 01 вересня 2009 року № 13/31-09.
Згідно інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу неналежним способом, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).
Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.
Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу заяви лише до початку розгляду справи по суті.
При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі з власної ініціативи розглядати інші вимоги ніж ті, що заявлені позивачем.
Більш того, розгляд інших вимог буде відбуватися в порушення прав інших учасників процесу, які вправі знати про такі вимоги та заперечувати щодо них.
Більш того, щодо зобов'язання виконання обов'язків по договору «Про будівництво 130-квартирного житлового будинку в мікрорайоні № 4 міста Алушти» від 14 січня 1994 року є наказ Господарського суду АР Крим № 2-1/3410-2008 від 10.11.2008 року.
Відповідно, у разі неможливості виконання відповідного рішення суду зазначеним способом, стягувач має право на звернення із заявою в порядку ст. 121 ГПК України про зміну способу виконання рішення. Звернення з позовом в даному випадку ст. 121 ГПК України не передбачене.
Окрім цього, в іншій частині (окрім площ, що зазначені у вказаному наказі) суд вважає, що позивачем вимоги не доведені.
Пропозицію щодо призначення експертизи позивач відхилив.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, суд повинен розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Згідно ст. 32 ГПК України висновок експертизи є доказом.
Таким чином, не існує підстав для залучення до матеріалів справи відповідного доказу після прийняття цього рішення.
Окрім цього, ст. 84 ГПК України передбачено, що рішення суду не може залежати від настання чи ненастання будь-яких обставин.
Однак, позивачем не надано доказів того, що відповідач має наявне службове житло, чи те, що воно буде здаватись у найближчий час.
При цьому також необхідно зазначити, що позивач не звернувся із клопотанням в порядку статті 38 ГПК щодо витребування таких доказів.
Неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
Таким чином, підстав для задоволення позову не існує.
Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, відповідно, у позові відмовляється.
Таким чином, існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.
Клопотання про зупинення провадження по справі та залучення третіх осіб суд відхиляє, оскільки питання щодо права на квартири в об'єкті будівництва, що зазначені договором, не має відношення до предмету спору, який не пов'язаний з цими квартирами.
Окрім цього, зацікавленими особами не надано доказів розгляду іншої справи.
Підстав для відшкодування судових витрат згідно ч. 5 статті 49 ГПК України не існує.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.