Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. < поле для ввода - № кабинета >
Іменем України
20.12.2011Справа №5002-9/4777-2011
За позовом Приватного підприємства "Лора", (97513, АРК, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова , б. 7, кв. 2)
до Публічного акціонерного товариства "Крименерго", (95034, АРК, м. Сімферополь, вул. київська, 74/6)
про визнання недійсним та скасування рушення
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. №б/н від 25.10.11р.; ОСОБА_2, представник, дов. №б/н від 11.02.11р.
Від відповідача - ОСОБА_3, представник, дов. пост. № 327-Д, від 22.04.11 року.
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить визнати недійсним та скасувати рішення оформлене протоколом засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачам-юридичним особам засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачам - юридичним особам від 14.06.2010 р. № 5229, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплату держмита та збору на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення, оформлене протоколом засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачам-юридичним особам засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачам-юридичним особам від 14.06.2010 р. № 5229 є незаконним та необгрунтованим, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог Правил користування електричною енергією, а відображені в акті про порушення правил користування електричною енергією від 19.05.2010р. № 108203 обставини не відповідають дійсності.
21 листопада 2011 року від відповідача до суду надійшов відзив, у якому він просить у задоволенні позивних вимог відмовити у повному обсязі, а саме пояснив, що акт про порушення Правил користування електричною енергією № 108203 від 19 травня 2010 р. та рішення, оформлене протоколом засідання комісії по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією від 14.06.2010 р. № 5229 є правомірним та відповідає діючому законодавству України.
06.12.2011 р. позивач надав суду пояснення, з урахуванням відзиву відповідача, та просить задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач підтримав позивні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) та Приватним підприємством «Лора» (споживач) був укладений Договір № 823 від 30.10.2003 року «Про постачання електричної енергії» (далі - Договір).
Відповідно до умов даного договору Постачальник (ПАТ «Крименерго») постачає електричну енергію Споживачу (Відповідач), Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно умовам договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.
Під час виконання умов договору сторони узяли на себе зобов'язання керуватися як пунктами вищезгаданого договору, так і чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією і ін.
Згідно зі п.п. 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі - Правил) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Також відповідно до пункту 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
19 травня 2010 р. при проведенні перевірки дотримання Позивачем умов Договору про постачання електричної енергії № 823 від 30.10.2003 р. та Правил користування електричною енергією, на об'єкті - «майстерня, побутова», який знаходиться за адресою: с Гвардійське, робітниками ПАТ «Крименерго» було виявлено порушення, а саме: «без облікове підключення фазного кабелю, нульовий провод підключений до заземлення», про що був складений Акт про порушення № 108203.
На підставі цього Акту комісією Відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання по розгляду акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією споживачам-юридичним особам від 14.06.2010 р. № 5229 та були розраховані об'єм та вартість не облікованої електричної енергії, а саме 24 162, 89 грн.
16 червня 2010 р. ВАТ “Крименерго” позивачу була виставлена рахунок-накладна № 0823/45/0610Ш на сплату 24162,89 грн.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Згідно з частиною 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства убачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 24 162, 89 грн. вартості недорахованої спожитої електричної енергії є саме оперативно-господарською санкцією.
За частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Проте, позивач звернувся з вимогами про визнання спірного рішення недійсним, що не відповідає способам захисту порушеного права, оскільки відповідач не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Виходячи з викладеного, суд не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним спірного рішення.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 20.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 21.12.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Пєтухова Н.С.