"20" грудня 2011 р. Справа № 45/132
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого,
Кочерової Н.О.,
Саранюка В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства
"Київський завод реле та автоматики"
на рішення
та постановугосподарського суду міста Києва від 27 липня 2011 року
Київського апеляційного господарського суду
від 28 вересня 2011 року
у справі№ 45/132
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Колос-К"
доВідкритого акціонерного товариства
"Київський завод реле та автоматики"
простягнення 2 462 149 грн. 50 коп.
за участю представників сторін
від позивача -Дідик С.Є.від відповідача -Панасенко Р.О., Кальченко І.М.
ТОВ "Колос-К" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ВАТ "Київський завод реле та автоматики" про стягнення основного боргу в сумі 1 979 065 грн. 32 коп. за поставлений за договорами купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009, але неоплачений товар, 170 392 грн. пені, 197 906 грн. 53 коп. штрафу, 3% річних в сумі 59 371 грн. 95 коп. та 55 413 грн. 80 коп. збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2011 у справі № 45/132 (суддя Балац С.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 (колегія суддів: головуючий Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Синиця О.Ф.), позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі ВАТ "Київський завод реле та автоматики" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 у справі № 45/132 в частині стягнення з ВАТ "Київський завод реле та автоматики" штрафу у розмірі 10%, та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В касаційній скарзі ВАТ "Київський завод реле та автоматики" посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки при прийнятті оспорюваних рішень судами не прийнято до уваги, що, виходячи з положень законодавства, оплата неустойки передбачається тільки у разі порушення зобов'язання, встановленого у договорі або визначеного законом, а отже, стягувати з відповідача штраф за порушення ним строків погашення спірної заборгованості, встановлених в акті звірки заборгованості від 16.04.2010, суперечить приписам закону.
Крім того, скаржник посилається на те, що згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а отже, застосовувати до ВАТ "Київський завод реле та автоматики" відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% (197 906 грн. 53 коп.) та штрафу в розмірі 3% (59 371 грн. 95 коп.) є порушенням норм закону.
Вищим господарським судом України ухвалою від 08.11.2011 у справі №45/132 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням заступника секретаря судової палати ВГСУ від 19.12.2011 у справі № 45/132 сформовано наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), судді Кочерова Н.О., Саранюк В.І.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Колос-К" як продавцем та ВАТ "Київський завод реле та автоматики" як покупцем укладено договори купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009, предметом яких є купівля-продаж хромового напівфабрикату "вет-блу" із шкур ВРХ.
Господарськими судами встановлено, що за поставлений на виконання вказаних договорів товар відповідач заборгував позивачу 2 093 065 грн. 32 коп., що сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних, специфікацій та довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
16.04.2010 позивач як продавець та відповідач як покупець підписали акт звірки заборгованості, предметом якого, зокрема, є заборгованість за договорами купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009, п. 2 якого сторони підтвердили, що залишок боргу покупця перед продавцем за отриманий товар станом на дату складання акту становить 2 093 065 грн. 32 коп.
Відповідно до п.п. 3, 4 вказаного акту відповідач взяв на себе зобов'язання до 22.01.2011 погасити реструктуризований борг за договорами у повному обсязі шляхом проведення щомісячних платежів розміром не менше ніж 210 000 грн. в строк до 30 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2010 року.
Частиною 2 ст. 604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
За загальним правилом підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов'язання, але й інші додаткові зобов'язання, пов'язані із основним. Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі.
Оцінюючи акт звірки заборгованості від 16.04.2010, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підписанням вказаного акту позивач та відповідач дійшли згоди про припинення зобов'язання по оплаті товару на загальну суму 2 093 065 грн. 32 коп., поставленого за умовами договорів купівлі-продажу №14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009 в порядку, встановленому зазначеними договорами (первісне зобов'язання), замінивши його зобов'язанням оплатити вказаний товар на умовах, визначених в акті (нове зобов'язання).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З посиланням на вказані норми та ст.207 ЦК України апеляційним господарським судом встановлено, що виходячи зі змісту та форми підписаного сторонами акту від 16.04.2010, за своєю правовою природою він є договором, за яким у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу 2 093 065 грн. 32 коп. в строк до 22.01.2011 у порядку, визначеному вказаним актом, а у позивача, відповідно, виникло право вимагати від відповідача виконання зазначеного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, після укладення акту від 16.04.2010 за певними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, в погашення боргу за товар, поставлений за договором купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005, відповідач перерахував позивачу 114 000 грн.
Судами встановлено, що будь-яких інших платежів на погашення заборгованості відповідачем не проводилось, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 01.05.2010 по 13.05.2011.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за актом від 16.04.2010 станом на дату звернення останнього до суду дорівнювала 1 979 065 грн. 32 коп., що відповідачем не заперечується.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно п.7 акту від 16.04.2010 у випадку прострочення зобов'язання по оплаті більш ніж на п'ять днів або неповної оплати відповідачем реструктуризованого боргу, відповідач зобов'язаний сплатити залишок боргу, вказаного в п.2 акту, в повному обсязі. Додатково відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від несплаченої суми боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми боргу, 3% річних та збитки (в тому числі інфляційні).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення відповідачем взятого на себе за актом від 16.04.2010 зобов'язання у строк до 22.01.2011 погасити реструктуризований борг за договорами купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009 у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу в повному обсязі в розмірі 1 979 065 грн. 32 коп. та штрафних санкцій, які передбачені актом та встановлені законодавством, є обґрунтованими.
Відповідно до 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання ВАТ "Київський завод реле та автоматики" у касаційній скарзі на те, що застосовування до нього відповідальності у вигляді стягнення штрафу за порушення строків погашення спірної заборгованості, встановлених в акті звірки заборгованості від 16.04.2010, суперечить приписам закону, оскільки оплата неустойки передбачається тільки у разі порушення зобов'язання, встановленого у договорі або визначеного законом, до уваги колегією суддів не приймається. Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції, зобов'язання за договорами купівлі-продажу № 14/018 від 03.01.2005 та № 03/11 від 03.11.2009 сторони замінили зобов'язанням за вказаним актом, який за своєю правою природою є договором, а отже, застосування наслідків, передбачених цим актом за порушення його умов, є правомірним.
Посилання ВАТ "Київський завод реле та автоматики" на ст.61 Конституції України як на підставу заперечень проти стягнення з нього передбаченого актом від 16.04.2010 штрафу в сумі 197 906 грн. 53 коп., виходячи з наявності умови акту, щодо стягнення 3% річних в сумі 59 371 грн. 95 коп., які скаржник називає помилково штрафом, до уваги також прийняті бути не можуть. Суми, передбачені ст.625 ЦК України, в тому числі 3% річних від простроченої суми, до неустойки, одним з видів якої є штраф, не відносяться.
З огляду на вищевикладене, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та враховуючи, що за встановленими судами обставинами позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого товару в строк, погоджений в акті звірки заборгованості від 16.04.2010, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 у справі № 45/132 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Кочерова
С. Саранюк