Постанова від 06.12.2011 по справі 5002-21/5365.1-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5002-21/5365.1-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю. - доповідач у справі

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-ресурс-сервіс"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 08.08.2011

У справі№ 5002-21/5365.1-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-ресурс-сервіс"

доКомунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"

треті особи Верховна Рада Автономної Республіки Крим

Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"

за участюпрокурора

провизнання права власності на берегоукріплювальні споруди

за участю представників сторін: від Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" -представник Драюк І.В.; від Верховної Ради Автономної Республіки Крим -представник Спіліоті І.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 року у справі № 5002-21/5365.1-2010 (суддя С.І. Чонгова.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-ресурс-сервіс" до Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на берегоукріплювальні споруди, відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року у справі № 5002-21/5365.1-2010 (колегія суддів: В.І. Гонтар; Т.С. Видашенко; К.Г. Балюкова) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-ресурс-сервіс" залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 року у справі № 5002-21/5365.1-2010 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року та направити матеріали справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм ст. 24 Господарського процесуального кодексу, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, приписів Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України за N 6/5 від 28 січня 2003 року.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання за позивачем права власності на берегоукріплюючі споруди, що розташовані у м. Алупка, Дворцове шосе, 28, а саме: № 123 Ступені, № 125 Калитка, № 126 Ступені, № 127 Підпірна стіна, № 128 Підпірна стіна, № 129 Ворота, № 130 Підпірна стіна, № 131 Підпірна стіна, № 132 Ворота, № 133 Підпірна стіна, № 134 Ворота, № 135 Підпірна стіна, № 136 Огорожа, № 137 Ступені, № 138 Підпірна стіна, № 139 Буна, № 138а Підпірна стіна, № 140 Огорожа, № 141 Пандус, № 142 Буна, № 144 Пандус, № 145 Підпірна стіна, № 146 Огорожа, № 147 Ступені, № 148 Буна, № 149 Ступені, № 150 Підпірна стіна, № 153 Підпірна стіна, № 155 Підпірна стіна, № 156 Підпірна стіна, № 157 Огорожа, № 158 Пандус, № 159 Пандус, № 160 Підпірна стіна, № 161 Ступені, № 162 Буна, № 163 Огорожа, № 166 Підпірна стіна, № 167 Підпірна стіна, № 168 Ступені, № 169 Підпірна стіна, № 170 Огорожа, № 171 Пандус, № 172 Буна, № 173 Пандус, № 174 Підпірна стіна, № 175 Пандус, № 176 Підпірна стіна, № 177 Огорожа, № 178 Буна, № 179 Огорожа, № 180 Буна, літер Ф Навіс, літер Х Навіс, літер Ц Навіс, літер Ч Навіс; про зобов'язання КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" право власності на наведені об'єкти та видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року позовні вимоги позивача було задоволено у повному обсязі.

17 червня 2010 року перший заступник прокурора АР Крим звернувся до Вищого Господарського суду України з касаційним поданням на рішення Господарського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року, яке постановою Вищого Господарського суду України від 20 вересня 2010 року було задоволено, рішення Господарського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року у справі № 2-22/561-2009 було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 07.12.2010 року виходив з того, що пунктом 8.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено, що підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ,

Відтак БТІ є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, або може здійснювати підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що визначено статтею 392 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що БТІ не оспорює права власності позивача на спірну нерухомість, а лише відмовило у реєстрації зазначеного об'єкта за відсутністю у позивача свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим дійшов до висновків, що БТІ не є належним відповідачем за вимогами про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості.

На думку суду першої інстанції, підприємства БТІ є органом реєстрації права власності на нерухомість, яка має проводитися на підставі визначених законодавством документів, отже, відмова БТІ у реєстрації права власності без надання особою необхідних документів не може розцінюватися як оспорювання БТІ права власності на такі об'єкти.

Судом першої інстанції встановлено, що реєстрація права власності проводиться на підставі документів зазначених у додатку № 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, які позивачем до БТІ надано не було, відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Із наведеними висновками повністю погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 08.08.2011 року, з огляду на таке.

Севастопольський апеляційний господарський суд в постанові від 08 серпня 2011 року встановив, що Комунальним підприємством "Ялтинське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було проведено технічну інвентаризацію берегоукріплюючих споруд, за результатами якої складено графічний план (т. 1 а. с. 9), а також оціночний акт № 1 (т. 1 а. с. 13), однак, в проведенні реєстраційних дій відмовлено із посиланням на те, що здійснити реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" на берегоукріплюючі споруди є неможливим у зв'язку з тим, що позивачем надані не всі необхідні документи, згідно з доповненням №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України № 6/5 від 28 січня 2003 року.

Відмова комунального підприємства "Ялтинське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в проведенні реєстраційних дій стала підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.

Суд другої інстанції вважає, що БТІ є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно, або може здійснювати підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності, оскільки, тільки власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що визначено статтею 392 Цивільного кодексу України. Суд другої інстанції погодився із твердженнями суду першої інстанції, що БТІ не оспорює права власності позивача на спірну нерухомість, а лише відмовило у реєстрації зазначеного об'єкта за від сутністю у позивача свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим, БТІ не є належним відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 318 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Відповідно приписам статті 2 Цивільного кодексу України такими суб'єктами є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації під лягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Відповідно пункту 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на не рухоме майно, а також: права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також: інші документи, визначені Положенням (пункт 2.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).

Пунктом 8.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено, що підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.

Реєстрація права власності проводиться на підставі документів зазначених у додатку № 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку із наведеними нормами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, враховуючи вимоги ст. 43 ГПК України, що підприємства БТІ є органом реєстрації права власності на нерухомість, яка має проводитися на підставі визначених законодавством документів, відтак, відмова БТІ у реєстрації права власності без надання особою необхідних документів не може розцінюватися як оспорювання БТІ права власності на такі об'єкти, відтак, судами правомірно встановлено, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Судом другої інстанції при повторному перегляді справи відхилено клопотання позивача про заміну у справі відповідача Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" на належного відповідача , а саме, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, суд апеляційної інстанції діяв в межах наданої Законом компетенції.

Частина третя ст. 24 ГПК України передбачає право господарського суду , виходячи з обставин справи, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, а не процесуальний обов'язок суду .

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій на підставі всебічного повного та об'єктивного розгляду справи дійшли вірних висновків про те, що бюро технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак, не може бути стороною у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право. Правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстар-ресурс-сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року у справі № 5002-21/5365.1-20101 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін

Попередній документ
20005887
Наступний документ
20005889
Інформація про рішення:
№ рішення: 20005888
№ справи: 5002-21/5365.1-2010
Дата рішення: 06.12.2011
Дата публікації: 23.12.2011
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: