"21" грудня 2011 р. Справа № 31/101-63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Донецькій області
на ухвалу
та ухвалу господарського суду Донецької області від 04.11.2011
Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011
у справі
за позовом№31/101-63
Державної екологічної інспекції в Донецькій області
доДП "Донецька вугільна енергетична компанія"
провідшкодування збитків
встановив:
Подана позивачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлено принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до імперативних вимог ст.107 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 07.07.2010р. №2453) сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, Конституцією України та чинним процесуальним законом чітко встановлено можливість касаційного оскарження рішень та ухвал місцевого господарського суду виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Водночас, з матеріалів справи №31/101-63 не вбачається здійснення апеляційного перегляду ухвали господарського суду Донецької області від 04.11.2011 та прийняття Донецьким апеляційним господарським судом відповідної постанови, що виключає можливість касаційного перегляду зазначеної ухвали суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене, слід відмовити у прийнятті касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Донецькій області в частині вимог про скасування ухвали господарського суду Донецької області від 04.11.2011 про повернення позовної заяви без розгляду.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України (в редакції від 01.11.2011р.) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з підпунктом 8 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до Вищого господарського суду України касаційної скарги на ухвалу господарського суду судовий збір справляється у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 470,50 грн.
Водночас, колегія звертає увагу заявника на те, що станом на день подачі касаційної скарги (02.12.2011р.) і на даний час Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи не входять до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку державних органів, які звільняються від сплати судового збору у разі подання позовних заяв та апеляційних (касаційних) скарг на рішення чи ухвали господарських судів, зокрема, на судові рішення господарських судів у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів (п.21 ст.5 вказаного закону в редакції від 06.10.2011р.).
Зміст позовної заяви Державної екологічної інспекції в Донецькій області, доданої до касаційної скарги, переконливо свідчить про те, що позов у даній справі (про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме внаслідок засмічення земельної ділянки відходами) пред'явлено Державною екологічною інспекцією в Донецькій області на підставі п."з" ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", тобто в інтересах не органу місцевого самоврядування, а держави у справі, пов'язаній з питаннями, що безпосередньо стосуються реалізації повноважень Державної екологічної інспекції в Донецькій області у спірних правовідносинах.
Касаційна інстанція не приймає до уваги недоречні посилання скаржника в обґрунтування звільнення від сплати судового збору на п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір", які (посилання) ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаної норми, з огляду на таке.
Дійсно, відповідно до п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Заявник посилається на звернення з позовною заявою до господарського суду щодо захисту прав та інтересів Донецької міської ради в якості іншої особи.
Однак, заявником не враховано, що на відміну від ст.ст.45,46 Цивільного процесуального кодексу України та ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України, чинний Господарський процесуальний кодекс України не наділяє органи державної влади правом звертатися з позовом для захисту прав та інтересів інших осіб, в тому числі органів місцевого самоврядування.
Таким чином, визначена у п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору по суті стосується випадків подання державними органами позовних заяв у порядку цивільного та адміністративного судочинства.
Представництво ж інтересів держави в господарському процесі належить лише прокурору (ст.2 ГПК України), який звертається до господарського суду в інтересах держави та в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган (зокрема, орган місцевого самоврядування), уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Крім того, у своїй позовній заяві Державна екологічна інспекція в Донецькій області навіть не вказує на звернення з позовом з метою захисту прав та інтересів Донецької міської ради як іншої особи в розумінні п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Викладена у позовній заяві вимога про стягнення суми збитків на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради сама по собі не є підтвердженням звернення з позовом з метою захисту прав та інтересів Донецької міської ради, оскільки обов'язковість перерахування певної частини коштів (в пропорційному співвідношенні), стягнутих в рахунок відшкодування шкоди, завданої державі в результаті порушення природоохоронного законодавства, на відповідний рахунок місцевого бюджету встановлено нормами бюджетного законодавства.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту норм п."з" ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.5 Закону України "Про судовий збір"на даний час при поданні касаційних скарг на рішення (ухвали) господарських судів Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи мають сплачувати судовий збір на загальних засадах.
Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню заявнику.
Враховуючи наведене та керуючись п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.86,107, п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити у прийнятті касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Донецькій області в частині вимог про скасування ухвали господарського суду Донецької області від 04.11.2011 про повернення позовної заяви без розгляду.
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у справі №31/101-63 повернути скаржнику, а зазначену справу - до господарського суду Донецької області.
Судді: В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун