"21" грудня 2011 р. Справа № 36/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Донецькій області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2011
у справі
за позовом№36/18
Державної екологічної інспекції в Донецькій області
доДП "Селидіввугілля"
провідшкодування збитків
встановив:
Подана позивачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Проте, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, зміст скарги не містить жодних посилань на порушення судом певних норм чинного законодавства, а саме ст.ст.10,11,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та положень п.п.3.6,3.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064, які застосовано судом при вирішенні даного спору, в скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення судом згаданих правових норм.
Зміст касаційної скарги заявника зводиться виключно до аналізу наявних у справі доказів (довідка №2-482 від 05.05.2010), наголошується на невідповідність висновків суду матеріалам справи, пропонується надати перевагу певним доказам, тобто, скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, а також заперечень щодо оцінки судами доказів по справі.
Проте, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України (в редакції від 01.11.2011р.) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з підпунктами 1 та 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1411,50 грн. станом на 01.01.2011р.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (56460 грн. станом на 01.01.2011р.), а за подання касаційної скарги на рішення господарського суду у справі майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Тобто при поданні касаційної скарги судовий збір має сплачуватися у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, причому, за загальним правилом відповідною відправною ставкою є 2 (два) відсотки ціни позову, якщо вона не нижче встановленого законом мінімального розміру судового збору (1,5 розміру мінімальної заробітної плати) або ж не вище встановленого законом максимального розміру судового збору (60 розмірів мінімальних заробітних плат).
Водночас, колегія звертає увагу заявника на те, що станом на день подачі касаційної скарги (24.11.2011р.) і на даний час Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи не входять до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку державних органів, які звільняються від сплати судового збору у разі подання позовних заяв та апеляційних (касаційних) скарг на рішення чи ухвали господарських судів, зокрема, на судові рішення господарських судів у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів (п.21 ст.5 вказаного закону в редакції від 06.10.2011р.).
Позов у даній справі (про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища) пред'явлено Державною екологічною інспекцією в Донецькій області на підставі п."з" ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", тобто у справі, пов'язаній з питаннями, що безпосередньо стосуються реалізації повноважень цього органу у спірних правовідносинах.
Таким чином, на даний час при поданні касаційних скарг на рішення (ухвали) господарських судів Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи мають сплачувати судовий збір на загальних засадах.
Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення, оскільки згідно з ч.3 ст.1113 ГПК України заявник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу після усунення допущених процесуальних недоліків.
Враховуючи наведене та керуючись п.п.4,6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі №36/18 повернути скаржнику, а зазначену справу - до господарського суду Донецької області.
Судді: В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун