"13" грудня 2011 р. Справа № 44/49пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний Двір"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року
у справі№ 44/49пн Господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний Двір"
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області
провизнання незаконним рішення про накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний Двір" звернулося до господарського суду з позовом про визнання незаконним рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері виробництва будівельних матеріалів та виробів від 09.03.2011 року № 91, посилаючись на порушення відповідачем вимог частини 1 статті 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", оскільки відповідальність застосовано за правопорушення, не передбачене вказаним Законом.
Відповідач заперечив позовні вимоги, зазначивши про порушення позивачем вимог пункту 6 підпункту 6.10 ДСТУ Б В.2.6-15-99, оскільки ним всупереч державних стандартів не проводяться випробування зразків на відповідність підпункту 4.2.17 та щомісячні випробування точки роси.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.07.2011 року (судді: Довгалюк В.О. -головуючий, Величко Н.В., Мальцев М.Ю.) позов задоволено; визнано незаконним рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний двір" за правопорушення при виробництві будівельних матеріалів та виробів; скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний двір" за правопорушення при виробництві будівельних матеріалів та виробів № 91 від 09.03.2011 року з моменту її прийняття; з відповідача стягнуто на користь позивача 321 грн. судових витрат.
Судове рішення вмотивовано тим, що виявлені відповідачем порушення не є підставою для застосування до позивача відповідальності за статтею 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року (судді: Дучал Н.М. -головуючий, Калантай М.В., Склярук О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позивачу у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у матеріалах справи такого документу, як рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний двір", та дійшов висновків про наявність у відповідача законних підстав для накладення на позивачу штрафу за правопорушення при виробництві матеріалів та виробів, підтвердженого актом перевірки.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний двір" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, статей 1 та 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", статті 249 Господарського кодексу України.
Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, виданим позивачу Сертифікатом відповідності серія ВВ, зареєстрованим в реєстрі за № UА1.029.0050181-09 підтверджено, що продукція -склопакети клеєні будівельного призначення, які виготовляються серійно з 29.07.2009 року. до 29.07.2011 року, відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7.107-2001; виданим позивачу Сертифікатом відповідності серія ВВ, зареєстрованим в реєстрі за №UА1.029.0050180-09 підтверджено, що продукція-вікна та двері полівінілхлоридні, які виготовляються серійно з 29.07.2009 року до 29.07.2011 року, відповідають ДСТУ Б В .2.6.15-99.
23 лютого 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області складено акт б/н за результатами проведення перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Віконний двір” вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва при виробництві вікон та дверей полівінілхлоридних.
Складеним актом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний двір" здійснює виробництво вікон, дверей полівінілхлоридних, склопакетів клеєних будівельного призначення. Підприємством отримано сертифікат відповідності серія ВВ, зареєстрований в реєстрі за № UА1.029.0050181-09 продукція -склопакети клеєні будівельного призначення, термін дії з 29.07.2009 року до 29.07.2011 року; сертифікат відповідності серія ВВ, зареєстрований в реєстрі за № UА1.029.0050180-09, продукція -вікна та двері полівінілхлоридні, термін дії з 29.07.2009 року до 29.07.2011 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушуються приписи пункту 6 ДСТУ БВ.2.6-15-99, а саме підпункту 6.10, оскільки не провадяться випробування на відповідність за підпунктом 4.2.17, які необхідно проводити на трьох зразках не рідше одного разу на три місяці та не перевіряється точка роси за підпунктом 4.1.7 з періодичністю випробувань 1 раз на місяць; організація стану виробництва не забезпечує випуск продукції відповідно до вимог вказаних нормативних документів за непроведення періодичних випробувань у повному обсязі. В термін до 01.03.2011 року Товариство повинно надати довідку про обсяг реалізованої продукції за період з 21.02.2010 року по 31.05.2010 року; з 01.07.2010 року по 21.02.2011 року.
01 березня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, було видано Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма “Віконний двір” припис № 151, яким запропоновано проводити в повному обсязі вищевказані періодичні випробовування згідно вимог діючих стандартів; провести навчання працівників, задіяних на виробництві продукції, додатково ознайомити їх з вимогами діючих стандартів, норм та правил; порушення усунути в термін до 01.04.2011 року.
Протоколом про правопорушення при виробництві будівельних матеріалів від 01.03.2011 року визначено, що в результаті проведеної перевірки встановлено порушення позивачем приписів пункту 6 ДСТУ Б В. 2.6-15-99, а саме підпункту 6.10 -не провадяться випробування на відповідність підпункту 4.2.17, які необхідно проводити на трьох зразках не рідше одного разу на три місяці; порушення приписів пункту 4.1.7 ДСТУ Б В 2-7-107-2001 - не перевіряється точка роси, періодичність випробувань -1 раз на місяць. На підставі Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, Положення про накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, за результатами перевірки на Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Віконний двір” запропоновано накласти штраф у розмірі 206379,00 грн.; повідомлено, що розгляд справи відбудеться 09.03.2011 року об 11.00 годин.
За довідкою, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Віконний двір”, позивачем за період з 21.02.2010 року по 31.05.2010 року виготовлено 158 шт. металопластикових виробів на суму 95 121,17 грн.; за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року -1 387 шт. металопластикових виробів на суму 620 930,82 грн.; за період з 01.01.2011 року по 21.02.2011 року -168 шт. металопластикових виробів на суму 109 465,00 грн.
Розглянувши справу про порушення при виробництві будівельних матеріалів і виробів позивачем статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності (із змінами), ДСТУ БВ.2.6-15-99 "Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови"; ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99 "Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови) на підставі поданих документів і матеріалів (акта перевірки від 23.02.2011 року, припису № 151 від 01.03.2011 року, протоколу від 01.03.2011 року, довідки про обсяг реалізованої продукції, копії статуту ТОВ "Фірма "Віконний двір", копії свідоцтва про державну реєстрацію, копії довідки державного реєстратора), згідно із Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об"єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положенням про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області вирішено накласти на позивача штраф у сумі 206 379,00 грн., що оформлено постановою № 91 від про накладення штрафу за правопорушення при виробництві будівельних матеріалів та виробів від 09.03.2011 року.
За статтею 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству; наведені способи захисту порушеного права не є вичерпними та зазначають на можливість захисту порушеного права суб'єкта господарювання іншими способами, передбаченими законом. Регулювання правовідносин сторін даного спору положеннями Господарського кодексу України не виключає застосування до цих правовідносин статей 16 та 21 Цивільного Кодексу України, що передбачають визнання незаконними та скасування актів органів державної влади чи місцевого самоврядування як юридичної форми рішень цих органів, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання суспільних відносин, та мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є визнання незаконним рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; судом апеляційної інстанції вірно визначено, що в даному випадку юридичною формою рішення органу державної влади є прийнята ним постанова, що підлягає оскарженню як акт, прийнятий уповноваженим органом за наслідками розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування, відтак апеляційною інстанцією обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, як акта, що не приймався, та прийняття якого чинним законодавством не передбачено.
Водночас судова колегія зазначає, що за преамбулою Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об"єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" цей Закон встановлює відповідальність підприємств, їх об"єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування та спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також державою прав споживачів будівельної продукції.
Статтею 2 наведеного Закону передбачено право відповідача розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи, за порушення, передбачені статтею 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об"єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування"; статтею 1 Закону визначено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, несуть відповідальність, зокрема, за виробництво, реалізацію або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають будівельним нормам, стандартам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її.
Правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу визначаються Законом України "Про підтвердження відповідності", що спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, та поширюється, зокрема, на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності і видів діяльності. Підтвердженням відповідності, за цим законом, є видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог (стаття 1 Закону України "Про підтвердження відповідності"). Сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством (стаття 1 Закону України "Про підтвердження відповідності").
На вікна і двері, виготовлені з жорсткого полівінілхлориду, та їх конструкційні елементи поширюються Державний стандарт України ДСТУ Б В.2.6-15-99 С.1, ДСТУ Б В.2.7-107-2001; обов'язкові вимоги до зазначених виробів викладені в пунктах 4.2.8 - 4.2.14, 4.2.15 - 4.2.19, 4.3.3, 4.3.4, 4.3.9 (залежно від виду виробів).
Пунктом 4.1.7 ДСТУ Б В 2-7-107-2001 визначено, що основні фізичні характеристики скло-пакетів повинні відповідати вимогам, вказаним у таблиці 4, в тому числі вимогам щодо точки роси; пунктом 4.2.17 ДСТУ Б В. 2.6-15-99 С.12 передбачено, що міцність зварного кутового або "Т"- подібного з'єднання профілів із полівінілхлориду повинна бути не менше дmin=35 Н/мм2 (350 кгс/см2).
Господарськими судами достовірно встановлено, що будівельні вироби та конструкції, які виготовляються позивачем, сертифіковані належним чином, що згідно з положеннями Закону України "Про підтвердження відповідності" та Наказу Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації" є підтвердженням їх відповідності вимогам Державного стандарту України БВ.2.6-15-99 та Державного стандарту України Б В.2.7.107-2001; будь-яких доказів, що вироби позивача зазначеним вимогам, викладеним у наведених вище пунктах не відповідають, у матеріалах справи відсутні.
Натомість зміст здійсненого позивачем порушення полягає у недотриманні ним вимог Державного стандарту України Б В.2.6-15-99 щодо приймально-здавального та періодичного випробування виробів на відповідність п.4.2.17 на трьох зразках не рідше одного разу за три місяці, вимог Державного стандарту України Б В.2.7.107-2001 щодо перевірки відповідності основних фізичних характеристик склопакетів вимогам, вказаним у таблиці 4 (п. 4.1.7.) шляхом приймально-здавальних випробувань відповідно до таблиці 5 (перевірка точки роси -1 раз на місяць).
Судова колегія погоджується, що наявність сертифіката відповідності на партію продукції не звільняє виробника, постачальника від проведення відповідних дій (випробувань), зазначених в ДТСУ, з метою підтвердження відповідності продукції вимогам ДСТУ, про відповідність продукції якому видано сертифікат; однак з невиконання зазначених вимог вбачається порушення позивачем вимог щодо порядку приймання виробленої продукції, а не невідповідність продукції (результату виробництва) вимогам державних стандартів.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не встановив дійсну природу спірних правовідносин сторін, не застосував наведені вище положення законодавства, що підлягали застосуванню, відтак його висновки за наслідками розгляду спору не є законними та обґрунтованими.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.
Натомість, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до змісту доводів та помилково скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віконний Двір" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року у справі № 44/49пн Господарського суду Донецької області скасувати.
Рішення Господарського суду Донецької області від 26.07.2011 року залишити в силі.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач