"14" грудня 2011 р. Справа № 5015/2496/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівГрейц К.В.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиЛьвівської міської ради, м. Львів
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 05.10.2011 року
у справі господарського суду Львівської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
с. Малечковичі, Львівська обл.
доПриватного підприємства "Князь Святослав", м. Львів
за участю третіх осіб1. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної реєстрації та експертної оцінки", м. Львів,
2. ОСОБА_5, м. Львів
проскасування рішення третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 28.07.2008 року у справі № 19
за участю представників
скаржника: не з'явився,
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.2011 року заяву Львівської міської ради про скасування рішення третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 28.07.2008 року у справі № 19 залишено без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року ухвалу господарського суду Львівської області від 01.07.2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Львівська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі, яким поновити строк на оскарження рішення третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 28.07.2008 року у справі № 19.
Сторонами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.
Розпорядженням від 13.12.2011 року № 03.08-05/912 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Сибіга О.М., судді -Грейц К.В., Полянський А.Г.
Учасників касаційного провадження згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду -скасуванню з направленням справи до апеляційого господарського суду для вирішення питання щодо можливості прийняття апеляційної скарги до провадження.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма була конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 вказаної статті визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Отже, за змістом зазначеної норми ухвалу місцевого господарського суду може бути оскаржено до апеляційного господарського суду тоді, коли це прямо передбачено у відповідних статтях ГПК України, що регулюють винесення ухвал.
Частиною 4 ст. 51 Закону України „Про третейські суди” передбачено, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, -протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Частиною 3 ст. 1221 ГПК України визначено, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно з ч. 7 ст. 1224 ГПК України ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.
Оскільки положеннями ст. ст. 86, 106, 1221, 1224 ГПК України не передбачено право сторони на оскарження ухвали, винесеної на підставі зазначених статей, а саме про залишення без розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про те, що ухвала про залишення без розгляду заяви про скасування рішення третейського суду оскарженню не підлягає, а тому у прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу місцевого господарського суду необхідно було відмовити та повернути її скаржнику.
Вищезазначене узгоджується також з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у Постанові „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” від 17.05.2011 року № 7, в якій зазначено, що якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Також у вищезазначеній Постанові вказано, що визначений ч. 1 ст. 106 ГПК перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішень того ж суду, є вичерпним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в порядку ст. 106 ГПК України, ухвалу про залишення без розгляду заяви про оскарження рішення третейського суду не віднесено.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд помилково прийняв до провадження апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.07.2011 року, з огляду на те, що така ухвала оскарженню не підлягає.
Частиною 1 ст. 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного господарського суду, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 106, 1221, 1224 Господарського процесуального кодексу України, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню з подальшим направлення справи до Львівського апеляційного господарського суду, з огляду на те, що допущені ним помилки мають бути виправлені апеляційною інстанцією.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа -направленню до Львівського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо можливості прийняття апеляційної скарги до провадження.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року у справі № 5015/2496/11 скасувати.
3. Справу № 5015/2496/11 передати до Львівського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до провадження.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді: К.В. Грейц
А.Г. Полянський