33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" грудня 2011 р. Справа № 16/5025/1353/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
суддя Демидюк О.О. ,суддя Бригінець Л.М.
при секретарі судового засідання Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 07.11.2011 р. ) представник ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС"
відповідача - не з'явився представник ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
третьої особи - ОСОБА_2 ( довіреність № 09-16/4965 від 23.08.2011 р. ) представник Державної інспекції ядерного регулювання України
третьої особи - не з'явився представник Державної санітарно-епідеміологічної служби України
розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС", м. Нетішин
на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.11 р.
у справі № 16/5025/1353/11 (суддя Магера В.В.)
за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС", м. Нетішин
до Відкритого акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м. Львів
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
1. Державної інспекції ядерного регулювання України, м. Київ;
2. Державної санітарно-епідеміологічної служби України, м. Київ
про заборону ПАТ "Концерн Галнафтогаз" в межах санітарно-захисної зони Хмельницької АЕС вести господарську діяльність та використовувати земельну ділянку площею 0,3200 га, що розташована за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків в районі гаражного кооперативу
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.09.11р. у справі №16/5025/1353/11 відмовлено у позові Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від/за дорученням якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС" (далі Позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (далі Відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Державної інспекції ядерного регулювання України, м. Київ, 2) Державної санітарно-епідеміологічної служби України, м. Київ про заборону Публічному акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" в межах санітарно-захисної зони Хмельницької АЕС вести господарську діяльність та використовувати земельну ділянку площею 0,3200 га, що розташована за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків в районі гаражного кооперативу.
Не погоджуючись з рішенням, Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийняте без всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів, неправильного застосування норм матеріального права і підлягає скасуванню та постановлення нового рішення про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на слідуюче:
- судом не взято до уваги, що орендована земельна ділянка ПАТ "Концерн Галнафтогаз", на якій розташована автозаправна станція з газовим модулем, знаходиться в санітарно-захисній зоні Хмельницької АЕС, розміри і межі якої визначені у проекті згідно з нормами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки та затверджені рішенням Нетішинської міської ради від 25.02.11р. №7/139, а тому, використання земельної ділянки, а також господарська діяльність в її межах повинна здійснюватися з урахуванням правового режиму такої зони та з погодженням з відповідними органами, а саме з Державною інспекцією ядерного регулювання України та Державного санітарно-епідеміологічною службою України експлуатуючою організацією. Дозволу на використання земельної ділянки та здійснення господарської діяльності, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" не отримувало;
- суд визнав, що заборона використання земельної ділянки та заборона ведення господарської діяльності на земельній ділянці не віднесено до передбаченого законодавством переліку способів захисту порушеного права (ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України);
- скаржник рахує, що підставою для звернення з позовом є порушення правового режиму здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання, який не пов'язаний з діяльністю ядерної установки, а вказане питання врегульоване ст. 114 Земельного кодексу України, ст. 413 ГК України та спеціальними законами по ядерному законодавстві, а саме "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів". Вказана обставина судом не спростована (а.с. 133-136).
У письмовому запереченні на апеляційну скаргу від 11.11.11р. №12497/11 Відповідач, вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, за своїм змістом суперечить нормам чинного законодавства і не підлягає задоволення з огляду на наступне.
- Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст. 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів", відповідно до якої в межах санітарно-захисних зон атомних електростанцій забороняється розміщення житлових будинків, громадських будівель, дитячих лікувально-оздоровчих закладів, об'єктів господарсько-питного водопостачання, промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належить до атомних станцій;
- в процесі погодження робочого проекту АЗС по вул. Енергетиків в м. Нетішин, Хмельницькою обласною санітарно-епідеміологічною службою 03.04.06р. був виданий Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №53, затверджений Головним державним санітарним лікарем Хмельницької області, відповідно до якого об'єкт експертизи відповідає вимогам санітарного законодавства;
- окрім цього, 04.11.05р. попередньому власнику АЗС ТОВ "Хмельницький нафтоінвест" адміністрацію ВП "Хмельницька АЕС" були подані технічні умови з підключення до зовнішніх мереж трубопроводу для водопостачання АЗС;
- Відповідач, зокрема, зазначає, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права відповідно до ст. 20 ГПК України (а.с. 151-154).
В письмових поясненнях третя особа Державна інспекція ядерного регулювання України та її представник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника Відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної санітарно-епідеміологічної служби України не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника Відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної санітарно-епідеміологічної служби України, які про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені своєчасно та належним чином (а.с. 149-150).
Заслухавши пояснення представника скаржника, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції ядерного регулювання України, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, дослідження обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, а рішення до скасування, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи, відповідно до договору оренди №234 від 15.10.09р., на підставі рішення Нетішинської міської ради Хмельницької області від 16.07.09р. №14 "Про вилучення з користування ТОВ "Хмельницький нафтоінвест" земельної ділянки площею 0,3200га та передачу відповідно ВАТ "Концерн Галнафтогаз" в оренду.
В даний час рішення та договір оренди є чинними та в установленому законом порядку не визнавались не дійсними те не скасовані.
Відповідно до п.3.1 договору оренди №234 договір укладено на строк 5 років, а в п.8 сторони передбачили обмеження щодо використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка може використовуватись для ремонту лінійних інженерних споруд (ліній електропередач, ліній електрозв'язку, інженерних мереж) відповідно до висновку управління Держкомзему у м. Нетішин від 26.09.09р. №11-04-06/192.
Будь-яких інших обмежень або встановлення особливого режиму використання земельної ділянки не передбачено.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що Позивач звернувся не у той спосіб захисту як заборона використання земельної ділянки та заборона ведення господарської діяльності, цей спосіб не віднесено до передбачених законодавством ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України переліку способів захисту порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України і ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
На підставі рішення Нетішинської міської ради від 16.07.09р. №14 припинено право користування земельною ділянкою, яка надана в оренду ТОВ "Хмельницький нафтоінвест" земельну ділянку площею 0,3200га, яка розтошована по вул. Енергектиків і надана для обслуговування автозаправочної станції з газовим модулем та переведено її в землі запасу, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; припинено дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Нетішинською міською радою та ТОВ "Хмельницький нафтоінвест" від 10.11.05р. і зареєстрованого за №040574500064, шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 0,3200га по вул. Енергетиків, для будівництва автозаправочної станції з газовим модулем; передано ПАТ "Концерн Галнафтогаз" із земель запасу, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земельну ділянку в оренду, терміном на 5 років у зв'язку з набуттям права власності на будівлю АЗС з торговим залом продажу супутніх товарів, мийкою автомобілів та газовим модулем від 01.09.08р., для обслуговування автозаправочної станції з газовим модулем.
На підставі рішення №14 від 16.07.09р. між Нетішинською міською радою та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" 15.03.09р. укладено договір оренди №234 земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,32га, що розташована за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків, у районі гаражного кооперативу "Ізотоп", на якій розташовані об'єкти нерухомого майна ПАТ "Концерн Галнафтогаз", а саме: будівля АЗС з торговим залом продажу супутніх товарів, мийкою автомобілів та газовим модулем, загальною площею 192,10кв.м, позначеного на плані земельної ділянки.
06.05.11р. ВП "Хмельницька АЕС" за вихідним №45-5097/4409 направив претензію ПАТ "Концерн Галнафтогаз" з вимогою припинити здійснення господарської діяльності в межах санітарно-захисної зони Хмельницької АЕС, до отримання відповідних дозволів від компетентних органів, терміни виконання якої встановлено до 31.05.11р., проте вимоги Відповідач не виконав, відповіді не надав, що змусила Позивача звернутися до суду з позовом.
Позивач у своєму позові посилається на ч. 2, 3 ст. 114 ЗК України, ч. 1 ст. 413 ГК України., ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. 1 ЗУ "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".
Розділом VII Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" визначено особливий режим території у місцях розташування ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами.
Частиною 3-6 ст. 45 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" встановлено, що у місцях розташування ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, встановлюється санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, узгоджуються з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і затверджуються місцевими Радами народних депутатів. У санітарно-захисній зоні і зоні спостереження повинен здійснюватися контроль за радіаційним станом. У санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об'єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов'язаних з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.
Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки - центральний орган виконавчої влади, спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України здійснювати державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Центральним органом виконавчої влади, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії є Державна інспекція ядерного регулювання України, яка діє на підставі Положення "Про Державну інспекцію ядерного регулювання України" затвердженого Указом Президента України від 06.04.11р. № 403/2011, і відповідно до абз.6 п. 19, саме вона у встановленому законодавством порядку видає дозволи на використання земель і водойм, розташованих у санітарно-захисній зоні ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, уранового об'єкта за погодженням з експлуатуючою організацією.
Статтею 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 р. № 1268 визначено, що експлуатуючою організацією 1268 є Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в структуру якої входить в тому числі і відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС", який діє відповідно до Положення "Про відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ПЛ-П. 4.10.028-10, і здійснює господарську діяльність та діяльність у сфері використання ядерної енергії на підставі дозволів та ліцензій, отриманих у встановленому порядку ДП НАЕК "Енергоатом" у рамках своїх повноважень, встановлених чинним законодавством України, нормами та правилами з ядерної безпеки, установчими, виробничими та організаційно-розпорядчими документами ДП НАЕК "Енергоатом", основна мета діяльності якого є - безпечне та ефективне виробництво електричної енергії.
Проте, дозволу на використання земельної ділянки площею 0,3200га, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: будівля АЗС з торговим залом продажу супутніх товарів, мийкою автомобілів та газовим модулем, що розташована в санітарно-захисній зоні в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" від Державної інспекції ядерного регулювання України не отримувало, не погоджувало її і з експлуатуючою організацією ДП НАЕК "Енергоатом".
17.08.10р. вступив в дію Закон України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" № 2480-УІ, який визначає правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об'єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об'єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій.
Розділом IV вказаного Закону визначено правовий режим спеціальних зон об'єктів енергетики, серед яких зокрема у ст. 18 зазначено, санітарно-захисні зони атомних електростанцій та зони спостереження атомних електростанцій.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону санітарно-захисні зони атомних електростанцій встановлюються навколо їх території для забезпечення захисту населення та навколишнього середовища від можливого перевищення ліміту дози іонізуючого опромінення. Ліміт дози іонізуючого опромінення встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Розмір і межі санітарно-захисної зони визначаються проектом спорудження атомної електростанції. Межі санітарно-захисних зон атомних електростанцій встановлюються на місцевості за проектами землеустрою та позначаються попереджувальними знаками встановленого зразка.
Статтею 32 Закону визначено, що у межах санітарно-захисних зон атомних електростанцій забороняється розміщення: житлових будинків, громадських будівель, дитячих лікувально-оздоровчих закладів, об'єктів господарсько-питного водопостачання, промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належать до атомних електростанцій.
Згідно ч.2 ст. 34 Закону можливість використання земель і водойм, розташованих у санітарно-захисних зонах атомних електростанцій, з народногосподарською метою визначається тільки за погодженням з адміністрацією електростанції і державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України, за умови обов'язкового радіологічного контролю продукції, що виробляється,
Умови вказаного закону ПАТ "Концерн Галнафтогаз" не виконано, погодження з державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України та адміністрацією ВП "Хмельницька АЕС" не здійснювалося.
Санітарно-захисна зона в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС становить 2,7км., та визначена у протоколі Науково-технічної ради та управління експертизи проектів та кошторисів №34 "Про розгляд технічного проекту Хмельницької АЕС" від 14.03.1979р. та затверджена Наказом №150-пс Міністерства енергетики і електрифікації СРСР "Про затвердження технічного проекту на будівництво Хмельницької АЕС" від 28.11.1979р.
Зазначена та підтверджена в "Окончательном отчете по анализу безопасности знергоблока №2 ХАЗС" том 1 глава 1 "Общее описание атомной станции" №43-923.203.254.ОБ.01.РЕД.1Ф, пункт 1.8.3.1. Погоджений заступником голови Держатомрегулювання С.Е.Божко 14.12.05р. в листі №16/3-32/5-6776 від 14.12.05р. на підставі висновку державної експертизи ядерної і радіаційної безпеки. Свій висновок стосовно розрахунку санітарно-захисної зони ВП "Хмельницька АЕС" розміром 2,7 км. в складі енергоблоків №№1,2 та комплексу існуючих будівель і споруд наданий Міністерством охорони здоров'я України 27.03.08р. за №05.03.02-07/17573, за яким санітарно-захисна зона встановлена у вигляді об'єднання кругів, центри яких розміщені в точках організованого викиду (вентиляційної труби енергоблоків №1 та №2) Хмельницької АЕС, а радіус кожної з яких складає 2700м.
На підставі наданих матеріалів Нетішинська міська рада своїм рішенням від 25.02.11р. №7/139 затвердила санітарно-захисну зону в місці розташування ядерних установок Хмельницької АЕС радіусом 2.7 км та її межі відповідно до викопіювання з топографічної карти району розміщення ХАЕС, виготовленої ДП "Укркартгеофонд".
Судова колегія проаналізувавши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції вважає, що господарський суд прийшов до вірного висновку.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами для припинення права користування земельною ділянкою є:
- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати;
- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
- використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно з приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Враховуючи вказані норми матеріального права фактичне користування земельною ділянкою і будівлями здійснює власник будівлі і користується земельною ділянкою на підставі договору оренди.
Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Проте сторони в договорі не звертались про розірвання або зміну договору оренди від 15.10.09р. №234 і він є чинним на даний час.
Позивач звернувся з позовом до Відповідача про заборону використання земельної ділянки та заборону ведення господарської діяльності, що не віднесено до передбаченого законодавством переліку способів захисту порушеного права ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України
Відповідно до ст. 16 ЦК України особами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
При цьому, такий спосіб захисту як заборона використання земельної ділянки та заборона ведення господарської діяльності на земельній ділянці не віднесено до передбаченого законодавством переліку способів захисту порушеного права.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому у задоволення апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.09.11р. у справі №16/5025/1353/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП НАЕ "Енергоатом" - без задоволення.
2. Справу №16/5025/1353/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Бригінець Л.М.
01-12/17495/11 17495/11