33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" грудня 2011 р. Справа № 5004/759/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Савченко Г.І. ,суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників:
від позивача:не з'явився;
від відповідача 1:
від відповідача 2:не з'явився;
ОСОБА_1
від третіх осіб: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2011р. по справі №5004/759/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-
вишукувальний інститут «Волиньагропроект»
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Мале підприємство «АДК»
про визнання дій неправомірними,-
Відповідачу-2 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 21.06.2011р. у справі №5004/759/11 (суддя Філатова С.Т.) відмовлено в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мале підприємство «АДК»про визнання неправомірними дій ТзОВ «Проектно-вишукувального інституту «Волиньагропроект»по складанню кошторисної документації №46-01-КД (станом на 14 квітня 2004р.) по об'єкту «Книжковий пасаж»у АДРЕСА_1 та встановленню кошторисної вартості будівництва 2/15 частини будівлі «Книжкового пасажу»у сумі 26 017,07грн., визнання, що кошторисна документація №10-КД (на виконані роботи станом на 01.12.2002р., кошторисна вартість - 74 365грн.) на будівництві «Книжкового пасажу» у АДРЕСА_1 визначає лише перерахунок кошторисної вартості виконаних робіт ПП «Інторгсервіс плюс»за листопад 2002р. згідно державних норм будівництва та визнання кошторисної документації №46-01-КД (станом на 14 квітня 2004р., кошторисна вартість - 195 128 грн.) такою, що не відповідає в повній мірі
проектно-кошторисній документації та фактично виконаним роботам та затратам при будівництві «Книжкового пасажу»; визнання кошторисної документації №46-01-КД (станом на 14 квітня 2004р.) по «Книжковому пасажі»у АДРЕСА_1 такою, що не відповідає вимогам нормативних документів, що діють на території України в галузі будівництва; визнання неправомірними дій ФОП ОСОБА_1 при посиланні, як на докази та долученні до матеріалів справ кошторисної документації, виготовленої інститутом «Волиньагропроект» станом на 01.12.2002р. та 14.04.2004р.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб захисту прав, обраний Позивачем не відповідає чинному законодавству, названий Позивачем інтерес не пов'язаний з йо-го суб'єктивними правами, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 01.12. 2004р., а матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення його суб'єктивного ци-вільного права, яке потребує правового захисту.(т.2, арк.справи 30-32).
Не погоджуючись із даним рішенням, Позивач-ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2011р. по справі №5004/759/11 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено, що у Позивача відсутнє суб'єктивне матеріальне право та охоронюваний законом інтерес для звернення із позовними вимогами про визнання дій ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»по складанню кошторисної документації №46-01-КД та №10-КД, оскільки договірні відносини між Позивачем та Відповідачем 1 та 2 відсутні. Однак, між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 02.08.2002р. укладено договір інвестування будівництва «Книжкового пасажу»по АДРЕСА_1. Господарський суд Волинської області виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту, крім того, кошторисна документація не містить ознак акту державного чи іншого органу, що може бути оспорений через невідповідність вимогам чинного законодавства. Однак, на думку Скаржника, позовні вимоги є по своїй суті вимогами про встановлення юридичного факту, а саме: того, що кошторисна документація №10-КД визначає кошторисну вартість виконаних робіт ПП «Інторгсервіс плюс»за листопад 2002р., а кошторисна документація №46-01-КД не відповідає вимогам нормативних документів, що діють на території України в галузі будівництва (т.2, арк.справи 69-72).
Від ФОП ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 є повністю безпідставною та необґрунтованою, та не містить ознак порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач-2 зазначає, що між ним, а також ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»не укладалось та не могло бути укладено з Позивачем будь якого договору, який забороняв би ФОП ОСОБА_1 укладати договір з ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»на проведення необхідних розрахунків та забороняв би ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» проводити ці розрахунки, оскільки обраний Позивачем спосіб захисту - визнання неправомірними дій ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект»та ФОП ОСОБА_1 суперечить ст.16 ЦК України, яка передбачає як спосіб захисту - визнання незаконними дії державних органів, органів влади, органів місцевого самоврядування та їх службових осіб. Як зазначено в рішенні господарського суду Волинської області від 21.06. 2011р.: «Кошторисна документація -це зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва з об'єктивними та локальними кошторисними розрахунками та не містить ознак акту державного чи іншого органу, що може бути оспорений на відповідність вимогам чинного законодавства…»(т.2, арк.справи 89).
Також, 02.12.2011р. надійшов письмовий відзив від ТзОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект», в якому Відповідач-1 зазначає, що кошторисна документація №Д-2445/ 05 (шифр проекту - №46-01) складена ними відповідно до норм чинного законодавства та відповідає вимогам нормативних документів в галузі будівництва, що діють на території України.(т.2, арк.справи 101-102).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2011р. у справі №5004/ 759/11- апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.2, арк.справи 84).
В судовому засіданні 05.12.2011р. Відповідач-2 повністю заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 -без задоволення.
Представники Позивача, Відповідача-1 та Третьої особи в судове засідання 05.12.2011р. не з'явилися, проте, така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги (т.2, арк.справи 94-95).
Крім того, 01.12.2011р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Скаржника про проведення розгляду скарги без його участі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Відповідача-2, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрований 26 вересня 1996р. розпоряженням виконавчого комітету Луцької міської ради (т.1, арк.справи 14).
ФОП ОСОБА_2-забудовник та ФОП ОСОБА_1-інвестор 02.08.2002р. уклали Договір №7 інвестування будівництва «Книжкового пасажу»(надалі в тексті -Договір), згідно якого, інвестор надає забудовнику кошти пропорційні 2/15 суми витрат забудовника на проведення робіт по будівництву Книжкового пасажу в АДРЕСА_1.
Договір підписано ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1(т.1 арк.справи 15-16).
Інститутом «Волиньагропроект»-виконавцем та ФОП ОСОБА_1-замовником 14.11. 2005р. було підписано акт №721 здачі-приймання науково-технічної продукції та додаток №159 до акту передачі проектної документації, яким замовнику було передано виконану кошторисну документацію №Д-2445/05 (шифр проекту - №46-01).(т.1, арк.справи 20-21).
Кошторисна документація №Д-2445/05 (шифр проекту - №46-01) розроблена і складена відповідно до норм чинного законодавства та відповідає вимогам нормативних документів в галузі будівництва, що діють на території України (т.1, арк.справи 28-138).
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:
Згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законнодавством.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Статтями 13, 14 ЦК України обумовлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, вста-новивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно зі ст.4 ЦК України, актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний Кодекс України, Закони України, Акти Президента України в випадках, встановлених Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України, інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Тобто, межі здійснення цивільних прав встановлюються договором та актом цивільного законодавства, а якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений певний обов'язок особи, то вона не може бути примушена до його виконання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначений перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів та вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондується з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Із положень вказаних норм чинного законодавства не випливає спосіб захисту права, обраний Позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи - між Позивачем та Відповідачем-1 будь-які договірні відносини відсутні.
Тому, визнання неправомірними дій ТзОВ «Проектно-вишукувального інституту «Волиньагропроект»та підприємця ОСОБА_1 суперечить ст.16 ЦК України, яка передбачає як спосіб захисту визнання незаконними дії державних органів, органів влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб. Розрахунки, виконані Відповідачем-1 не є рішенням певних органів, яке самостійно породжує певні правові наслідки, а є лише документами, які фіксують вчинення певних дій, їх результати, встановлені обставини.
Кошторисна документація - це зведений розрахунок вартості будівництва з об'єктними та локальними кошторисними розрахунками. Кошторис не містить ознак акту державного чи іншого органу, що може бути оспорений на відповідність вимогам чинного законодавства.
Як зазначено у ст.ст.58, 92 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001р., виключно законами України визначається склад правопорушення, як підстава при-тягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачем не доведено протиправності в діях Відповідачів 1 та 2, оскільки відповідно до ст.887 ЦК України, замовником може виступати будь-яка особа, яка наділена необхідним обсягом цивільної дієздатності.
Посилання Відповідача-2 відповідно до ст.ст. 22, 33 ГПК України на оскаржувану кошторисну документацію, яка міститься в матеріалах даної справи є, на думку колегії суддів, правомірним і не суперечить чинному законодавству.
У відповідності зі ст.43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Тому, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження Позивача щодо кошторисної документації є фактично намаганням спростувати та переоцінити докази, надані в інших судових справах, що є неприпустимим.(т.1, арк.справи 145-151;т.2, арк.справи 90-93).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004р. N18-рп/2004 у справі N1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В даному випадку, спосіб захисту прав, обраний Позивачем, не відповідає чинному законодавству, названий Позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., а матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення його суб'єктивного цивільного права, яке потребує правового захисту.
Господарські суди вирішують спори у порядку позовного про вадження, коли правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встанов леним законом або договором способам захисту прав, суд правомірно відмовив Позивачеві у задоволенні позову.
Така ж правова позиція знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду України від 13.07.2004р. зі справи №10/732 та від 14.12.2004р. зі справи №6/11, а також в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.11.2005р. №01-8/2229.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2011р. у справі №5004/759/11-залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №5004/759/11 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Мельник О.В.
01-12/17488/11 17488/11