33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" грудня 2011 р. Справа № 8/5007/72/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Мельник О.В. ,судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - представник ОСОБА_1, дов.№143 від 10.08.2011 року.
Від відповідача - представник ОСОБА_2, дов.№99/1177 від 05.12.2011 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.11 р. у справі № 8/5007/72/11 (суддя Давидюк В.К. )
за позовом Спільне виробничо-торгівельне підприємство "Механік"
до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор"
про стягнення 19165,37 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2011 року у справі №8/5007/72/11 відмовлено позивачу спільному виробничо-торгівельному підприємству "Механік" про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" 15430 грн. 46 коп. основного боргу, 2947 грн. 30 коп. втрат від інфляції, 787 грн. 61 коп. 3% річних.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного висновку про відмову у позові.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що предметом спору є вимога про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів перерахованих позивачем відповідачеві за надання послуг за використання земельної ділянки (земельний сервітут) (ст.1212-1214 ЦК України).
Однак місцевим господарським судом не враховано, що договори земельного сервітуту не зареєстровані в порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно як того вимагає ч.2 ст.402 ЦК України, тому його не можна вважати укладеним, оскільки такий договір може вважатись укладеним тільки з моменту державної реєстрації (ч.3 ст.640 ЦК України).
Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у позивача існували правові підстави для перерахування коштів відповідачеві, такі як наявність договорів земельного сервітуту, призначення платежу вказане у платіжних дорученнях, акти виконаних робіт.
Позивач доводить, що на його вимогу відповідач не вчиняє дій щодо державної реєстрації договорів та не повертає безпідставно набуті кошти.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду позивач підтримує доводи апеляційної скарги.
Відповідач заперечує доводи апеляційної скарги. Посилається на те, що договори не визнавались недійсними. Пояснив, що земельні ділянки знаходяться у нього в оренді. Орендодавцем є Житомирська міська рада. Однак їх не надав.
Вказує, що договори оренди знаходяться на переоформленні у міській раді.
Разом з тим відповідач посилається на пропуск строку позовної давності позивачем, про що робив заяву в суді першої інстанції.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 21778,23 грн. безпідставно перерахованих у період з 2005р. по 2009р. грошових коштів, з яких 17534,16 грн. - сума основного боргу, 894,96 грн. - 3% річних та 3349,11 грн. - інфляційні.
В судовому засіданні 15.09.11р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 19165,37 грн. безпідставно перераховані грошові кошти у період з 2005р. по 2008р., з яких 15430,46 грн. - сума основного боргу, 2947,30 грн. - інфляційні втрати та 787,61 грн. - 3% річних.
Позов мотивований тим, що в 2005р., 2006р., 2007р., 2008р. та 2009р. між сторонами існували договори по наданню послуг за використання земельної ділянки (земельного сервітуту), згідно яких позивач перераховував відповідачеві кошти за надані послуги. Однак, оскільки не здійснено держаної реєстрації зазначених договорів, як того вимагають вимоги чинного законодавства, та вказані договори є неукладеними. Тому позивач просив стягнути з відповідача кошти, перераховані останньому на виконання зазначених договорів. При цьому позивач посилається на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України.
В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача кошти, перераховані на виконання договорів 2005, 2006, 2007 та 2008 років, оскільки у справі 15/799 СВТП "Механік" відмовився від позову в частині стягнення з ВАТ "Вібросепаратор" коштів, перерахованих згідно договору по наданню послуг за використання земельної ділянки (земельного сервітуту) від 01.03.09р. і відмову прийнято господарським судом та припинено провадження у справі.
Місцевим господарським судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог.
Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторонами не заперечується, що спірні земельні ділянки знаходяться в оренді відповідача, орендарем є Житомирська міська рада.
В матеріалах справи наявні копії договорів про надання послуг за використання земельної ділянки (земельного сервітуту) №601 від 29.12.2005 року, №6 від 01 січня 2007 року, №19 від 01 січня 2008 року (а.с.170-184 т.1).
В період з 15.07.2005 року по 06.02.2009 року позивач перерахував відповідачеві 15430 грн. 46 коп.
В платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" зазначено "послуги за використання земельної ділянки" та за "суборенду землі згідно акту" (а.с.16-47 т.1).
В актах виконаних робіт (а.с.130-169 т.1) є посилання на послуги по використанню земельної ділянки.
Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що позивач перерахував кошти на підставі договорів по наданню послуг за використання земельної ділянки, тому застосування ст.1212 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли між сторонами є безпідставними.
Судова колегія вважає, що висновок, викладений в рішенні місцевого суду, не відповідає обставинам справи.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст. 210 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 402 ЦК України, договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч.3 ст. 640 ЦК України).
Позовні вимоги мотивовані позивачем наявністю у відповідача відповідного обов"язку в силу положень ст. ст.ст. 1212,1213 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
За змістом ст.32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.
Про факт набуття та збереження коштів відповідачем без достатніх підстав свідчить та обставина, що договори земельного сервітуту не зареєстровані в установленому порядку, отже вважаються неукладеними, тому не породжують будь-яких правових наслідків.
Про наявність підстави для повернення коштів свідчить та обставина, що листами вимогами №16 від 22.07.2009 року, №212 від 22.10.2009 року, №166 від 11.10.2010 року (а.с.49-53 т.1) позивач просив відповідача зареєструвати договори земельного сервітуту, або повернути кошти.
Однак, місцевий господарський суд вимогу позивача про повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів, яку останній отримав 26.10.2009 року та строк виконання якої збіг 02.11.2009 року (26.10.2009 +7 днів), залишив поза уваги.
За приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, відповідно до ч.2 п.5 ст.201 ЦК України перебіг позовної давності щодо повернення безпідставно отриманих коштів розпочався зі спливом 7-денного строку від дня отримання вимоги.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із спливом цього строку (ч.2 п.5 ст.261 ЦК України).
За вказаних умов позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду, з врахуванням норм ст.ст.536 та 625 ЦК України, з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
Тому посилання апелянта про пропуск строку позовної давності є безпідставним.
Платіжні доручення про перерахування коштів та акти виконаних робіт не можуть бути доказами підставності отримання відповідачем коштів, оскільки договори є неукладеними, а тому не вважається, що надані послуги.
Таким чином позов в частині стягнення основного боргу 15430 грн. 46 коп. підлягає задоволенню на підставі ст.1212, 1213, 1214 ЦК України, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
На підставі ст.625 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 2947 грн. 30 коп., за період з 02.11.2009 року по 15.07.2011 року, та 787 грн. 61 коп. 3% річних за вказаний період. Розрахунки наведені позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.1 т.2). Розрахунки відповідають фактичним обставинам справи. Не спростовані відповідачем.
Судові витрати покладаються на відповідача: 191 грн. 66 коп. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в першій інстанції, та 95 грн. 83 коп. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" на рішення господарського суду Житомирської області від 29 вересня 2011 року по справі №8/5007/72/11 задоволити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 вересня 2011 року по справі №8/5007/72/11 скасувати. Позов задоволити.
3. Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" на користь позивача Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" 15430 грн. 46 коп. основного боргу, 2947 грн. 30 коп. збитків від інфляції, 787 грн. 61 коп. - 3% річних. Всьго 19165 грн. 37 коп..
4. Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" на користь позивача Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" 287 грн. 49 коп. витрат по державному миту, 236 грн. витрат на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Місцевому господарському суду видати наказ.
6. Матеріали справи №8/5007/72/11 повернути в господарський суд Житомирської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
01-12/17401/11 17401/11