33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" грудня 2011 р. Справа № 7/118/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,судді Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - представник ОСОБА_1., дов.№244 від 07.11.2011 року
Від відповідача - представник ОСОБА_2, дов.№147/07/2011 від 25.07.2011 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.09.11 р. у справі № 7/118/2011/5003 (суддя Банасько О.О. )
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь"
про стягнення в сумі 1 125 678 грн. 50 коп. заборгованості за договором №01-253/08-обл від 11.08.2008р.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.09.2011 року у справі №7/118/2011/5003 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Промінь", вул.Леніна, 72, с.Трибусівка, Піщанський район, Вінницька область, 24710 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30088220- ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", вул.Іллінська, 8, під'їзд1, поверх 3, м.Київ, 04070 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30575865) -639 795 грн. 41 коп. - боргу по сплаті лізингових платежів, 37 011 грн. 70 коп. - 3 % річних, 153 118 грн. 23 коп. - інфляційних витрат, 4 000 грн. 00 коп. - пені, 15 000 грн. 00 коп. - штрафу, 10 739 грн. 05 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 225 грн. 15 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення 45 144 грн. 04 коп. боргу по сплаті лізингових платежів припинено відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відмовлено в стягненні 51 773 грн. 90 коп. боргу по сплаті лізингових платежів.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить:
Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2011 р. в справі №7/118/2011/5003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»до Приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь»про стягнення боргу, штрафних санкцій та інфляційних втрат за договором фінансового лізингу № 01-253/08-обл від 11.08.2008 р. та Додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 р. до Договору фінансового лізингу № 01-253/08-обл від 11.08.2008 р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «Промінь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», скасувати через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Постановити в справі нове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує наступним.
В своїх запереченнях на позов представник відповідача стверджував про незаконність нарахування позивачем винагороди в зв"язку із зростанням курсу долара США відносно гривні, оскільки відповідно п.3.9 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком №4 до згаданого договору фінансового лізингу №01-253/08-обл. від 11.08.2008 р. та Додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 р., лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = Sо * k - Sо, де Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; к - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, згідно пункту 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59% ((нуль цілих п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСібБанк" (далі - банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізиногоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта к менше одиниці, то сума V1 не розраховується; * - знак множення; Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш, ніж на 0,6% нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення. Тобто коригування (курсова різниця) має відбуватись лише в разі фактичного придбання уповноваженим банком валюти, що підтверджується відповідними довідками на придбання валюти з вказівкою суми придбаної валюти, курсу, за яким вона придбана, сумі сплачених коштів в гривні, або квитанцією банку з відповідними відомостями. Саме ця обставина судом фактично проігнорована, натомість судом вказано, що ці обставини, на які посилався представник відповідача, є необгрунтованими та надуманими, вони спростовуються зокрема довідкою від 18.11.2008 р. АКІБ 2УкрСібБанк», про те ця довідка взагалі не є належним доказом по справі, оскільки невідомо джерело її походження, вона подана з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а саме копія не завірена, оригінал в судовому засіданні не досліджувався та, насамперед, довідка видана про те, що 28 квітня 2007 року позивач отримав кредит для того, щоб 11 серпня 2008 року придбати обладнання та фактично передати його у лізинг ПСП «Промінь», хоча відомостями про те, що через один рік та чотири місяці з пропозицією про укладення договору звернеться саме ПСП «Промінь», не володів. Таким чином, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Це в свою чергу потягнуло порушення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення 153118,23 грн. інфляційних втрат, оскільки сума боргу зі сплати лізингових платежів містить в собі винагороду у зв'язку із зростанням курсу долара відносно гривні, тобто інфляційна складова врахована в сумі боргу 639795,41 грн. Судом фактично два рази стягнуто інфляційні втрати, при тому другий раз індексація інфляції застосована на вже нараховані інфляційні втрати, тобто судом неправильно застосоване норми матеріального права.
Вважає, що судом допущено порушення процесуального права - ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, що полягає в твердженні суду про те, що відповідач не надав суду доказів про спростування позовних вимог позивача, адже представником відповідача були надані копії платіжних доручень на оплату лізингових платежів за весь час дії договору, а представником позивача не були навіть надані рахунки на сплату лізингових платежів - судом не було перевірено відомості, наведені в розрахунку позовних вимог.
Крім того вважає відповідач, що судом допущено порушення ст. 38 ГПК України, а саме залишено без будь-якого реагування клопотання позивача про витребування у відповідача в якості доказів всіх повідомлень щодо застосування п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) та ст.2 Додаткової угоди № 2 до договору фінансового лізингу № 01-253/08-обл від 11 серпня 2008 року, які Лізингодавець зобов'язаний був надсилати у письмовій формі до Лізингоотримувача за весь час дії договору, всіх доказів направлення вищезазначених рахунків або повідомлень поштовим зв'язком, всіх банківських довідок або завірених копій банківських виписок на підтвердження факту конвертування іноземної валюти за період з 11.08.2008 р., оскільки вони передбачені умовами п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) та ст.2 Додаткової угоди №2 до договору фінансового лізингу № 01-253/08-обл від 11 серпня 2008 року. На думку позивача наявність наведених доказів при вирішенні позову має бути обов'язковою для постановлення повного, законного та об'єктивного рішення.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду, представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги.
Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги. Надав копії банківських виписок за 19.08.2008 року, які на його думку свідчать про підтвердження отримання ним траншу згідно умов кредитного договору від 28.04.2007 року.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.
11 серпня 2008 року між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу №01-253/08-обл відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобов'язується на підставі Договору купівлі-продажу набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння і користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (п.1.2 Договору).
Згідно п.3.1 Договору Ліізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку та умов ст.3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу.
Після проведення фактичної передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу загальна вартість Предмета лізингу може бути змінена, якщо: загальна вартість предмета лізингу визначена у специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти; в зв'язку із збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмета лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з продавцем за придбання предмету лізингу.
До Договору сторонами було підписано ряд додатків, зокрема додаток № 1 "Графік сплати лізингових платежів", додаток № 2 "Специфікація і умови передачі предмету лізингу", додаток № 3 "Типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу", додаток № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" (а.с.13-19, т.1).
В додатку № 2 вказано загальну вартість предмету лізингу (1562917,54 грн.. що в еквіваленті по курсу НБУ на дату підписання договору становить 214000,00 Євро), найменування (трактор), модель (XERION 3300 TRAC), рік випуску (2008) тощо.
15.08.2008 року між сторонами підписано акт приймання-передачі за яким Лізингоодержувач прийняв майно (Предмет лізингу) у володіння та користування (а.с.20, т.1).
15.08.2008 року та 14.05.2009 року сторонами підписувались додаткові угоди до договору фінансового лізингу згідно яких сторони змінювали графік сплати лізингових платежів, порядок сплати чергових лізингових платежів тощо (а.с.21-28, т.1).
Як вбачається із Загальних умов фінансового лізингу (з врахуванням змін внесених договором від 14.05.2009 року) сторони погодили, що на дату сплати згідно Графіку чергового лізингового платежу останній мав коригуватись на суму винагороди, яка визначалась за формулою, яка містила прив'язку до зміну курсу гривні до долара США тощо.
За твердженням позивача відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів у строки визначені Графіком сплати лізингових платежів належним чином не виконує в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів станом на 20.05.2011 року в розмірі 736713,35 грн..
Тому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ заявлено позов до Приватного підприємства "Промінь", с. Трибусівка, Піщанський район, Вінницька область про стягнення 1125678,50 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №01-253/08-обл від 11.08.2008 року, з яких 736713,35 грн. сума простроченої заборгованості, 153118,23 грн. інфляційні втрати, 37011,70 грн. 3 % річних, 44306,86 грн. пеня, 154528,36 грн. штраф.
Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на те, що Позивач незаконно здійснював коригування лізингових платежів, є не правильним. Між сторонами існував спір по справі № 7/538 про визнання договору фінансового лізингу №01-253/08-обл від 11.08.2008 року частково недійсним, яка розглядалась Господарським судом міста Києва. Рішенням суду від 10.02.2011 року по справі №7/538 відмовлено в позові приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»про визнання недійсним п.3.9 Загальних умов фінансового лізингу до договору №01-253/08-обл фінансового лізингу від 11.08.2008 року укладеного між позивачем і відповідачем та визнання недійсним ст 2 додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 року до договору №01-253/08-обл фінансового лізингу від 11.08.2008 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Постанова Вищим господарським судом України не перегляда лась.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України: «Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.»
Тому твердження Відповідача про незаконність нарахування Позивачем винагороди у зв'язку із зростанням курсу долару США до гривні, є безпідставним.
Позивач повторно надав копію довідки з АТ «Укрсиббанк»про продаж валюти Копію даної довідки, як і довідок про купівлю валюти, також було надано в матеріали справи № 7/538 про визнання договору фінансового лізингу №01-253/08-обл від 11.08.2008 року частково недійсним Отже, належність і допустимість даного доказу вже встановлено в справі № 7/538 і це не потребує доказування.
Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на те, що Позивач не надсилав Відповідачу повідомлення про коригування лізингового платежу теж є безпідставним В рахунках, які надсилались Відповідачу, є рядок, в якому зазначено саме коригування. Рахунки та розрахунок коригування були повторно надіслані Відповідачу перед поданням позову. Судом першої інстанції дану обставину встановлено. Копію листа-повідомлення та повідомлення про вручення листа надано до матеріалів справи. Копії рахунків за весь період дії Договору №01-253/08-обл фінансового лізингу від 11.08.2008 року також містяться в матеріалах справи №7/538, з якими Відповідач ознайомлювався.
Договір №01-253/08-обл фінансового лізингу від 11.08.2008 року не містить зобов'язання щодо форми та періодичності надання клієнту повідомлень про коригування, а тим більше зобов'язання про надання йому розрахунку коригування. Однак Позивач повідомляв Відповідача про коригування лізингових платежів. Крім того, коригування здійснюється за простою формулою, де використовується курс Національного банку України, який є загальнодоступною інформацією і Відповідач міг його вирахувати самостійно. Коригування з використанням курсу АТ «Укрсиббанк»відбувалось не щомісячно.
На вимогу Рівненського апеляційного господарського суду позивач надав копії банківських виписок (а.с.177-186 т.1) та кредитний договір №1150441000 від 28 квітня 2007 року, які свідчать про те, що копія банківської виписки за особовим рахунком № 26004024740200 за 19.08.2008р., яка видана Відділенням №924, підтверджує отримання ТОВ «Українська лізингова компанія»від АТ «УкрСиббанк»траншу в розмірі 390000,00 доларів США. згідно умов Кредитного договору №11150441000 від 28 квітня 2007 року. 19.08.2008р. Позивач звернувся до Банку з Заявою про продаж іноземної валюти (копія якої надається в додатку), згідно чого Банк здійснив продаж валюті на МВРУ за курсом який вказаний в банківській виписці за особовим рахунком № 26004024740200 за 19.08.2008р., яка видана Відділенням №720 (операція №1741946). В вищенаведеній виписці (операція №1229) підтверджує, що кошти з рахунку (в розмірі 1310845,88 грн.) були перераховані на фірму «Конкордгей», як сплата другої частини загальної вартості Предмету лізингу за Договором фінансового лізингу №01-253/08-обл. від 01.07.2008р.
Перша частина оплати за Предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №01-253/08-обл. від 01.07.2008р., була сплачена раніше (а саме 15.08.2008 року), за рахунок авансу, який Приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь» сплатив 14.08.2008 року. (підтвердженням цього є Виписка від 15.08.08 р. та Виписка від 14.08.08р., копії яких знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до інформаційного листа ВГС України від 24 листопада 2011 року №01-06/1642/2011 - за відсутності у договорі фінансового лізингу погодженої сторонами формули розрахунку додаткової винагороди, лізингодавець, здійснюючи розрахунок такої винагороди за формулою, не узгодженою з лізингоотримувачем, фактично змінює умови договору в односторонньому порядку, не дотримуючись при цьому передбаченого законодавством порядку внесення змін до договору. Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду України №66/331-10 від 12.09.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, графіки та формула розрахунку додаткової винагороди узгоджені сторонами, що ними не заперечується. Тому відсутня одностороння зміна умов договору.
Так, згідно графіку сплати лізингових платежів в редакції згідно підписаного додаткового договору № 2 від 14.05.2009 року відповідач станом на 20.05.2011 року мав сплатити 2271573,36 грн., а натомість сплатив лише 1534860,01 грн..
На підтвердження вказаних вище обставин суду надано розрахунок суми простроченої заборгованості, договори, розрахунок коригування лізингових платежів, виписку по рахунку щодо сплати відповідачем лізингових платежів тощо.
Виходячи з наведеного борг відповідача по сплаті лізингових платежів становить станом на 20.05.2011 року 736713,35 грн. (2271573,36-1534860,01).
При цьому судом встановлено, що відповідач сплатив 45144,04 грн. після подачі позивачем позовної заяви до суду - 20.07.2011 року - 22269,23 грн. та 29.08.2011 року - 22874,81 грн., а 51773,90 грн. сплачено відповідачем до подачі позовної заяви до суду - 04.07.2011 року.
Отже місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі за відсутності предмету спору в сумі 45144,04 грн..
Висновок місцевого господарського суду про відмову в позові на суму 51773 грн. 90 коп. заборгованості по лізингових платежах відповідає фактичним обставинам справи, оскільки боргу на вказану суму на момент звернення з позовом до суду не існувало.
При цьому судом враховано, що позовну заяву було здано для відправки до відділення поштового зв'язку 07.07.2011 року, що вбачається із відбитку відділення поштового зв'язку на конверті в якому надійшла до суду позовна заява.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 153118,23 грн. інфляційних втрат, 37011,70 3 % річних, 44306,86 грн. пені, 154528,36 грн. штрафу.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В п.4.2.1 Договору сторонами погоджено, що за порушення обов'язку зі сплати лізингових платежів передбачених п.3.1 цього договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.
В п.4.2.5 Договору передбачено, що за порушення умов п.9.2 Договору та умов п.п.2.2, 6.7, 6.8, 6.10-6.12, 7.2, 9.6 Загальних умов - штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від загальної вартості Предмета лізингу, вказаної в Специфікації, за кожен випадок такого порушення.
Відповідно до п.7.2.1 Загальних умов Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3).
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги щодо стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.
Перевіркою розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат в межах вказаних позивачем періодів та визначених сум боргу взятих для обрахунку судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу враховуючи наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значних збитків для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд врахував вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки місцевий господарський суд взяв до уваги неспіврозмірність й неадекватність нарахованих санкцій, ступінь виконання зобов'язання відповідачем (пеня - 44306,86 грн., штраф - 154528,36 грн. - разом 198835,22 грн. при сумі боргу 736713,35 = 26,99 %, при тому, що позивач заявив до стягнення ще й 153118,23 грн. інфляційних втрат та 37011,70 грн. 3 % річних, а відповідачем сплачено за предмет лізингу 1631777,95 грн. тощо).
Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшив пеню до 4000,00 грн. та штраф до 15000,00 грн..
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду, враховує ту обставину, що відповідно до п.1.3 Кредитного договору №11150441000 від 28.04.2007 року цільове призначення кредиту наданого банком позивачу - проведення сплати, придбання автомобілів, обладнання, техніки для проведення подальшого надання в лізинг. Тому не приймається посилання апелянта щодо невиконання позивачем п.3.9 Загальних умов договору в редакції від 14.05.2009 року. Не приймається до уваги наданий відповідачем контррозрахунок суми боргу. Позивачем наданий розрахунок (а.с.32 т.1) який відповідає обставинам справи.
Таким чином, місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми процесуального та матеріального права, зокрема правовідносинам встановлених ст.806 ЦК України (договір лізингу) та ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Висновки викладені в рішенні, відповідають фактичним обставинам справи. Місцевим господарським судом з"ясовані всі обставини, які мають значення у справі. Судові витрати розподілені відповідно до ст.49 ГПК України.
За таких обставин, відсутні обставини для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на рішення господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2011 р. у справі №7/118/2011/5003 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 вересня 2011 р. у справі №7/118/2011/5003 залишити без змін.
3. Матеріали справи №7/118/2011/5003 повернути в господарський суд Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
01-12/17371/11 17371/11